Рішення № 32431706, 03.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2013 р.

Справа № 921/624/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Замость, 4, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" вул. Об"їзна, 12/6а, с.Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область,47720

про cтягнення 35173,35 грн.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - ТОВ "Славпродукт" про cтягнення заборгованості в сумі 35173,35 грн.

Позовні вимоги господарське товариство обґрунтовує невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 35173,35 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце слухання справи повідомлялось у встановленому законом порядку.

Разом з тим, ТОВ "Христина" через канцелярію суду подано клопотання, відповідно до якого останнє позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі свого представника.

Відповідач у призначене судове засідання також не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 (повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

14 квітня 2011 р. між ТОВ "Христина" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" (Покупець) було укладено договір поставки №42 ( далі - Договір).

За умовами даної угоди, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає товар (продукцію виробництва ТОВ "Христина" та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції) та оплачує його вартість.

Найменування, кількість, ціна та загальна сума товару вказується у видаткових накладних Продавця на кожну партію товару окремо (п.п. 1.1, 1.2 угоди).

Оплата за ТМЦ проводиться Покупцем за кожну поставлену партію шляхом передоплати 30 % на підставі виставлених Продавцем рахунків та решти оплати протягом 5 - ти банківських днів з моменту поставки такої партії товару (п. 4.1 Договору).

На виконання умов вказаного вище правочину, ТОВ "Христина" здійснило поставку товариству з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" згідно видаткових накладних №1206/2 від 12.06.2012р., №2507/7 від 25.07.2012 р., № 3108/4 від 31.08.2012 р., №0209/2 від 02.09.2012 р., №1911/2 від 19.11.2012 р., № 2711/2 від 27.11.2012 р. та №2112/8 від 21.12.2012р. товару на загальну суму 62605,68 грн. Отримання матеріальних цінностей підтверджується відтисками печаток та підписами посадових осіб відповідача на вищезазначених первинних документах (копії у справі).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом правові норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України..

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України, )

При цьому. згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Натомість, відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару виконані лише в сумі 31735,10 грн. (платіжні доручення №1843 від 07.07.2012 р., №2052 від 24.09.2012 р., № 2095 від 15.10.2012 р., №2126 від 19.10.2012 р., № 2121 від 19.10.2012 р., №2145 від 26.10.2012 р. то № 2510 від 09.04.2013 р.) . Таким чином, на час звернення із позовом до суду ним допущено заборгованість в розмірі 30870,58 грн.

08.05.2013 року позивачем направлено своєму контрагенту Претензію за № 97 з вимогою погасити спірні суми заборгованості, яка залишена товариством без відповіді та задоволення.

З наведеного в сукупності, позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений йому ТОВ "Христина" товар на суму 30870,58 грн. як належним чином обґрунтований та доведений слід задовольнити в повному обсязі.

Даний висновок суду ґрунтується як на зазначених вище приписах цивільного законодавства так і на положеннях ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України, які встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню в сумі 2581,66 грн. та 10% річних в сумі 1721,11 грн.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень вимогам п. 6 ст.232 ГК України та приписам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд констатує, що дані нарахування проведені в межах встановлених законодавством строків, їхній розмір не перевищує максимально допустимий.

З наведеного, та зважаючи що ціну позову вправі визначати виключно позивач у справі, до стягнення підлягає пеня та 10% річних в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" (вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область,47720, код ЄДРПОУ 34042038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501, ЄДРЛОУ 14049168) – 30870 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 58 коп. заборгованості за поставлений товар, 1721 (одну тисячу двадцять одну) грн. 11 коп. 10% річних, 2581 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 66 коп. пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн.50 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення складено "09" липня 2013р.