Рішення № 32437701, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10561/13 11.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС"

до приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ"

про стягнення 10 422,69 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Рибченко Н.М. (дов. № б/н від 04.01.13)

Від відповідача Каленський О.М. (дов. від 03.06.13)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на транспортне обслуговування № 04035/10 від 24.10.2012 у розмірі 10 422,69 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2013 порушено провадження у справі №910/10561/13 та призначено до розгляду на 20.06.2013.

Представник відповідача в судове засідання 20.06.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 20.06.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 04.07.2013.

В судовому засіданні 04.07.2013 було оголошено перерву на 11.07.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 11.07.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов частково визнав на суму 4 000,00 грн., проти іншої частини позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВАСТ-ТРАНС" (надалі - Позивач, Перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод МДФ» (надалі - Відповідач , Замовник) було укладено Договір №04035/10 на транспортне обслуговування (далі - Договір), предметом якого визначено, що Перевізник доручає, а Замовник бере на себе зобов'язання здійснювати завантаження автомобілів Перевізника. Конкретні умови завантажень визначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які передаються по факсимільному зв'язку. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, суми оплат фрахтів визначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які є невід'ємною частиною даного Договору і надаються Замовником Перевізнику перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень.

29.10.2012 сторони уклали Договір-заявку №120 від 29.10.2012 на транспортування вантажу автомобільним транспортом (далі - Заявка) відповідно до якого на транспортному засобі позивача державний номер 11823 КМ/07790 КХ (водій Єсипенко Р.Ф.)було доставлено вантаж (деревоволокнисті плити ХДФ) із України (м. Коростень) в Росію (м. Дзержинськ).

Перевезення вантажу здійснювалося на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної б/н від 30.10.2012 (далі - CMR).

Відповідно до п.10 Заявки термін оплати - 90% до розвантаження в кінцевому пункті та 10% після надання оригіналів рахунків, актів наданих послуг, податкових накладних.

12.11.2012 відповідачем було отримано рахунки-фактури №2762 від 30.10.2012, 2762-1 від 12.11.2012, CMR б/н від 30.10.2012, акти №№2762, 2762-1 виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні №2762 від 30.10.2012 та 276200 від 12.11.2012.

Відповідно до п.2.1.3 Договору відповідач зобов'язаний на вантаж, який надається для перевезення, організувати і забезпечити оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей (ветеринарні, санітарні свідоцтва, свідоцтва про якість, довідки, паспорти та ін..), забезпечує безперешкодне митне оформлення автотранспорту (митні декларації, транзитні дозволи по країнам транзиту і.т.д.), безперешкодне проходження прикордонних переходів, митне оформлення та очищення в країні розвантаження.

Пунктом 2.1.6 Договору сторони погодили, що для цілей митних та інших формальностей Замовник забезпечує надання всіх необхідних, належним чином оформлених документів та інформації на вантаж Перевізнику. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації.

Згідно з п. 2.1.9 Договору до обов'язків відповідача входить у випадку прибуття автомобіля після 12,00 (дня) забезпечити навантаження, розвантаження, митне оформлення вантажу у межах 2 робочих днів, не включаючи день прибуття. У випадку прибуття автомобіля до 12,00 (дня) забезпечити вищенаведені процедури у межах 2 робочих днів, включаючи день прибуття. Якщо автомобіль прийшов більш як за 36 (територія України) / 18 (інотериторія) годин до вихідних і святкових днів, вихідні і святкові дні вважаються простоєм.

Відповідно до відміток у CMR, посвідченні про відрядження та транспортному протоколі транспортний засіб позивача перебував у митниці призначення з 05.11.2012 по 12.11.2012, тобто 8 діб.

Отже, за вирахуванням нормативного строку простою (2 доби) понаднормативний строк становить 5 діб.

Відповідач у своєму відзиві погодився із зазначеним строком простою.

За порушення строків нормативного простою сторони пунктом 5.1.2 Договору визначили відповідальність Замовника (відповідача): за кожну додаткову добу простою транспортного засобу при завантаженні, проходженні прикордонних переходів і.т.д. внаслідок невірного оформлення товарно-транспортних та інших супровідних документів залежно від виду вантажу і його специфічних особливостей (ветеринарні, санітарні свідоцтва, свідоцтва про якість і т.д.) внаслідок порушення Замовником(або вантажовідправником чи вантажоодержувачем) митного (відсутності чи невірно оформлених в установленому порядку транзитних дозволів по країнам транзиту), податкового (несплати у встановленому порядку митних зборів, мита, акцизів чи інших передбачених законом платежів і т.д.) законодавства країни завантаження, країн транзиту чи країни розвантаження вантажу, а також інших причин, не пов'язаних з виною Перевізника, Замовник оплачує Перевізнику штраф в розмірі 1200 гривень на території України і 1925 гривень на інотериторрії. Строк оплати простоїв ідентичний строкам оплати за перевезення п. 4.3 даного Договору.

Саме відповідно до п. 5.1.2. договору позивач і нараховує відповідачу суму за простій.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 12 Договору-заявки №120 від 29.10.2012 за понаднормовий простій Замовник сплачує Перевізнику 800,00 грн. на інотериторії за кожну почату добу простою.

Враховуючий даний пункт, а також те, що згідно Договору сторони погодились умови кожного перевезення конкретизувати в договорах-заявках, суд вважає невірним нарахування відповідачем санкцій за понаднормовий простій на підставі п. 5.1.2 Договору.

На переконання суду сума, яка підлягає сплаті за понаднормовий простій, повинна визначатись на підставі Договору-заявки і становить 4000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку:

800 (сума за день простою) *5 (кількість днів простою)= 4000,00 грн.

Зазначене також підтверджується і вимогою Позивача №11 від 29.05.2013 та доданими до неї документами(копії в матеріалах справи), а саме: Рахунком-фактурою №2762-1 від 12.11.2012, Актом виконаних-робіт (наданих послуг) від 12.11.2012, у всіх зазначених документах Позивач розраховував суму сплати за понаднормовий простій відповідно до Договору-заявки.

Сам позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у рахунку-фактурі №2762-1 від 12.11.2012 була вказана сума за понаднормативний простій - 4000,00 грн., яку позивач погодився виставити до сплати відповідачу після проведення переговорів (з урахуванням знижки за своєчасність платежу).

Таким чином розмір заборгованості відповідача за понаднормовий простій становить 4 000,00 грн.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було сплачено понаднормовий простій транспорту позивача, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості за понаднормовий простій належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу вказану заборгованість, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 000,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 648,70 грн., однак даний розмір пені позивач розраховував із суми 9 625,00 грн., яку нараховував відповідно до п. 5.1.2 Договору, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок пені, яка становить:

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення400019.12.2012 - 31.05.20131647.5000 %0.041 %268.85Таким чином, загальна сума пені за договором складає 268,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 4.4. Договору замовник у разі прострочення оплати рахунків виконавця сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 268,85 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки, які теж розраховані судом виходячи із суми заборгованості в 4 000,00 грн. та становлять:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів400019.12.2012 - 31.05.20131643 %53.92Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 53,92 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції19.12.2012 - 31.05.201340001.0028.004008.00Таким чином, сума інфляційні збитки складають 8,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 8,00 грн. та 3% річних в сумі 53,92 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, 38, код ЄДРПОУ 37079170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (08113, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код ЄДРПОУ 30367782) основний борг в розмірі 4 000(чотири тисячі) грн. 00 коп., пеню в розмірі 268(двісті шістдесят вісім) грн. 85 коп., три відсотки річних в розмірі 53(п'ятдесят три) грн. 92 коп., інфляційні збитки в сумі 8(вісім) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 714(сімсот чотирнадцять) грн. 87 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.07.2013