Ухвала суду № 32432940, 09.07.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/15940/2012

Провадження № 2/520/1885/13

УХВАЛА

09.07.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретар судового засідання - Непомнющий М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та просила судовим рішенням визнати за нею право власності на ? частку грошових коштів у розмірі 40525 гривень 58 коп., які знаходилися на рахунку НОМЕР_2 у філії Одеське міське управління ВАТ Держабанк 7860, відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_2 та зняті останнім на протязі 30.01.2010 р.-10.02.2010 року та з 27.07.2010 року - 12.08.2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що після розірвання шлюбу з відповідачем, в судовому порядку вже було здійснено поділ спільного майна подружжя. Однак частина грошових коштів, які були накопичені під час перебування сторін у шлюбі та заощаджені у банківській установі на розрахункових рахунках відповідача так і не була поділена, у зв'язку з чим право ОСОБА_1 на цю частину спільного подружнього майна залишилось нереалізованим.

Під час розгляду справи позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що поділ всього спільного майна подружжя ОСОБА_1 було здійснено за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2011 року, ухваленому за результатом розгляду цивільної справи № 2-478/11.

Також відповідач зауважив, що банківського рахунку за НОМЕР_2 на його ім'я ніколи не відкривалось і всі надані позивачем докази стосуються рахунку з іншим номером. На що позивач повідомила про наявність технічної помилки в позовній заяві та роз'яснила, що її вимоги стосуються грошових коштів, які були покладені відповідачем на банківський рахунок за НОМЕР_1 вірні реквізити якого зазначені в письмових поясненнях, доданих до позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цієї цивільної справи та цивільних справ № 2-478/11 і № 1512/7894/2012, які розглядались Київським районним судом м. Одеси за позовами ОСОБА_1, оцінивши докази, судом встановлено наступне:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ подружнього майна та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення матеріальної шкоди, та визнання права власності на частину квартири. Серед позовних вимог про поділ рухомого та нерухомого майна, ОСОБА_1 заявила також вимоги, якими просила суд виділити їй грошовий вклад в сумі 76500 грн., який знаходиться в філії Одеського облуправління /картка № 4790960074795015/, а відповідачу - інше рухоме майно. При цьому позивач посилалась на те, що наявність грошового вкладу в філії Одеського облуправління «Ощадбанк» в розмірі 76500 гривень була підтверджена відповіддю банківської установи від 25.11.2010 р., одержаною на запит суду.

При досліджені матеріалів цивільної справи № 2-478/11 встановлено, що 08 листопада 2011 року ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів та, посилаючись на необхідність з'ясувати інформацію стосовно наявності банківських вкладів у відповідача ОСОБА_2, просила суд витребувати з «Ощадбанку» та «ВІЕЙБІ» відомості про грошові вклади в них відповідача ОСОБА_2. Суд, задовольнивши клопотання позивача, ухвалою від 16 листопада 2010 року зобов'язав Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») надати відомості про наявність або відсутність рахунків, які відкриті на ім'я ОСОБА_2, з наданням роздруківки про рух та залишок коштів.

На виконання ухвали суду філією - Одеське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» був наданий повний звіт про стан рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2.

Дослідивши банківські витяги, встановлено, що всі вони стосуються єдиного рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2 за НОМЕР_1.

Отже, суд вважає повністю доведеним, що в філії - Одеське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_2 був відкритий банківський рахунок саме за НОМЕР_1 а не за НОМЕР_2, як зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 від 18.01.2013 р., по якій відкрите провадження у цивільній справі № 1512/15940/2012.

З порівняльного аналізу витягів з рахунку НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_2, оригінали яких містяться в томі І (а.с. 114-140) цивільної справи № 2-478/11 (головуючий - Петренко В.С.) та витягів з рахунку НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_2, які виготовлені шляхом ксерокопіювання та додані ОСОБА_1, як письмові докази до позовної заяви, за якою відкрите провадження у цивільній справі № 1512/15940/2012 (головуючий - Літвінова І.А.) судом встановлено, що це є одними і тими ж документами, які до справи № 2-478/11 надані в оригіналах, а до справи № 1512/15940/2012 - в копіях та у меншій кількості (а.с. 10-35).

Під час розгляду цивільної справи № 2-478/11 (головуючий - Петренко В.С.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ подружнього майна та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення матеріальної шкоди, та визнання права власності на частину квартири, при дослідженні наявних в ній доказів, в тому числі і стосовно вимог ОСОБА_1 про виділ їй грошового вкладу в сумі 76500 грн., який знаходиться в філії Одеського облуправління /картка № 4790960074795015/, судом були досліджені і вищевказані банківські звіти. В цій частині суд встановив, що після отримання судом відповідей з банківських установ щодо грошових коштів на рахунках ОСОБА_2, позивачка додатково вимагала присудити їй грошовий вклад ОСОБА_2 в сумі 76500 грн. в ПАТ «Державний ощадний банк України», хоча згідно відповіді цього банку (т.1, а.с. 113) залишок коштів на трьох рахунках ОСОБА_2 складав лише 3146,12 грн. На виконання вимог ухвал суду про забезпечення доказів Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Одеського міського відділення № 7860 філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» надіслали суду довідки про наявність (відсутність) рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про залишок та рух коштів на них. З цих довідок судом встановлено, що у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на імя ОСОБА_2 відкрито рахунок із залишком коштів 1611,61 грн. (т.1, а.с. 103). У ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_2 відкрито три рахунки із залишком коштів (19,8 грн. + 0,47 грн. + 3125,85 грн.) 3146,12 грн. (т.1, а.с. 113). У ПАТ «УкрСиббанк» на ім'я ОСОБА_2 відкрито рахунок із залишком коштів 1,47 грн. (т.1, а.с. 176а). Таким чином, загальна кількість грошових коштів ОСОБА_2 у банківських установах складає (1611,61+3146,12 + 1,47) 4757,73 грн. Суд відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог про присудження їй 76500 грн., які знаходяться на рахунку ОСОБА_2 в ПАТ «Державний ощадний банк України», оскільки судом не було виявлено у відповідача таких грошових коштів у вказаному банку.

Суд взяв до уваги роз'яснення Пленуму ВСУ, які викладені в п.п. 23, 34 Постанови № 11 Пленуму, де вказано, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

При здійсненні поділу майна суд виходив з наступного розрахунку.

Як було встановлено судом у квартирі позивачки перебувало майно на суму 7880 грн. + грошові кошти на її рахунку у банку в сумі 9721,29, що складало спільне майно сторін на загальну суму 17601,29 грн., яке перебувало у фактичному володінні ОСОБА_1

У квартирі де мешкає відповідач, а також у гаражах на території споживчого кооперативу «Ветеран», Шкільний аеродром знаходилось майно на загальну суму 45700 грн.

З цієї суми суд відраховував 10300 грн., що становило вартість бігової доріжки, телевізорів «Самсунг» та «Соні», музичного центру «Панасонік», комп'ютеру та комп'ютерного столу, які не включені судом до спільного майна подружжя (45700-10300) = 35400 грн.

До цієї суми суд додав 4757,73 грн. на рахунках ОСОБА_2 у банках.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Київського районного суду від 25 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-478/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ подружнього майна та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення матеріальної шкоди, та визнання права власності на частину квартири було скасоване Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2012 року лише в частині розподілу квартири АДРЕСА_1, а в іншій частині залишилось без змін.

На підставі наведеного, обставини у відношенні грошових банківських вкладів, встановлені судовим рішенням від 25 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-478/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ подружнього майна та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення матеріальної шкоди, та визнання права власності на частину квартири (головуючий - Петренко В.С.) не доказуються при розгляді цивільної справи № 1512/15940/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_1 не додала жодних нових доказів під час розгляду цивільної справи № 1512/15940/2012.

Питання про встановлення розміру грошових накопичень на банківських вкладах сторін та розподіл цих банківських вкладів повністю було вирішено при розгляді цивільної справи № 2-478/11, яка знаходилась в провадженні Київського районного суду м. Одеси з 17 вересня 2010 року по 25 листопада 2011 року, в провадженні апеляційного суду Одеської області - з 03 лютого 2012 року по 11 липня 2012 року. ОСОБА_1, як сторона по справі, яка приймала активну участь у її розгляді безпосередньо та з представником, якому довірила захист своїх інтересів, не була обмежена в розпорядженні наданими їй правами, в тому числі і закріпленими в ст.ст. 27, 31 ЦПК України. Позивач розпорядилась на свій розсуд правом подавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати свої доводи, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Заявлені у цивільній справі № 1512/15940/2012 вимоги на суму грошових коштів у розмірі 40525 гривень 58 копійок, а не 76500 гривень (справа № 2-478/11) є фактично зменшенням розміру позовних вимог, враховуючи ті обставини, якими позивач обґрунтовувала ці вимоги та зважаючи на тотожність доказів.

Виявлення після розгляду справи істотних для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі на час розгляду справи могло би стати підставою лише для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами відповідно до ст. 361 ЦПК України.

ОСОБА_1 посилається на те, що за результатами розгляду цивільної справи № 2-478/11 за її позовом до ОСОБА_2 про поділ подружнього майна та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення матеріальної шкоди, та визнання права власності на частину квартири (головуючий - Петренко В.С.) не все майно було поділено. Однак при розгляді цієї справи судом було встановлено наявне у подружжя майно, яке складало майнову масу спільного подружнього майна ОСОБА_1, була встановлена сума банківських накопичень та в рішенні роз'яснено, що суд взяв до уваги роз'яснення Пленуму ВСУ, які викладені в п.п. 23, 34 Постанови № 11, де вказано, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Після розгляду справи апеляційним судом Одеської області, в цій частині рішення зміненим чи скасованим не було. При незгоді з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 не була позбавлена права касаційного оскарження, встановленого ч. 1 ст. 324 ЦПК України. Однак, таким правом не скористувалася.

Судом взято до уваги і те, що в червні 2012 року ОСОБА_1 також зверталась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, яким просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 40525 гривень 58 коп., з таких же підстав, що зазначені в позовній заяві, по якій відкрите провадження у цивільній справі № 1512/15940/2012, а саме, посилаючись на те, що під час шлюбу сторонами було придбане майно, яке після розірвання шлюбу було поділено за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2011 року (справа № 2-478/11). Однак не все майно було розподілено у зв'язку з відмовою суду стягнути з відповідача на користь позивача 76500 гривень з мотивів відсутності такої грошової суми в ВАТ «Державний ощадбанк» /філія Одеського управління. Позивач вказує, що до ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу, відповідач зняв з банківських рахунків грошові кошти в загальній сумі 81051 гривня 17 коп. Ці грошові кошти є спільним подружнім майном, на ? частини якого має право кожна із сторін.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2012 року ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за її позовною заявою до ОСОБА_2 «про поділ спільного подружнього майна» на підставі ч. 3 ст. 122 ЦПК України, за правилами якої суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (а. 12 справи № 1512/7894/2012).

Ухвала була одержана ОСОБА_1 07 липня 2012 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення за підписом працівника відділу зв'язку (а.с. 14 справи № 1512/7894/2012). Ухвала, яка обґрунтовувалася тим, що в провадженні суду є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, позивачем чи іншими особами не оскаржувалась та набрала законної сили 13 липня 2013 року.

Враховуючи всі вищенаведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження у справі № 1512/15940/2012, яке відкрите ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягає закриттю.

За умовами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 206 ЦПК України, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою закриття провадження у справі. Наслідком закриття провадження у справі є недопустимість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись ст. 205 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у цивільній справі № 1512/15940/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Літвінова І. А.