Постанова № 32432024, 10.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2013 р. № 820/3318/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представників позивача - Уставицька В.М., Бєлєвцова О.С., Вершкова Н.В.,

представників відповідача - Борисенко І.В., Білоус О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік Агро" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік Агро" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 року № 0000332310/0 (від 13.01.2011 року № 0000332310/1) з податку на додану вартість в загальній сумі 461 581,00 грн., в тому числі за основним платежем 227 614,00 грн., за штрафними санкціями 233 967,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно податкового повідомлення-рішення від 15.12.2010 року № 0000332310/0 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 461580,0 грн. (в тому числі за основним платежем - 227914,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 233967,0 грн.). Податкове повідомлення -рішення від 13.01.2011 року № 0000332310/1 прийнято за наслідками адміністративного оскарження.

Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити у повному обсязі, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивача зареєстровано Валківською районною державною адміністрацією 18.07.2006 року за № 1452102000000022, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію 18.07.2006 року за № 1452102000000022. Позивач у періоді, щодо якого виникли спірні правовідносини був платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 100244333 від 18.09.2009 р. та перебував на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Фахівцями Нововодолазької МДПІ у Харківській області (правонаступником якої є відповідач) в листопаді - грудні 2010 року на підставі направлення від 22.11.2010 року № 347 та затвердженого плану перевірки було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.12.2010 р. № 2635/23-0-33/34473765 (а.с. 11-22 том 1), згідно висновків якого встановлені порушення позивачем вимог законодавства. Зокрема, порушення п.4.1 ст. 4, п. 81.1, п. 81.2, п. 81.6, п.п. 81.15.2 п. 81.15 ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилось у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 227 614 грн. (у тому числі в листопаді 2009 року на суму 156 819 грн., в січні 2010 року на суму 43 796 грн., в червні 2010 року на суму 10 607 грн., в липні 2010 року на суму 178 грн., в серпні 2010 року на суму 10 715 грн., в вересні 2010 року на суму 5 499 грн.); порушення п. 8.1, п. 8.2, п.8.6, п.п. 8.15.2 п. 8.15 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає у завищенні суми податку на додану вартість, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей на загальну суму 227 614 грн. (у тому числі за листопад 2009 року на суму 156 819 грн., березень 2010 року на суму 43 796 грн., червень 2010 року на суму 10 785 грн., серпень 2010 року на суму 10 715 грн., вересень 2010 року на суму 5 499 грн.).

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки Нововодолазькою МДПІ у Харківській області, правонаступником якої є відповідач, прийнято оскаржуване в адній справі податкове повідомлення - рішення від 15.12.2010 року № 0000332310/0 (а.с. 28 том 1), згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 461580,0 грн. (в тому числі за основним платежем - 227914,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 233967,0 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення, його залишено без змін та в зв'язку з цим прийнято податкове повідомлення-рішення від13.01.2011 року № 0000332310/1.

Доводи позовної заяви щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень полягають в тому, що позивач вважає акт перевірки 08.12.2010 р. № 2635/23-0-33/34473765 є таким, що складений з порушенням п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, оскільки згідно до п. 2 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. Пунктом 2.2.17. Порядку визначено, що при проведенні виїзних планових перевірок проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, який повинен міститися в загальних положеннях акта виїзної планової перевірки. Проте в акті перевірки, на думку позивача, аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання не міститься.

Крім того, позивач вказує, що згідно п. 2.3.2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Однак, на думку позивача, відповідачем в даній справі не викладено в акті перевірки чіткий зміст виявленого порушення. Зокрема, відповідач не обґрунтував внаслідок яких господарських операцій позивача встановлено порушення Закону України "Про податок на додану вартість".

Всього за результатами перевірки встановлено заниження податку на додану вартість зі сплати в бюджет у сумі 227 614 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей на загальну суму 227 614 грн. Такі висновки акту перевірки, на думку позивача, суперечать Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, позивач зазначає, що у перевіреному періоді він надавав сільськогосподарські послуги (оранка, культивація, закриття вологи, боронування, міжрядкова обробка, лущіння стерні, внесення мінеральних добрив та гербіцидів, посів та висаджування сільськогосподарських культур та збирання врожаю) іншим сільгоспвиробникам (СТОВ "Лан", ТОВ "Лан-ВСП", ТОВ імені газети "Ізвєстія", ТОВ "Високопільське СП") з використанням власної сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом за винагороду на договірній основі. Позивач вважає, що на такі операції поширюється спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, визначений ст.81 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на момент виникнення спірних правовідносин. Таким чином, за думкою позивача, зазначена вище діяльність позивача з надання послуг в рослинництві відноситься до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", тому ним правомірно включено податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 227 614 грн. до складу декларації з податку на додану вартість (скорочена) - за результатами операцій з надання послуг у рослинництві за період: листопад 2009 року, березень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року.

Позивач зазначає, що в ході перевірки відповідачем не ставилось під сумнів реальність господарських операцій з надання позивачем своїм контрагентам послуг у рослинництві, однак встановлено неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ за такими господарськими операціями до спеціального режиму оподаткування. В перевіреному періоді обсяг діяльності з виробництва сільськогосподарських товарів (послуг) позивача становив 93 відсотки, при чому, послуги у рослинництві, надані третім особам, не перевищували 5 відсотків від загальної діяльності позивача.

Проте суд з такими висновками не погоджується та зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за перевіряємий період позивачем укладено договір № 22/06-1 від 22.06.2010 року (а.с. 74-75 том 1), між позивачем (підрядник) та ТОВ імені газети "Ізвєстія" (замовник) про виконання агротехнічних робіт (збирання врожаю озимої пшениці на полях замовника).

Згідно з актом № А-00000090 здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 77 том 1) позивачем виконані роботи за договором. Загальна вартість робіт склала 64 290,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 10 715,00 грн. В зв'язку із виконанням вказаного договору позивачу виписано податкову накладну від 31.08.2010 року № 191 на загальну суму 64 290,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 10 715,00 грн..

Також між позивачем (підрядник) та ТОВ «Лан-ВСП» (замовник) укладено договір № 01/04 від 01.04.2010р. (а.с. 79-80 том 1) на виконання агротехнічних робіт . Згідно з актами № А-00000085 та № А-00000101 здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем виконані роботи за договором, загальна вартість робіт склала 64 712,30 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 10 785,41,00 грн. та вартість робіт 32 995,40 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5 499,22 грн. В зв'язку з договором позивачу виписано податкові накладні від 30.09.2010 року № 195 на загальну суму 32 995,40 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5 499,22 грн. від 30.06.2010 року № 160 на суму 64 712,30 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 10 785,41 грн..

23.03.2009 р. між позивачем (підрядник) та ТОВ "Лан-ВСП" укладено договір б/н на виконання сільськогосподарських робіт (а.с. 88 том 1).

Згідно з актом взаємозаліку від 08.12.2009 року сторони договору вирішили рахувати зарахованими вимоги за договорами: від 01.12.2009 р. № 01/12-К та від 23.03.2009 року № б/н, розмір зарахованих вимог за договорами складає 420 027,00 грн.. Також в матеріалах справи наявна податкова накладна від 04.11.2009 року № 321 на загальну суму 488552 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 81 425,33 грн. та акт № А-00000154 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 488 552 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 81 425,33 грн..

Суд звертає увагу, що відповідно до положень договору № б/н від 23.03.2009 р. (п.3.1 розділу 3) визначено, що вартість виконаних робіт не повинна перевищувати 500 000,00 грн., що з урахуванням наданих первинних документів не дотримано, оскільки загальна вартість виконаної угоди складає 420 027,00 грн. - акт взаємозаліку та акт № А-00000154 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 488 552 грн..

Угода № б/н від 23.03.2009 року укладена між позивачем та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-ВСП". Згідно з актом № А-00000155 здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем виконані умови угоди, загальна вартість робіт склала 452 363,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 75 393,83 грн.. Також в матеріалах справи наявна податкова накладна від 01.11.2009 року № 311 на загальну суму 452 363,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 75 393,83 грн.. Згідно з актом взаємозаліку від 10.11.2009 року сторони угоди вирішили рахувати зарахованими вимоги за договорами: від 10.11.2009 року № 10/11-2009 та від 23.03.2009 року № б/н розмір зарахованих вимог за договорами складає 343332,00 грн.

Також позивачем до суду надано договір підряду № б/н від 23.03.2009 р., укладений між позивачем та ТОВ "Високопільське СП" (а.с. 99 том 1). Згідно з актом № А-00000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем виконані умови угоди, загальна вартість робіт склала 262 773,48 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 43 795,58 грн.. Також в матеріалах справи наявна податкова накладна від 07.01.2009 року № 4/1 на загальну суму 262 773,48 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 43 795,58 грн..

За період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 3 882 950,00 грн., в т.ч. по загальній декларації на суму 335 161,00 грн. та скороченій декларації на суму 3 547 789,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що Законом України "Про податок на додану вартість", яким було врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення, було дозволено використовувати спеціальний режим оподаткування за умов передбачених в ст. 8і цього ж Закону.

Відповідно до п. 8і.1 ст. 8і Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8і.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 81.6 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 81.2. ст. 81 Закону України "Про ПДВ" зазначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 81.6 ст. 81 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до пп. 81.15.2. п. 81.15 ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що діяльність у сфері сільського господарства: а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

В данй справі судом встановлено, що позивачем надавались сільськогосподарські послуги іншим підприємствам: СТОВ "Лан", ТОВ "Лан-ВСП", ТОВ "Високопільке СП", ТОВ імені газети "Ізвєстія".

Таким чином виконання позивачем умов договорів про надання зазначених послуг є виконанням допоміжних робіт, які пов'язані з сільськогосподарською діяльністю та не кореспондуються з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" в частині спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, оскільки зазначені роботи виконувались позивачем як підрядником сільськогосподарських робіт стосовно об'єктів господарської діяльності інших юридичних осіб, які, в свою чергу, здійснюють сільськогосподарську діяльність.

Таким чином, послуги, які надавались позивачем, не пов'язані із сільськогосподарським виробництвом та переробкою власної сільгосппродукції та повинні декларуватись в загальному порядку.

Виходячи з вищенаведеного, слід розуміти, що надання послуг у рослинництві стороннім організаціям не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства, а згідно з цим, віднесення податкових зобов'язань по даним послуг до податкової декларації з ПДВ "скороченій" є неправомірним.

З урахуванням викладеного доводи податкового органу про неправомірне користування позивачем пільгою, передбаченою ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість" є обґрунтованими, оскільки одержана позивачем за виконання цих послуг виручка не є виручкою від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, сировини та продуктів її переробки, в значенні, вжитому у відповідній нормі Закону.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 17.1.6-1. зазначеного Закону платники податку (посадові особи платника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування.

У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від юридичної відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Підпунктом пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, обов'язок доведення того, що нарахування суми податкового зобов'язання, здійснене органом державної податкової служби відповідно до законодавства, є помилковим, покладається на платника податків за винятком випадків нарахування податкового зобов'язання за непрямими методами.

Крім того, суд зауважує, що надані позивачем до суду акти виконаних робіт та дорожні листи трактора не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність".

Зокрема, частина 2 наведеної вище статі передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Надані до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт не містять посилань на конкретні поля, земельні ділянки на яких виконували зазначені агротехнічні послуги, а зазначають на кількість гектарів.

Так, акт №А-00000154 здачі-прийняття робіт (надання послуг) між позивачем та ТОВ "Лан-ВСП" містить посилання лише на суму виконаних робіт та на загальний зміст послуг.

Обсяг наданих послуг контрагентам не можливо ідентифікувати під час співставлення з здійсненими операціями сільськогосподарської техніки позивача відповідно до наданих дорожніх листів трактора, оскільки дані документи містять посилання на поля без визначення найменування, або на поля під найменуванням, але без вказання на їх місцезнаходження.

В дорожніх листах трактора відсутні дані, за якими можливо ідентифікувати підписи посадових осіб, зокрема, механіка, бригадира, тракториста, що унеможливлює можливість визначити відношення працівника до складання бухгалтерського документа.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду надано докази законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем переконливих доказів в обґрунтування своєї правової позиції не представлено.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, правильно застосовано норми чинного законодавства при вірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для скасування таких рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Омбілік - Агро» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 12 липня 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова

З оригіналом згідно. Оригінал в справі суду. Постанова не набрала чинності.

Суддя С.В. Архіпова