Рішення № 32437741, 11.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2013р. Справа № 905/3659/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При помічнику судді Юрової Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ, ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, ЄДРПОУ 13490997

про: стягнення 8 129,32 грн.

представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8 129,32 грн., а також пені у розмірі 50,11 грн. та 3% річних - 10,02 грн., всього 8 189,45 грн., крім того судовий збір.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду: копію договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2111-0125 від 18.01.2011р., копію довідки ДАІ та розгорнуту довідку ДАІ № 9102288; копію постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.12.2012р.; копію акту огляду пошкодженого транспортного засобу, копію рахунку № ЗиФ-0172591 від 06.11.2012р., копію заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, копію страхового акту; копію платіжного доручення № 14993 від 20.11.2012р., копію заяви на виплату відшкодування в порядку регресу № 11/4627 від 24.01.2013р. зі зворотними повідомленнями про вручення, копію посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копію витягу з бази МТСБУ.

На запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України з супровідним листом № 7/2-28/13962 від 31.05.2013р. надійшов витяг з Єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ, згідно з яким у ЦБД МТСБУ міститься інформація по полісу серії АВ/21029 з терміном дії з 13.01.2012р. по 12.01.2013р., за яким застраховано автомобіль «Mitsubishi Outlander», державний номер АІ5433ВЕ, страхувальник - Владимиров Олексій Сергійович, страховик - Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ліміт по майну - 50 000 грн., ліміт по життю та здоров'ю - 100 000 грн., франшиза - 510 грн.

Від Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла справа № 2011/18056/12 3/2011/5376/12 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП громадянку Владимирову Марину Володимирівну (а.с. 54-70).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти вимог позивача заперечував, зазначивши, що відповідно з доданих до позовної заяви документів автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група», згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2111-0125 від 18.01.2011р., строк дії якого визначено з 19.01.2011р. по 18.01.2012р. (п.10). Тоді як ДТП, в результаті якого було пошкодженого автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ сталося 03.11.2012р., тобто вже після закінчення дії цього договору, а тому підстави для пред'явлення вимог щодо стягнення страхового відшкодування в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» до відповідача відсутні. Крім того, відповідач наголошує, що розмір шкоди, заподіяний транспортному засобу потерпілої особи в результаті дорожньо-транспортної пригоди, має бути визначений відповідним суб'єктом оціночної діяльності згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. В підтвердження вартості матеріального збитку позивачем було надано лише рахунок № ЗиФ-0172591 від 06.11.2012р., що в розумінні вищенаведених нормативно-правових актів не є належним доказом суми спричиненої шкоди. Також відповідач вважає невірним та недоведеним факт одноособової причетності Владимирової М.В. у скоєнні ДТП, що сталося 03.11.2012р. На підставі вищевикладених обставин просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання, що сталося 11.07.2013р. позивач не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив провести розгляд за відсутності свого представника. Крім того, на виконання ухвали суду від 20.06.2013р.надав копію договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2110-12-00002 від 05.01.2012р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, до канцелярії суду надав заяву № 585/17 від 09.07.2013р. у якій проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 486/17 від 20.06.2013р., просив розгляд справи провести за відсутності свого представника .

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду справи по суті, неявка представників сторін не перешкоджає її розгляду, тому справа розглядається у порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

03.11.2012р. близько 10 год. на перехресті пр. Правди та вул. Анрі Барбюса у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер АІ5433ВЕ, що належить Владимирову О.С., під керуванням Владимирової М.В. та автомобіля «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, під керуванням Пожарова С.В., що підтверджується довідкою ВДАІ від 03.11.2012р., розгорнутою довідкою ДАІ № 9102288 та постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.12.2012р. (а.с. 14-17). В результаті ДТП, автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, отримав механічні пошкодження.

18.01.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Пожаровим Сергієм Вікторовичем був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28/2111-0125, відповідно до якого був застрахований автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, строк дії договору з 19.01.2011р. по 18.01.2012р. (а.с.12).

05.01.2012р. між позивачем (Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група») та Пожаровим Сергієм Вікторовичем укладений новий договір № 28/2110-12-000000002 добровільного страхування наземного транспортного засобу, відповідно до якого був застрахований автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, строк дії договору з 19.01.2012р. по 18.01.2013р. (а.с.107)

З матеріалів справи також вбачається, що автомобіль «Mitsubishi Outlander», державний номер АІ5433ВЕ, яким керувала Владимирова Марина Володимирівна, застрахований відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», згідно полісу АВ/21029 зі строком дії з 13.01.2012р. по 12.01.2013р. (а.с.51).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.12.2012р. громадянку Владимирову Марину Володимирівну визнано винною у скоєнні ДТП та за ст.124 КУпАП притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави (а.с. 87).

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, внаслідок ДТП, що відбулось 03.11.2012р., визначеного на підставі Акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 05.11.2012р. та рахунку № ЗиФ-0172591 від 06.11.2012р., складеного ВАТ «Завод ім. Фрунзе» склала 8 129,32 грн. (а.с. 18-20).

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28/2110-12-000000002 від 05.01.2012р. на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 05.11.2012р., рахунку № ЗиФ-0172591 від 06.11.2012р., складеного ВАТ «Завод ім. Фрунзе» страховиком було складено страховий акт № ПССКА-1764 від 14.11.2012р., відповідно до якого сума страхового відшкодування, яка підлягає до сплати склала 8 129,32 грн. (а.с. 24).

Позивачем сума страхового відшкодування була сплачена згідно заяви про настання страхового випадку на рахунок СТО - ВАТ «Завод ім. Фрунзе» у розмірі 8 129,32 грн., про що свідчить платіжне повідомлення № 14993 від 20.11.2012р. (а.с.21,26).

Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» із заявою на виплату страхового відшкодування № 11/4627 від 24.01.2013р., яка отримана представником відповідача 01.02.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 29). Проте, станом на дату подання позову відповідачем зазначеної вимоги не виконано.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування в розмірі 8 129,32 грн., він набув згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач, як страховик винної у скоєнні ДТП особи.

Крім того, за порушення відповідачем 90 денного строку виплати страхового відшкодування з моменту отримання останнім заяви про страхове відшкодування, позивачем нараховано на суму страхового відшкодування пеню у розмірі 50,11 грн., та у відповідності до ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 10,02 грн., які разом з сумою виплаченого страхового відшкодування просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 981 ЦК України, договір страхування укладається в письмовій формі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування").

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями статті 1191 Цивільного кодексу встановлено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, щодо зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст. 27 ЗК «Про страхування», бо на момент ДТП 03.11.2012р. між позивачем та потерпілою особою Пожаровим С.В. був відсутній діючий договір добровільного страхування транспортного засобу «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, а договір № 28/2111-0125 від 18.01.2011р. втратив свою чинність 18.01.2012р.

Як стало відомо під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справ, по закінченню строку дії договору № 28/2111-0125 від 18.01.2011р, 05.01.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Пожаровим Сергієм Вікторовичем був укладений новий договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28/2110-12-000000002, відповідно до якого був застрахований автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер АХ 4380 СІ, строк дії цього договору з 19.01.2012р. по 18.01.2013р. (а.с. 107-113).

Таким чином, посилання відповідача на відсутність діючого договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ між позивачем та страхувальником на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.11.2012р., є хибними та спростовуються матеріалами справи.

Норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України визначають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як вже зазначалось позивачем сума страхового відшкодування у розмірі 8 129,32 грн. сплачена на рахунок ВАТ «Завод ім.Фрунзе», про що свідчить платіжне повідомлення № 14993 від 20.11.2012р.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування до позивача в межах фактичних затрат перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток внаслідок ДТП автомобілю «Хюндай» реєстраційний номер АХ4380СІ, цією відповідальною особою є відповідач, як страховик автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер АІ5433ВЕ.

Проте слід зазначити, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до виданого Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» полісу серії АВ/21029, за яким застраховано автомобіль «Mitsubishi Outlander», державний номер АІ5433ВЕ, встановлено ліміт по майну - 50 000 грн., ліміт по життю та здоров'ю - 100 000 грн., франшиза - 510 грн. (а.с.51)

Тому, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за вирахуванням франшизи 510 грн., передбаченої полісом № АВ/21029, становить 7 619,32 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що розмір заподіяної шкоди повинен встановлюватись звітом, складеним суб'єктом оціночної діяльності та підписаний оцінювачем, а наданий позивачем рахунок № ЗиФ-0172591 від 06.11.2012р. не є належним доказом оцінки заподіяної шкоди, то суд дійшов висновку, що ці доводи є необґрунтованими та такими, що суперечать приписам законодавства України про страхування з огляду на таке.

Позивач є страховиком за договором добровільного страхування, тому на нього не розповсюджуються вимоги Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» (в редакції на момент скоєння ДТП), розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Законом України «Про страхування» не передбачено при настанні страхового випадку обов'язкового проведення експертизи для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до частини 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Зазначена норма права стосується виключно відповідача, як страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, визнана позивачем як сума страхового відшкодування відповідно до страхового акта № ПССКА-1764 від 14.11.2012р. (а.с.24), становить 8 129,32 грн. та ґрунтується на підставі рахунку ВАТ «Завод ім.. Фрунзе» № ЗиФ-0172591 від 06.11.2012р. (а.с.20), складеного організацією, яка здійснювала ремонт пошкодженого автомобіля.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування та заявлення ним клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Також судом встановлено те, що позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 129,31 грн., виходячи з фактичної вартості ремонту транспортного засобу, визначеної відповідно до документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 14 травня 2013 року по справі № 5011-7/16471-2012

Щодо нарахування позивачем пені у розмірі 50,11 грн. на суму страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.

Згідно з п.37.2 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Отже, положення п.37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Також, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені у розмірі 50,11 грн. на суму страхового відшкодування, суд вважає безпідставним, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Наведеної правової позиції з вказаного питання дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 29 січня 2013 р. по справі № 5011-16/11067-2012, від 09 липня 2013 року по справі № 5011-19/13602-2012 та Верховний суд України в постанові від 26.09.2012р. у справі №4/17-3520-2011.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

В ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Враховуючи, що відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 10,02 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8 129,32 грн., а також пені у розмірі 50,11 грн. та 3% річних - 10,02 грн., всього 8 189,45 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83000, м.Донецьк, пр. Ілліча, 100, ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32А, ЄДРПОУ 30859524) 7 619,32 грн. - страхове відшкодування, 3% річних - 10,02 грн., судовий збір - 1 602,82 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 16.07.2013р.

Суддя Н.В. Величко