Рішення № 32437815, 15.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2013 року Справа № 23/5014/2420/2012

Провадження №5/913/1310/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси», м. Попасне Луганської області

до Приватного підприємства Фірми «Фелд», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 125 889 грн. 85 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Шендрик К.О., представник за довіреністю від 15.05.2013 № б/н;

від відповідача - Карпова І.Г., представник за довіреністю від 07.06.2013 № б/н.

в с т а н о в и в:

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Паливні-ресурси" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства Фірма "Фелд" про стягнення 125889 грн. 85 коп. , у тому числі 3% річних в розмірі 36723 грн. 82 коп., інфляційні нарахування в сумі 89 166 грн. 03 коп. за договором про відступлення права вимоги № 01-07-10/1 від 01.07.2010.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача інфляційних у сумі 64921 грн. 56 коп., 3% річних у сумі 30268 грн. 86 коп. - в загальній сумі 95190 грн. 42 коп., які були прийняті господарським судом до розгляду.

Дана справа розглядається судом за новим розглядом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.12.2012р. (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. (судді: Стойка О.В., Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 64921 грн. 56 коп., 3% річних у сумі 30268 грн. 86 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013 у справі

№ 23/5014/2420/13 рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

При цьому, в зазначеній постанові суду касаційної інстанції вказано, що не досліджувалося господарськими судами попередніх інстанцій і обставини щодо складу заборгованості, що стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 28.01.2010 у справі №2/415, що свідчить про передчасність прийнятих у даній справі судових рішень. Отже, при вирішенні спору у даній справі господарським судам слід з'ясувати обставини щодо складових частин грошової вимоги нового кредитора до боржника та зобов'язання останнього за договором про відступлення права вимоги, тобто необхідно з'ясувати питання чи підлягають нарахуванню інфляційні та річні на всю суму за цим договором.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, подавши контррозрахунок, в кому вважає обґрунтованим розміром інфляційних втрат в сумі 61 570 грн. 94 коп. та 3% річних в сумі 20 782 грн. 03 коп..

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників учасників судового процесу, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливні-ресурси" та Приватним підприємством "Хотей" було укладено договір від 01.07.2010 № 01-07-10/1 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов даного договору до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливні-Ресурси" перейшли права первісного кредитора - Приватного підприємства "Хотей", які передбачені основним договором.

Отже, за даним договором, відповідно до ст. 511-519 Цивільного кодексу України, внаслідок відступлення права вимоги позивач набув право, як новий кредитор, вимагати від відповідача - Приватного підприємства Фірми "Фелд" суму заборгованості, що виникла перед Приватним підприємством "Хотей" - первісним кредитором у зобов'язанні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2011 у справі № 33/172пд (а.с. 39-42), залишеним без змін постановами апеляційної (а.с. 43-46) та касаційної інстанцій (а.с. 47-51), договір про відступлення права вимоги від 01.07.2010 № 01-07-10/1 визнаний таким, що укладений відповідно до вимог ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов договору від 01.07.2010 № 01-07-10/1 сума заборгованості відповідача складала 915 866 грн. 95 коп., з яких сума основного боргу становила 640 304 грн. 27 коп., 3 % річних у розмірі 37 792 грн. 31 коп., інфляційні нарахування у розмірі 228 560 грн. 56 коп., державне мито в розмірі 9 066 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 143 грн. 24 коп. Дана заборгованість перед первісним кредитором - Приватним підприємством "Хотей" підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2010 у справі № 2/415 (а.с. 31-70), яке набрало законної сили.

Відповідачем заборгованість, стягнута за вказаним рішення, була частково сплачена позивачу, що підтверджується угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.04.2011 (а.с. 53), виписками з особового рахунку позивача від 20.02.2012 (а.с. 54), від 27.02.2012 (а.с. 55), від 29.08.2012 (а.с. 56).

Погашення заборгованості відповідачем здійснено з простроченням виконання зобов'язання, тому у відповідача виникло право вимагати сплати відповідачем інфляційних за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, у зв'язку з чим він звернувся з позовом до Приватного підприємства Фірми "Фелд" про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у розмір 95 190 грн. 42 коп. за договором відступлення права вимоги від 01.07.2010 № 01-07-10/1.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Обов'язок відповідача оплатити надані послуги за договором № 14 від 20.09.2007 в повному обсязі встановлено судом при розгляді справи № 2/415.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у справі № 2/415. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

Проте, відповідачем зобов'язання не були виконані у повному обсязі.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Крім того, ст. 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, слід вказати, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 № №3-57гс10, від 20.01.2011 № 10/25 та від 16.05.2011.№32/242-32/243-32/244-32/245, від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Так, за рішенням по справі № 2/415 було присуджено до стягнення:

- основний борг в сумі 640 304 грн. 27 коп.,

- 3 % річних у сумі 37 792 грн. 31 коп.,

- інфляційні нарахування в сумі 228 560 грн. 56 коп.,

- державне мито в сумі 9 066 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 143 грн. 24 коп.

Як зазначалося вище, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості наступним чином:

500 000 грн. 00 коп., що підтверджується угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.04.2011;

99 876 грн. 95 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 20.02.2012;

28 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 27.02.2012;

287 991 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 29.08.2012.

Відповідно до приписів ст. ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу погашається витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При цьому, договором іншого порядку погашення заборгованості не встановлено.

Так, грошові кошти за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.04.2011 в сумі 500 000 грн. 00 коп. була зарахована наступним чином:

у першу чергу було відшкодовано 9 209 грн. 81 коп. - державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

у другу чергу відшкодовано 266 352 грн. 87 коп. - нараховані проценти та інфляцій,

у третю чергу відшкодовано 224 437 грн. 32 коп. - частина основного боргу відповідача.

Грошові кошти, сплачені відповідачем в подальшому, були зараховані в рахунок погашення суми основного боргу.

Враховуючи вказане позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наступним чином:

- на 640 304 грн. 27 коп. (основний борг, стягнутий за рішенням № 2/415) за період з укладення договору про відступлення права вимоги - 02.07.2010 до зарахування суми у розмірі 500 000 грн. 00 коп. - 12.04.2011;

- на 415 866 грн. 95 коп. (основний борг, стягнутий за рішенням № 2/415, за вирахуванням 224 437 грн. 32 коп., що були зараховані в погашення основного боргу після підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог) за період з моменту зарахування суми у розмірі 500 000 грн. 00 коп. - 13.04.2011 - до надходження на рахунок Позивача суми у розмірі 99 876 грн. 95 коп. в рахунок боргу відповідача - 20.02.2012;

- на 315 990 грн. 00 коп. (залишок основного боргу в сумі 415866,95 - 99876,95) за період з надходження на рахунок позивача суми у розмірі 99 876 грн. 95 коп. в рахунок боргу відповідача - 21.02.2012 - до надходження на рахунок позивача суми у розмірі 28 000 грн. 00 коп. в рахунок боргу відповідача - 27.02.2012;

- на 287 990 грн. 00 коп. (залишок основного боргу в сумі 315990,00 - 28000) за період з надходження на рахунок позивача суми у розмірі 28 000 грн. 00 коп. в рахунок боргу відповідача - 28.02.2012 - до остаточного погашення суми основного боргу - 29.08.2012.

Граничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.01.07.201012.04.2011285640304,2714998,9112.04.201120.02.2012314415866,9510732,7920.02.201227.02.20127315990,00181,8027.02.201229.08.2012184287990,004355,36 ИТОГО: 30 268 грн. 86 коп.

Період нарахування інфляційних втратСума до сплати, грн.Сума інфляційних втрат, грн.липень 2010 року - березень 2011 року640304,2758267,69квітень 2011 року - лютий 2012 року415866,956653,87 ИТОГО: 64 921 грн. 56 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виходячи з приписів чинного законодавства, вимоги позивача про стягнення з відповідача підлягають задоволенню повністю в сумах 30 268 грн. 86 коп. та 64 921 грн. 56 коп. як обґрунтовано розраховані.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 1 903 грн. 80 коп.

У пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» вказано, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат..

Так, на відповідача також покладається судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної та касаційної скарг, в сумах 951 грн. 90 коп. та 1332 грн. 67 коп. відповідно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси» до Приватного підприємства Фірми «Фелд» про стягнення 95190 грн. 42 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірми "Фелд", м. Красний Луч Луганської області, вул. Карла Маркса, 79, ідентифікаційний код 13379082, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливні-ресурси", м. Попасна Луганської області, вул. Леніна, буд. 155в, ідентифікаційний код 37134393, інфляційні нарахування у розмірі 64 921 грн. 56 коп., 3 % річних у сумі 30 268 грн. 86 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1903 грн. 80 коп. Наказ видати позивачу.

У судовому засіданні 15.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 17.07.2013.

Суддя С.В.Вінніков

Згідно з оригіналом

Помічник судді К.С.Гуленко

17.07.2013