Рішення № 32433366, 01.07.2013, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 249/3248/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 липня 2013 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

при секретарі Абдулаєвій О.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кудрявцевої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якому просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» на його користь в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я та втрати професійної працездатності в розмірі 30 000 грн. Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що з 1982 року він працював на підприємствах вугільної промисловості, а з 11.04.2008 року по 09.12.2008 року працював в ДП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва» гірничим підземним з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею. Під час роботи він отримав професійні захворювання «хронічна вертеброгенна радікулопатія» та «хронічний бронхіт». 09.12.2008 року МСЕК йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань - 50 відсотків та надана 3 група інвалідності довічно. Зазначеними професійними захворюваннями йому нанесено важку моральну та психологічну травму, йому встановлені обмеження щодо працевлаштування, фізичних навантажень, відпочинку, він вимушений регулярно проходити лікування. Не може виконувати звичайну для нього роботу по дому та вимушений перекладати тяжку фізичну працю на інших членів сім'ї, що його пригнічує та принижує. Все це призводить до душевних страждань та болю. Вважає, що внаслідок отриманих професійних захворювань йому завдана моральна шкода, але він отримує тільки компенсацію матеріальної шкоди. У зв'язку із тим, що відповідач є правонаступником ДП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва», пред'являє свої вимоги саме до нього. Просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди у зв'язку із втратою професійної працездатності в розмірі 30 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що причиною виникнення у нього професійних захворювань є підйом та переміщення протягом робочої зміни вантажів вагою до 1000 кг. Окрім того, засобами індивідуального захисту, а саме, протирадикулітним поясом та протипиловим респіратором, він не забезпечувався. Лікувально-профілактичні заходи на підприємстві не проводилися.

Представник відповідача Кудрявцевої О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідно до виписки з історії хвороби позивача від 25.06.2008 року він вважає себе хворим з 2003-2002 років. Згідно із записами в трудовій книжці в цей період він працював у ВП «Шахтоуправління імені 1 Травня» ДП «Шахтарськантрацит». Тобто вже до

працевлаштування до ДП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва» позивач відчував себе хворим, але під час працевлаштування під час проходження медичного огляду приховав це. Також відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03.12.2008 року ОСОБА_1 має стаж роботи в умовах шкідливих факторів 26 років 3 місяці і тільки 8 місяців, що складає 3 відсотки від всього стажу роботи, позивач працював у відповідача. Адже хронічна стадія хвороби наробляється навіть не за п'ять років. А попередній діагноз був встановлений позивачу через три місяці після початку його трудової діяльності в ДП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва». Окрім того твердження відповідача про неможливість виконання елементарної домашньої праці викликає сумніви, оскільки у виписці із акту огляду МСЕК №006270 зазначено, що позивач може виконувати працю в сприятливих кліматичних умовах без впливу пилу, без тяжкого фізичного навантаження, тобто роботу по дому він виконувати може. Так в порушення ст.ст.57,60 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності моральної шкоди. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_1 з 07.01.1984 року перебував у трудових відносинах з ВП «Шахтоуправління імені 1 Травня» ДП «Шахтарськантрацит». 10.04.2008 року він звільнений на підставі п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із переводом до ДП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва».

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2008 року №59 «Про створення Державного підприємства «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва» ДП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва» створено на базі індивідуально визначеного майна в тому числі відокремленого підрозділу «Шахта імені 1 Травня».

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 01.12.2008 року ОСОБА_1 встановлені діагнози: прикореневий та нижньодолевий пневмосклероз та хронічна попереко-крижова радикулопатія.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії ДОН-04 №076261 від 09.12.2008 року та виписки із акту огляду МСЕК серії ДОН-07 №006270 від 09.12.2008 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50% з 09.12.2008 року та третя група інвалідності довічно. Може виконувати роботу в умовах сприятливого клімату, без впливу пилу та фізичних навантажень.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах та організаціях повинні утворюватися безпечні та нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан колективного та індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Отримання позивачем професійних захворювань свідчить про те, що зазначені норми законодавства відповідачем дотримані не були, що власне і призвело до таких наслідків.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України №20-пр/2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

В судовому засіданні на підставі аналізу приведених доказів беззаперечно встановлена вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я.

Відповідно до ст.1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У відповідності до ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, суд не находить можливості, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності та групі інвалідності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на тривалий характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 9 500 гривень, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням. При визначені даної суми суд враховує, що характер ушкоджень, які спричинені позивачу внаслідок професійних захворювань не дозволяє у майбутньому сподіватися на повну реабілітацію функцій організму.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що встановлення факту наявності спричинення позивачу моральної шкоди в даному випадку підтверджено іншими наявними у справі доказами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до пп.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди розмір судового збору визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту.

Підпунктом 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1168 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 88, 109, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» про відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське», код ЄДРПОУ 35879173, юридична адреса: 86205, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Ленінградська, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у відшкодування заподіяної моральної шкоди у сумі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське», код ЄДРПОУ 35879173, юридична адреса: 86205, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Ленінградська, на користь держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Шахтарського міськрайонного суду

Донецької області О.Ф.Федорова