Постанова № 32432005, 04.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р. Справа №805/6830/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представників позивача - Петрова Я.М.,

представників відповідача - Кузьмичова Т.С., Філімонов К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМІНЕРАЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001011504 від 19.12.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМІНЕРАЛ», звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001011504 від 19.12.2012 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.12.2012 року ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС за результатами документальної невиїзної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, встановлені порушення та складено акт № 4087/15-4/34850038 від 06.12.2012 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001011504 від 19.12.2012 року, яке є предметом спору у даній справі.

Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням та вважає його безпідставним, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку відповідача є необґрунтованими.

Вважає рішення податкового органу таким, що порушує його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач визначив, що доводи адміністративного позову не спростовують порушень вставлених податковим органом з боку позивача.

Таким чином, вважають висновки акта перевірки обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення, таким, що прийнято правомірно.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМІНЕРАЛ» (Далі, - ТОВ «ЄВРОМІНЕРАЛ»), є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

06.12.2012 року ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС за результатами документальної невиїзної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, встановлені порушення та складено акт № 4087/15-4/34850038 від 06.12.2012 року (далі за текстом, - акт перевірки) (а.с.9-16).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001011504 від 19.12.2012 року (далі за текстом,- спірне рішення) (а.с.8).

Спірним рішенням ТОВ «ЄВРОМІНЕРАЛ» на підставі п. 54.3 ст. 54 п.58.1 ст. 58, п. 61.1 ст. 61, п. 74.1 ст. 74, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (Далі,- ПКУ) за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розд. 10 ПКУ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 506843 гривень за декларацією № 9073314923 від 20.11.2012 року за 10 міс. 2012 року.

Згідно висновків акту перевірки з боку ТОВ «ЄВРОМІНЕРАЛ» встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розд. 10 ПКУ у вигляді:

заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу покупців у розмірі 11333 гривень, а саме за лютий 2010 року у сумі 11333 гривень;

завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 28158 гривень без виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів (робіт, послуг), а саме за липень 2010 року, листопад 2010 у сумі 28158 гривень;

залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та може бути відшкодований платнику податку завищено згідно декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2012 року на суму 467352 гривень.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки щодо порушень з боку позивача у вигляді заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу покупців у розмірі 11333 гривень, а саме за лютий 2010 року у сумі 11333 гривень з наступних підстав.

Порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193 та п. 10 підрозділу 2 розд. 10 ПКУ, податковий орган пов'язує із заниженням суб'єктом контролю податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу покупців у розмірі 11333 гривень із контрагентом (постачальником) ПП «Тефія» із датою виписки податкової накладної лютий 2010 року на суму 11333 гривень.

Висновки податкового органу у цій частині, на думку суду, спростовуються даними податкової декларації № 9000701184 від 19.03.2010 року за лютий 2010 року (а.с.43-47) розшифровкою податкових зобов'язань (а.с.53) та наявною в матеріалах справи податковою накладною № 6 від 26.02.2013 року (а.с.42), виписками банку (а.с. 125-127).

Суд частково не погоджується із висновками акту перевірки щодо порушень з боку позивача у вигляді завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 28158 гривень без виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів (робіт, послуг), а саме за липень 2010 року, листопад 2010 у сумі 28158 гривень, з наступних підстав.

Порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, ст. 201 ПКУ,- податковий орган пов'язує із завищенням податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 28158,27 гривень, без виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів (робіт, послуг) ТОВ «Авеста -Олеум» із датою виписки податкової накладної липень 2010 року на суму 9225,90 гривень та ДП «Донспецбуд» ДВАТ Треста «Донецькшахтобуд» із датою виписки податкової накладної листопад 2010 року на суму 18933 гривень.

Висновки податкового органу щодо порушень з боку позивача у вигляді завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 9225,90 гривень без виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів (робіт, послуг), а саме за липень 2010 року, на думку суду, спростовуються даними податкової декларації № 9003637009 від 08.09.2010 року за липень 2010 року (а.с.65-68) розшифровкою податкових зобов'язань (а.с.77) та наявною в матеріалах справи податковою накладною № 436 від 22.07.2010 року (а.с.55) реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 60), товарно-транспортною накладною, видатковою накладною (а.с.119-120).

Частково, на суму 9466,67 гривень, спростовуються висновки податкового органу щодо порушень з боку позивача у вигляді завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 18933,27 гривень а саме за листопад 2010 року, що підтверджується даними уточнюючих декларацій за жовтень 2010 року від 17.08.2011, від 30.08.2011, банківською випискою за 01.11.2010 року та накладною № 004 від 02.11.2010 року, актом приймання-передачі від 02.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт завищення податкового кредиту на суму 9466,67 гривень, та додатково пояснив суду, що ТОВ «Євромінерал» 17.08.2011 року подав уточнюючу декларацію за жовтень 2010 року, якою зменшив податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 9466,67 гривень та збільшив податковий кредит у листопаді 2010 року на суму 9466,67 гривень. Податкова інспекція звернулась до позивача з інформацією, що ця декларація містить помилку, і таким чином вона не приймається та ставиться «До відома».

Разом з тим, представником позивача не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, тому суд не бере їх до уваги.

До того ж представник відповідача пояснив суду, що зазначену декларацію було прийнято податковим органом.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України,- суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, представником позивача не надано доказів на підтвердження наданих пояснень, тому суд не бере їх до уваги.

Порушення п. 200.4 ст. 200 ПКУ, податковий орган пов'язує із тим, що позивачем у податковій декларації за вересень 2012 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 складає 2116090 гривень, проте на думку податкового органу цей показник повинен складати суму у розмірі 1648738 гривень. Тобто залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та може бути відшкодований платнику податку завищено на 467352 гривень.

Отже податковий орган вважає, що позивач мав відкоригувати значення рядка 24 декларації з ПДВ з урахуванням строків давності за період з 01.02.2009 року по 30.09.2009 року з врахуванням 1095 днів на загальну суму 467352 гривень.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПКУ,- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПКУ,- заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Суд зазначає, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету та не звертався до відповідача із необхідною заявою, суд вважає, що ним і не порушувався строк 1095 днів, передбачений п. 102.5 ст. 102 ПКУ, а тому відповідачем при проведенні перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення п. 200.4 ст. 200 ПКУ у її зв'язку із нормою права п. 102.5 ст. 102 ПК України, яка визначає строки на подання заяви про бюджетне відшкодування.

Таким чином, застосування відповідачем до вказаних правовідносин норм п. 200.4 ст. 200, п. 102.5. ст. 102 ПКУ є безпідставним, а зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість, що виникло, через пропущення строків давності - неправомірним.

Думка суду у цій частини узгоджується із позицією Донецького апеляційного адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 18.06.2013 року у справі № 2а/1270/10176/2012.

Отже суд вважає висновки акту перевірки у цій частині необґрунтованими.

Оскільки висновки про наявність порушень законодавства, які стали підставою для прийняття спірного рішення, є частково необґрунтованими, то і рішення, прийняте на підставі цих висновків є безпідставним та протиправним у цій частині.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності спірного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач у повному обсязі не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про часткове скасування спірного рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 2271,00 гривень.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМІНЕРАЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001011504 від 19.12.2012 року, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0001011504 від 19.12.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 497376,33 гривень (чотириста дев'яносто сім тисяч триста сімдесят шість) гривень 33 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМІНЕРАЛ» судовий збір у розмірі 2271,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривень 00 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 липня 2013 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 09 липня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.