Постанова № 32436510, 10.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 2а/0370/2546/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю представника позивача Сидун О.С.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк") звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (Луцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2011 року № 0003091501 та № 0003101501.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

Луцькою ОДПІ проводилась камеральна (невиїзна документальна) перевірка ПАТ "Західінкомбанк" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт № 2441/15-1/19233095 від 26 квітня 2011 року, в якому викладено допущені позивачем порушення пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181-III), який діяв на момент вчинення правопорушення, та пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового Кодексу України (ПК України), в результаті чого платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Луцькою ОДПІ 17 травня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003091501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 5 476 748 грн. 85 коп. за платежем - податок на прибуток банківських організацій, та податкове повідомлення-рішення № 0003101501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 4000 грн. 00 коп. за платежем - податок на прибуток банківських організацій.

Позивач вважав, що нарахування фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло у період дії мораторію, та погашення боргу до дати його закінчення є неправомірним і таким, що суперечить вимогам Закону.

Так, постановою Правління Національного банку України від 12 лютого 2009 року № 68 призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 12 лютого по 12 серпня 2009 року, а постановою від 05 серпня 2009 року № 450 дію мораторію продовжено до 12 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Закон № 2121-III) протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами; розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Відповідно до підпункту 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Податковий борг позивача виник у період призначення тимчасової адміністрації у ПАТ "Західінкомбанк" та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а на момент його закінчення 12 лютого 2010 року податковий борг з податку на прибуток відсутній, оскільки погашений згідно з декларацією з податку на прибуток за 2009 рік від 09 лютого 2010 року.

З врахуванням наведеного позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003091501 та № 0003101501 від 17 травня 2011 року.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову від 10 жовтня 2011 року (а.с.46-47) відповідач вважав позов безпідставним та просив відмовити в його задоволенні з таких підстав.

Перевіркою (акт перевірки від 26 квітня 2011 року № 2441/15-1/19233095) встановлено факт порушення ПАТ "Західінкомбанк" строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 20 травня 2009 року по 19 лютого 2010 року, за що нараховано 5 480 748 грн. 85 коп. штрафних санкцій по податкових повідомленнях-рішеннях № 0003091501 та № 0003101501 від 17 травня 2011 року. З акта перевірки вбачається, що ПАТ "Західінкомбанк" сплачено до бюджету 20 000 грн. із затримкою до 90 календарних днів, за що нараховано штрафні санкції за ставкою 20 відсотків у сумі 4 000 грн.; 10 953 497 грн.70 коп. сплачено із затримкою від 90 до 275 календарних днів, за що нараховано штрафні санкції за ставкою 50 відсотків у сумі 5 476 748 грн. 85 коп.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до пункту 5 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Відповідно ж до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на клієнтів банку та сам банк, які здійснюють платежі до бюджету в період дії в банку мораторію, не поширюється звільнення від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення № 0003091501 та № 0003101501 від 17 травня 2011 року є правомірними, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримує повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17 травня 2011 року № 0003091501 та № 0003101501.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнає з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення № 0003091501 та № 0003101501 від 17 травня 2011 року, прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими до ПАТ "Західінкомбанк" застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 5 480 748 грн. 85 коп., а тому останні є протиправними та підлягають до скасування.

Так, судом встановлено, що 01 жовтня 2009 року ПАТ "Західінкомбанк" зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради як суб'єкт господарювання, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 9894924 від 06 травня 2011 року (а.с. 38), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 034665/250 (а.с.36).

На підставі статті 76 ПК України Луцькою ОДПІ проведено камеральну (невиїзну документальну) перевірку платника податку на прибуток ПАТ "Західінкомбанк" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2441/15-1/19233095 від 26 квітня 2011 року відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181-III), який діяв на момент вчинення правопорушення, та пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового Кодексу України, в результаті чого платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 20 травня 2009 року по 19 лютого 2010 року. З акта перевірки вбачається, що ПАТ "Західінкомбанк" сплачено до бюджету 20 000 грн. із затримкою до 90 календарних днів; 10 953 497 грн.70 коп. сплачено із затримкою від 90 до 275 календарних днів (а.с.10).

17 травня 2011 року Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003091501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф за ставкою 50 відсотків у сумі 5 476 748 грн. 85 коп. за платежем - податок на прибуток банківських організацій за сплату узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою від 90 до 275 календарних днів (а.с.8), та податкове повідомлення-рішення № 0003101501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф за ставкою 20 відсотків у сумі 4 000 грн. 00 коп. за платежем - податок на прибуток банківських організацій за сплату узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою до 90 календарних днів (а.с.6).

25 травня 2011 року позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Волинській області (ДПА у Волинській області) (а.с.12), однак, рішенням ДПА у Волинській області від 15 червня 2011 року № 2593/10/25-006 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17 травня 2011 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.13-17). Скаргу позивача від 23 червня 2011 року (а.с.18) рішенням Державної податкової адміністрації України від 29 серпня 2011 року № 15665/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17 травня 2011 року та рішення ДПА у Волинській області від 15 червня 2011 року, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, - без змін (а.с.20-22).

Судом також встановлено, що позивачем 09 лютого 2010 року подана до Луцької ОДПІ декларація з податку на прибуток за 2009 рік (а.с.23-26, 55) з від'ємним значенням суми податку 11 868 742,00 грн. Банк працював у збиток в розмірі 68 394 802,00 грн. (графа 11 декларації), у графі 17 - сума податку до сплати - проставлено прочерк, а в графі 18 - сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати), яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок платника податку в банку-резиденті - зазначено 1 613 375,00 грн.

Із розрахунку штрафних санкцій (додаток № 1 до акта перевірки від 26 квітня 2011 року) вбачається, що узгоджений податковий борг з податку на прибуток, згідно з поданими позивачем деклараціями з податку на прибуток, виник у позивача у період з 20 травня по 19 листопада 2009 року (а.с.11).

Постановою Правління Національного банку України від 12 лютого 2009 року № 68 призначено тимчасову адміністрацію в товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк" (м.Луцьк) строком на один рік з 13 лютого 2009 року до 12 лютого 2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 13 лютого по 12 серпня 2009 року, а постановою від 05 серпня 2009 року № 450 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку "Західінкомбанк" строком на шість місяців - з 13 серпня 2009 року до 12 лютого 2010 року (а.с.82-84).

ПАТ "Західінкомбанк" створене внаслідок реорганізації шляхом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку "Західінкомбанк" (ТзОВ КБ "Західінкомбанк") в ПАТ "Західінкомбанк", яке є повним правонаступником всіх прав та обов'язків ТзОВ КБ "Західінкомбанк", що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ "Західінкомбанк" серії А01 №152919 та копією Статуту товариства (а.с.39, 40).

Отже, Луцькою ОДПІ встановлено, що узгоджений податковий борг з податку на прибуток, згідно з поданими позивачем деклараціями з податку на прибуток, виник у позивача у період з 20 травня по 19 листопада 2009 року, тобто в період дії мораторію.

Судом встановлено, що станом на 12 лютого 2010 року - день закінчення мораторію - в ПАТ "Західінкомбанк" відсутні будь-які несплачені борги з податку на прибуток, а існувала переплата у розмірі 1 613 375,00 грн.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Згідно із статтею 85 вказаного Закону протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами; розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Отже, на заборгованість, яка виникла у банку в період дії у ньому мораторію, не можуть бути нараховані штрафні санкції в період дії мораторію. Нарахування штрафних санкцій на вказану заборгованість могло розпочинатися тільки після закінчення мораторію, тобто з 13 лютого 2010 року, оскільки мораторій вводився з 13 лютого 2009 року по 12 лютого 2010 року включно.

Це ж вбачається і з підпункту 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) - до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Тобто, якби у позивача існував борг з податку на прибуток, то обов'язок з його сплати виник би лише після закінчення мораторію. А отже, у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачеві фінансових санкцій у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

З врахуванням встановленого суд прийшов до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові виртати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому суд вважає, що слід присудити ПАТ "Західінкомбанк" здійснені ним документально підтверджені судові виртати в сумі 6 грн. 80 коп. (а.с.2, 35).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17 травня 2011 року № 0003091501 та № 0003101501 про застосування до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" штрафу в розмірі 5 476 748 грн. 85 коп. (п'ять мільйонів чотириста сімдесят шість тисяч сімсот сорок вісім гривень вісімдесят п'ять копійок) і 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

Присудити Публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк" з Державного бюджету України 6,80 грн. (шість гривень вісімдесят копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 15 липня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова