Рішення № 32434144, 12.07.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/12757/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.

при секретарі: Галенко А.А.

за участю представника позивача: Залізко В.С.

відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, 2012 року народження, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення, суд -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, 2012 року народження, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.05.2027 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 10.12.2012 року виникла заборгованість в розмірі 41 418,62 доларів США, яка складається з наступного: 20 261,57 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 437,81 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 800,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 8 919,24 доларів СЩА - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.05.2007 року було укладено договір іпотеки № PVH0G100000102 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру загальною площею 87,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської нотаріальної контори Шкицькою Ю.А., зареєстрованого 17 травня 2007 року в реєстрі за № 1-2304 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2090624. Таким чином, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про зняття ОСОБА_2, 1966 року народження, з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 просив залишити без розгляду, у зв'язку з тим, що відповідач з зазначеною адресою не зареєстрована. Інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спирався на доводи, викладені в позові.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надав суду заперечення на позов, відповідно до змісту яких просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову, у зв'язку з тим, що банк передчасно звернувся з даним позовом, так як зобов'язання за кредитним договором № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року тривають, строк виконання зазначеного договору - 17.05.2027 року. Розрахунок заборгованості за зазначеним кредитним договором банком зроблений невірно. Просила суд також врахувати, що в квартирі АДРЕСА_1, крім неї, також проживають ОСОБА_3, 1986 року народження, ОСОБА_4, 1993 року народження, ОСОБА_5, 2012 року народження. Іншого житла вона, ОСОБА_3, 1986 року народження, ОСОБА_4, 1993 року народження, не мають. На даний час вона має можливість сплачувати кредит.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, 2012 року народження, в судове засідання не з'явилися, не повідомив суд про причини не явки, хоча були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Павлоградської міської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення просить врахувати інтереси дитини.

Сторони не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, 2012 року народження, та представника третьої особи Служби у справах дітей Павлоградської міської ради.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, в тому числі: фотокопію кредитного договору № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року, відповідно до змісту якого відповідач ОСОБА_2 уклала договір з позивачем та погодилася на його умови, фотокопію договору іпотеки № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором, встановив наступне:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 17.05.2007 року уклали кредитний договір № PVH0G100000102, відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.05.2027 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.05.2007 року було укладено договір іпотеки № PVH0G100000102 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру загальною площею 87,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської нотаріальної контори Шкицькою Ю.А., зареєстрованого 17 травня 2007 року в реєстрі за № 1-2304 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2090624.

Згідно умов кредитного договору № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 10.12.2012 року виникла заборгованість в розмірі 41 418,62 доларів США, яка складається з наступного: 20 261,57 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 437,81 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 800,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 8 919,24 доларів СЩА - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком.

ПАТ КБ «Приватбанк» зверталося до ОСОБА_2 з претензійним листом, в якому зазначало про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором та попередило про можливість, у разі несплати заборгованості в добровільному порядку, вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки та звернення за захистом своїх інтересів до суду для примусового стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Матеріали справи містять докази направлення відповідачам вимоги про повернення суми кредиту та звільнення житлового приміщення (а.с. 14), а обов'язок пересвідчення у факті отримання боржником письмової вимоги на Банк не покладено. До того ж, саме звернення Банку до суду з даним позовом вже є письмовою вимогою.

Суд не приймає доводи відповідача ОСОБА_2, так як відповідач була ознайомлена з умовами кредитного договору та договору іпотеки та не висувала будь-яких претензій, щодо їх змісту, отже вона була згодна з усіма їх умовами, а на даний час просто намагається уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань по кредитному договору № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року, а саме відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася сплачувати щомісячний платіж з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 262,55 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» в разі невиконання зобов'язання, забезпеченою заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень статей 33, 35 цього Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Так, згідно роз'яснень, наданих у п. 42 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У п. 43 вищезгаданої постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 17 січня 2013 року, виданої КП «Павлограджитлосервіс», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, 1986 року народження, ОСОБА_4, 1993 року народження, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_5, 2012 року народження.(а.с. 57).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1, однак у зазначеній квартирі не зареєстрована.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання неповнолітньої дитини є місце проживання її батьків.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ч. 4 цієї статті).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечувала той факт, що на момент укладання договору іпотеки № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не було. Малолітня дитина: ОСОБА_5, 2012 року народження, зареєстрована у зазначеній квартирі з 2013 року.

Щодо вимог Банку про зняття ОСОБА_3, 1986 року народження, ОСОБА_4, 1993 року народження, ОСОБА_5, 2012 року народження, з реєстраційного обліку у спірній квартирі, то вони підлягають задоволенню на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Позовні вимоги про зняття ОСОБА_2, 1966 року народження, з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 необхідно залишити без розгляду, оскільки представник позивача в судовому засіданні просив залишити їх без розгляду.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, 2012 року народження, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення задовольнити в повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PVH0G100000102 від 17.05.2007 року в розмірі 41 418, 62 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.12.2012 року складає 330 934 (триста тридцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 77 коп., яка складається з наступного: 20 261,57 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 437,81 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 800, 00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 8 919,24 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 29 загальною площею 87,60 кв.м, яка розташована а адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_3, 1986 року народження, ОСОБА_4, 1993 року народження, ОСОБА_5, 2012 року народження, з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Виселити ОСОБА_2, 1966 року народження, з квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про зняття ОСОБА_2, 1966 року народження, з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рах. 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судові витрати по справі, а саме: суму судового збору в розмірі по 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. М. Бондаренко