Рішення № 32433189, 02.04.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/4646/13 -ц

Провадження №2/201/1606/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Нижник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №409/в від 13 червня 2008 року та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням викладеного в доповненні до позовної заяви, що надійшла на адресу Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська 13 червня 2013 року, позивач зазначив, що 13 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №409/в, згідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9 160,32 Євро з цільовим призначенням кредиту - на придбання автотранспортного засобу, строком користування кредитними коштами по 12 червня 2015 року, а ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання сплачувати 11% річних за користування кредитом та сплачувати щомісячно комісію з обслуговування кредиту в розмірі 11,91 Євро, що становить 0,17% річних від суми кредиту. Банк виконав свої зобов'язання щодо надання ОСОБА_2 кредиту виконав в повному обсязі. В той же час, відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту згідно графіку погашення кредиту. Таким чином позичальник повинен сплатити банку заборгованість по кредитному договору у сумі 102 637,02 гривень. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 червня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №58, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед банком в повному обсязі по зобов'язанням позичальника по кредитному договору №409/в. Позивачем на адресу відповідачів неодноразово направлялись повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, щодо несплачених чергових платежів, а також вимоги щодо погашення кредитної заборгованості, що відповідачами було проігноровано. Таким чином відповідачі не виконують свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце призначення справи до розгляду повідомлявся належним чином, згідно письмової заяви позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі, на підставі документів, наявних в матеріалах справи. Проти розгляду справи в заочному порядку також не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, при цьому, відповідно до журналу судового засідання від 23 травня 2013 року, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позов не визнав, проти його задоволення заперечував.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини. Дійсно, 13 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №409/в (а.с. 8-12), згідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9 160,32 Євро з цільовим призначенням кредиту - на придбання автотранспортного засобу, строком користування кредитними коштами по 12 червня 2015 року, а ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання сплачувати 11% річних за користування кредитом та сплачувати щомісячно комісію з обслуговування кредиту в розмірі 11,91 Євро, що становить 0,17% річних від суми кредиту. Банк виконав свої зобов'язання щодо надання ОСОБА_2 кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам за 13 червня 2008 року (а.с. 96, 97). В той же час, відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 6-7), згідно графіку погашення кредиту (а.с. 13). Таким чином позичальник повинен сплатити банку заборгованість по кредитному договору у сумі 102 637,02 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 103-104). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 червня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №58 (а.с. 14), відповідно до умов якого поручитель взяв на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед банком в повному обсязі по зобов'язанням позичальника по кредитному договору №409/в. Позивачем на адресу відповідачів неодноразово направлялись повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання (а.с. 17, 18), щодо несплачених чергових платежів, а також вимоги щодо погашення кредитної заборгованості, що відповідачами було проігноровано. Таким чином відповідачі не виконують свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо врегульовані наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, які повинні виконуватися. відповідачі зі свого боку погодились з такими умовами договору, підписавши кредитний договір та договір поруки особисто.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 передбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, у разі чого він відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частинами 1, 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 3.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісячно повертати частинами кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також, на вимогу банку сплачувати можливу неустойку.

Згідно до п. 4.3. кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення грошових коштів, несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, за несвоєчасну повну чи часткову плату за обслуговування кредиту, несвоєчасну сплату комісій, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20% від суми невиконаних зобов'язань строк яких настав.

Умовами п.п. 3.2.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового погашення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником/поручителем/майновим поручителем своїх зобов'язань за кредитним договором або договором іпотеки.

Відповідно до змісту п. 1.1 договору поруки, поручитель відповідає солідарно перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

У той же час, слід враховувати, що ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає за порушення зобов'язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України, «у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя».

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту п. 1.1 договору поруки, поручитель відповідає солідарно перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, «у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо».

Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника. У випадку наявності рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника - юридичної особи не є перешкодою для пред'явлення окремого позову до поручителя - фізичної особи, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо, крім того в даному випадку предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором та боржником - за кредитним договором; між кредитором та поручителем - за договором поруки. Таке застосування норми статті 543 ЦК України випливає також і з практики Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України.

Так, згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Таким чином, відповідачі не виконують свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином, тому, станом на 04 червня 2013 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» становить 102 637,02 гривень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись в питанні розподілу судових витрат, суд вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору по 850,0 гривень, а також витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи по 60,00 гривень з кожного, на загальну суму 1 820,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК ст.ст. 212, 509, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 610-612, 625, 629, 632, 1948, 1050, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задовольнити.

1. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №409/в від 13 червня 2008 року в сумі 102 637,02 гривень (сто дві тисячі шістсот тридцять сім гривень дві копійки), з яких:

- 8 284,55 Євро - заборгованість по кредиту;

- 108,84 Євро - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

В перерахунку на національну одиницю України (еквівалент по офіційному курсу НБУ 11,389521 станом на 07 квітня 2011 року складає 95 562,52 гривень)

- 5 330,56 гривень - штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування;

- 1 743,94 гривень - заборгованість по сплаті щомісячної комісії.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» витрати, пов'язані з поданням позовної заяви, а саме судовий збір у сумі 850,00 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 60,00 гривень (шістдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» витрати, пов'язані з поданням позовної заяви, а саме судовий збір у сумі 850,00 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 60,00 гривень (шістдесят гривень).

На рішення протягом десяти днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Рішення набирає законної сили після закінчення вищезазначених строків, а якщо подана апеляційна скарга і рішення не скасоване, після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя:С.С. Федоріщев