Рішення № 32437852, 11.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 915/845/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Борець Ю.І., доручення №01/1706 від 25.09.2012р.

від відповідача: Салагор О.А., за довіреністю №2945 від 01.11.2012р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (юридична адреса: 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, буд. 8; поштова адреса: 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, п/с 37, код ЄДРПОУ 31948866)

до відповідача: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, буд. 5, код ЄДРПОУ 31537375)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Южноукраїнська міська рада Миколаївської області (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, буд. 48, код ЄДРПОУ 33850880).

про: стягнення 701995,75 грн., -

Суть спору: Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» 701995,75 грн.

Позовні вимоги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж від 25.01.2013р. в частині відшкодування вартості витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникли при здійсненні технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення за період з лютого по березень 2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.06.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Южноукраїнську міську раду Миколаївської області.

01.06.2013р. за вх.№10652/13 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач з позовними вимогами не погодився та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись при цьому на відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за невиконання своїх обов'язків за договором №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж від 25.01.2013р. через наявність форс-мажорних обставин.

20.06.2013р. за вх.№11882/13 від позивача надійшли заперечення на відзив на позов, в яких позивач не погодився з доводами відповідача та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

09.07.2013р. за вх.№13221/13 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Южноукраїнська міська рада Миколаївської області підтримала позовні вимоги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 09.07.2013р. судом оголошувалась перерва до 11.07.2013р.

У судове засідання 11.07.2013р. представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника третьої особи на розписці про оголошення перерви у судовому засіданні від 09.07.2013р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого представника третьої особи у судовому засіданні 11.07.2013р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

25.01.2013р. між Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (Виконавець, позивач) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання» (Споживач, відповідач) був укладений договір №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж, предметом якого є відшкодування Споживачем Виконавцеві вартості витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникають при здійсненні технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення з метою забезпечення раціонального використання питної води в житлових будинках.

Пунктом 1.2 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) передбачено, що при виконанні умов договору, сторони керуються його положеннями, Цивільним кодексом України, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №126 від 14.05.2008р. «Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями», рішенням Южноукраїнської міської ради №738 від 25.10.2012р. «Про передачу функцій по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста», а також «Індивідуальними технологічними нормативами використання питної води», що узгоджені та затверджені у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п.2.1 договору розмір щомісячної плати встановлюється відповідно до обсягу витрат води, що виникають при здійсненні технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення на підставі наданого Виконавцем розрахунку індивідуальних технологічних нормативів використання питної води (в подальшому - розрахунок), згідно тарифів, що діють на момент укладення даного договору, а при наявності приладів обліку води - на підставі показників відповідного приладу.

Згідно з п.2.2 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) річний обсяг витрат води, що виникає при здійсненні технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення визначається відповідно до розрахунку Індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, що узгоджені та затверджені у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 2.3 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) визначено, що місячний обсяг витрат води, що виникає при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення визначається по кожному будинку окремо: при наявності будинкового приладу обліку, - відповідно до розрахунку як різниця показників будинкового приладу обліку та сума показників квартирних приладів обліку і обсяг води, який розрахований за добовою нормою використання води на одну особу, що не мають квартирних приладів обліку води; при відсутності будинкового приладу обліку води місячний обсяг витрат води, що виникає при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення, визначається як 1/12 частка затвердженого річного обсягу.

За п.п. 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) розрахунки обсягів витрат води, що виникають при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення надаються Виконавцем по кожному будинку до 7-го числа наступного місяця за звітним. Споживач перевіряє розрахунки в термін до 12-го числа, про що складається акт приймання. За результатами підписаного акту Виконавець виставляє рахунок, а Споживач зобов'язується перерахувати до 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Виконавця платежі за минулий місяць.

Пунктом 2.6 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) передбачено, що у разі подальшої зміни тарифів на послуги тепло-водопостачання та водовідведення, після затвердження останніх органом місцевого самоврядування, розмір плати змінюється відповідно до нових тарифів без внесення змін до даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р.

Згідно з п.5.6 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) Споживач не відповідає за невиконання умов даного договору, якщо доведе, що вони сталися з вини Виконавця або внаслідок форс-мажорних обставин, передбачених п.6.1 договору.

За п.6.1 договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 01.02.2013р. до договору від 25.01.2013р. №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж) жодна сторона не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого із своїх обов'язків, якщо їх невиконання викликано обставинами непереборної сили, таких як: стихійне лихо (бурі, повідні, землетрус та ін.), війна та воєнні дії, пожежі, заколот , блокада, заворушення та інші протиправні дії, внаслідок прийняття або неприйняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що є обов'язковими для виконання сторонами або такими, що завдають збитків підприємству по договору, внаслідок дії вибухових речовин, та інші подібні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяги витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж у лютому 2013 року склали: ІТНВПВ по холодній воді - 45523,22 куб.м; ІТНВПВ по гарячій воді - 11471,76 куб.м; ІТНВПВ по водовідведенню - 56802,97 куб.м; у березні 2013 року: ІТНВПВ по холодній воді - 45523,22 куб.м; ІТНВПВ по гарячій воді - 11350,35 куб.м; ІТНВПВ по водовідведенню - 56681,56 куб.м., що підтверджується Актом визначення обсягів витрат води при здійсненні технічного обслуговування мереж тепловодопостачання та водовідведення за лютий місяць 2013 року від 14.03.2013р. та Актом визначення обсягів витрат води при здійсненні технічного обслуговування мереж тепловодопостачання та водовідведення за березень місяць 2013 року від 04.04.2013р., підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін.

На оплату вартості витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникли при здійсненні технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення у лютому-березні 2013 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок №6 від 28.02.2013р. на суму 351693,53 грн. та рахунок №6 від 29.03.2013р. на суму 350302,22 грн., які разом з вищевказаними Актами визначення обсягів витрат води були вручені відповідачу разом з листами позивача №07/421 від 11.03.2013р. та №05/584 від 04.04.2013р.

Відповідач своїх договірних зобов'язань в частині відшкодування вартості витрат води за договором №41/14 від 25.01.2013р. за період з лютого по березень 2013 року не виконав, листом №844 від 12.02.2013р. (отриманим позивачем 12.04.2013р.) відповідач повернув неприйнятті до сплати рахунки на адресу позивача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

На вимогу суду позивачем надано розгорнутий розрахунок витрат води, що виникли при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж, за яким загальна сума вказаних витрат за лютий-березень 2013 року склала 701995,75 грн. Представники відповідача у наданих суду поясненнях з арифметичним розрахунком вартості витрат води, що склала предмет позову по даній справі, погодились, проте заперечували проти стягнення з відповідача вказаної вартості через наявність передбаченого умовами укладеного між сторонами договору форс-мажору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ч.1. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи встановлення господарським судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж від 25.01.2013р., а також відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості за вказаним договором, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за невиконання своїх обов'язків за договором №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж від 25.01.2013р. через наявність форс-мажорних обставин до уваги суду не приймаються з огляду на наступне.

Відповідач у відзиві зазначає, що через встановлення Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради тарифу на складову послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не на рівні планово-нормативної економічно обґрунтованої собівартості, а значно нижче такого рівня, у нього відсутні кошти для розрахунку з позивачем, що на його думку є форс-мажорними обставинами. Відповідач також посилається на неодноразове звернення його до Южноукраїнської міської ради з листами про перегляд тарифу та затвердження його на рівні планово-нормативної економічно обґрунтованої собівартості, з огляду на що відповідач вважає, що ним зроблено все можливе для дотримання умов укладеного між сторонами договору.

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Враховуючи вищевикладене, встановлення Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради тарифу на складову послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не на рівні планово-нормативної економічно обґрунтованої собівартості, а значно нижче такого рівня, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним своїх обов'язків за договором №41/14 від 25.01.2013р. та не є форс-мажорною обставиною у розумінні п.6.1 укладеного між сторонами договору, оскільки на момент підписання обома сторонами договору №41/14 від 25.01.2013р. вказаний тариф вже був встановлений та в подальшому не змінювався. Про встановлення вказаного тарифу сторонам при підписанні договору було відомо, що представниками сторін не заперечується.

При цьому законодавчо чітко встановлено механізм компенсації виконавцям/виробникам житлово-комунальних послуг різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. До того ж, законодавчо передбачена можливість оскаржити в суді встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування.

Окрім того, слід вказати, що посилання відповідача на неодноразове звернення його до Южноукраїнської міської ради з листами про перегляд тарифу та затвердження його на рівні планово-нормативної економічно обґрунтованої собівартості, з огляду на що відповідач вважає, що ним зроблено все можливе для дотримання умов укладеного між сторонами договору, є необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи листи свідчать про звернення позивача з відповідними листами вже після спливу періоду, в якому у нього виникли зобов'язання з відшкодування вартості витрат води за договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано до суду належних у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказів зворотного.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин договір №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж від 25.01.2013р. є правомірним та повинен виконуватись відповідачем.

Відповідачем було підписано Акти визначення обсягів витрат води при здійсненні технічного обслуговування мереж тепловодопостачання та водовідведення за лютий-березень 2013 року, внаслідок чого визнано обсяги витрат води за лютий-березень 2013 року, вартість яких має бути сплачена за умовами укладеного між сторонами договору.

Підстави для звільнення відповідача від виконання його зобов'язань за договором №41/14 про відшкодування вартості витрат води при здійсненні технічного обслуговування інженерних мереж від 25.01.2013р. відсутні.

Іншого відповідачем не доведено.

В силу ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, у розумінні ст. 218 ГК України відсутність у відповідача коштів на оплату вартості витрат холодної, гарячої та стічних вод, що виникли при здійсненні технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж тепло-водопостачання та водовідведення за період з лютого по березень 2013 року, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання його договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, буд. 5, код ЄДРПОУ 31537375) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (юридична адреса: 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, буд. 8; поштова адреса: 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, п/с 37, код ЄДРПОУ 31948866) 701995 (сімсот одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 75 коп. заборгованості та 14039 (чотирнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 92 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 15 липня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська