Постанова № 32431930, 11.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 рокуСправа №827/1435/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1364 від 09.10.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що 03.12.2012 року позивач звернулась до голови Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про передачу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,5590 га, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1. Витребувана земельна ділянка знаходиться поряд з земельної ділянки, на яке оформлене право власності на ім'я позивача. Проте, 17.01.2013 року Севастопольська міська державна адміністрація відмовила у передачі вказаної земельної ділянки з підстав складності рельєфу, а також невідповідності його затвердженої містобудівної документації. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Просить визнати відмову протиправною та зобов'язати надати згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки.

Ухвалою від 04 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 04 червня 2013 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що 03.12.2012 року позивач звернулась до голови Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про передачу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,5590 га, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1. Витребувана земельна ділянка знаходиться поряд з земельної ділянки, на яке оформлене право власності на ім'я позивача. Проте, 17.01.2013 року Севастопольська міська державна адміністрація відмовила у передачі вказаної земельної ділянки з підстав складності рельєфу, а також невідповідності його затвердженої містобудівної документації. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

09.07.2013 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.52). Відповідно до відзиву на позовну заяву, з позовними вимогами не згодна повністю, просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що Севастопольською міською державною адміністрацією було відмовлено позивачу у передачі вказаної земельної ділянки з наступних підстав: складність рельєфу, невідповідність надання земельної ділянки затвердженій містобудівній документації, а також знаходження цієї земельної ділянки в прибережній захисній смузі, тобто в зоні, на якій чинним законодавством України встановлено спеціальний режим природокористування, про що заявникові було повідомлено листом за вих. № Л-1070/1 від 17.01.2013. Отже, Севастопольською міською державною адміністрацією було правомірно відмовлено громадянці ОСОБА_2 у наданні в оренду земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено наступне: 17.01.2013 року за вих. № Л-1070/1 Севастопольська міська державна адміністрація направила на адресу ОСОБА_2 лист про розгляд звернення останньої з питання надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння на випасу скота орієнтовною площею 0,5590 га в районі будинку АДРЕСА_1, а саме: відповідно до Генерального плану міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 13.12.2005 року № 4114, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до незабудованої території, в тому числі зі складними умовами рельєфу; витребувана земельна ділянка знаходиться в прибережної захисної смуги, тому надання земельної ділянки не відповідає затвердженої містобудівної документації, положенням Земельного кодексу України, Водного кодексу України (а.с.6).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №881547 від 28.08.2008 року, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0970 га, що розташована: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України від 06.06.1995 року № 213/95-ВР (далі - Кодекс № 213) прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;

Згідно зі ст. 88 Кодексу № 213, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Статтею 89 Кодексу № 213 передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Кодекс № 2768) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Частиною четвертою статті 59 Кодексу № 2768 встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Зі змісту фрагменту генерального плану міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 13.12.2005 року № 4141 (а.с.53) та фрагменту експлікації ділянки, що проектується (а.с.54) вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,5590 га в районі будинку АДРЕСА_1, що витребується позивачем, відноситься до земель сільгоспризначення: теплиць/пашен, лугів та інш.

Посилання відповідача, у своєму відзиві, на Генеральний план м. Севастополя, затверджений рішенням Севастопольської міської Ради № 4114 від 13.12.2005 року щодо встановлення 100 метрової полоси прибережної зони м. Севастополя, не приймаються судом до уваги у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV (далі Закон № 858) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду доказів того, що витребувана земельна ділянка позивачем розташована у прибережній захисній смуги вздовж узбережжя міста Севастополя та є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Також відповідачем не надано суду доказів того, що Севастопольською міською Радою прийнято рішення щодо встановлення меж прибережної захисної смуги вздовж узбережжя міста Севастополя, у зв'язку з чим вказана обставина виключає можливість застосування Генерального плану міста Севастополя.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

З урахуванням викладених правових норма та аналізу правовідносин, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у передачі ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,5590 га в районі будинку АДРЕСА_1 в оренду.

Статтею 17 Кодексу № 2768 передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,5590 га, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1 для сінокосіння та випасу скота, у зв'язку з чим прийняти відповідне розпорядження не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним. Повноваження щодо надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо земель державної власності та прийняття відповідних рішень з цих питань є виключною компетенцією Севастопольської міської державної адміністрації. Встановлення або відсутність обставин, необхідних для прийняття рішення знаходиться в компетенції відповідача. Суд в межах своєї компетенції оцінює правомірність щодо прийнятих рішень з боку державних органів та органів місцевого самоврядування, але не може підміняти державний орган щодо прийняття рішення, яке належить до компетенції суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог для повного захисту прав позивача шляхом зобов'язання Севастопольську міську державну адміністрацію розглянути, у місячний термін з дня набуття рішенням суду законної сили, заяву ОСОБА_2 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,5590 га, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1 для сінокосіння та випасу скота, з врахуванням обставин, встановлених постановою по даній справі.

Постанова складена та підписана 16 липня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Севастопольської міської державної адміністрації у передачі ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду.

3. Зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію розглянути, у місячний термін з дня набуття рішенням суду законної сили, заяву ОСОБА_2 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,5590 га, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1 для сінокосіння та випасу скота, з врахуванням обставин, встановлених постановою по даній справі.

4. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) суму судового збору в розмірі 17,21 грн. (сімнадцять гривень 21 копійку).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак