Рішення № 32431567, 08.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9911/13 08.07.13

За позовом: Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до: Фізичної особи-підприємця Михайлова Віктора Петровича

про: стягнення 17.219,86 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Іванченко І.М. - за довіреністю від 27.08.2012 № 340;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки № 3380 від 28.02.2013 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору поставки № 3380 від 28.02.2013 р. у розмірі 24.501,79 грн., у тому числі: сума основної заборгованості 24.050,04 грн., пеня у розмірі 191,01 грн. та 20 % річних у розмірі 260,74 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції повернуте відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Також, представником позивача у судовому засіданні 08.07.2013 р. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем товару поставленого позивачем. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач, просить суд стягнути з відповідача 16.768,11 грн. - основної заборгованості, пеню у розмірі 191,01 грн. та 20 % річних у розмірі 260,74 грн.

Суд розглядає позовні вимоги з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.06.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством «Торговий дім Поляков», як постачальником, (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Михайловим Віктором Петровичем, як покупцем, (надалі - відповідач) укладено договір поставки від 28.02.2013 р. № 3380 (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукти харчування та інші товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно до п. 3.5 Договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що представник покупця, який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості та якості та ціни продукції, що поставляється.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 24.050,04 грн., відповідно до наступних видаткових накладних: № КК-0054742 від 28.03.2013 р. на суму 5.831,50 грн., № КК-0055112 від 28.03.2013 р. на суму 6.903,79 грн., № КК-0043031 від 06.03.2013 р. на суму 3.677,30 грн., № КК-0047106 від 14.03.2013 р. на суму 4.032,82 грн., № КФ-0013871 від 07.03.2013 р. на суму 3.368,75 грн. та № КК-0043746 від 07.03.2013 р. на суму 235,87 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 7.281,93 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником позивача.

Станом на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідача перед позивачем складає 16.768,11 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 16.768,11 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню повністю на загальну суму 16.768,11 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 191,01 грн., та 20 % річних у розмірі 260,74 грн.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору, при порушенні покупцем п. 4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р., крім цього, збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 191,01 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 20 % річних у розмірі 260,74 грн., суд відмічає наступне:

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 % річних є законними та обґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок 20 % річних є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення 20 % річних у розмірі 260,74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, так як, судом враховано оплату відповідачем суми основної заборгованості після звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Михайлов Віктор Петрович (місце проживання: 04073, місто Київ, вулиця Захарівська, будинок 14, квартира 28; ідентифікаційний номер 2274601890) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (місцезнаходження: 18030, місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41; ідентифікаційний код 32268131) суму основного боргу у розмірі 16.768,11 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 11 коп., пеню у розмірі 191,01 (сто дев'яносто одна) грн. 01 коп., 20 % річних у розмірі 260,74 (двісті шістдесят) грн. 74 коп. та 1 720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 15.07.2013 р.

Суддя С.В. Балац