Рішення № 32431533, 09.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9254/13 09.07.13За позовом Першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі

1. Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця»

2. Міністерства інфраструктури України

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсистема»

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

3. Фонду державного майна України

Про визнання недійсним договору

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Прокурор Карпенко Н.М. - посвідчення

від позивача-1 Ольховський В.М. - представник за довіреністю

від позивача-2 Корзун О.С. - представник за довіреністю

від відповідача-1 Лобуцький В.П. - представник за довіреністю

Діжевський Д.М. - представник за довіреністю

від відповідача-2 не з?явився

від відповідача-3 Склярук Ю.В. - представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Полтавської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» та Міністерства інфраструктури України з позовом до ТОВ «Промсистема» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про визнання недійсними: «договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці; Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, вилучити у ТОВ «Промсистема» цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці та передати органу управління залізничним транспортом - Укрзалізниці».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 було порушено провадження у справі №910/9254/13, розгляд справи було призначено на 11.06.2013.

В судовому засіданні 11.06.2013 судом було оголошено перерву до 13.06.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.06.2013 справу № 910/9254/13 передано для розгляду судді Станіку С.Р., який ухвалою від 13.06.2013 прийняв вказану справу до свого провадження, розгляд справи розпочав заново та вирішив здійснювати розгляд в судовому засіданні 13.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України до участі у розгляді справи у якості відповідача-3 було залучено Фонд державного майна України, розгляд справи розпочато заново та призначено на 02.07.2013.

В судовому засіданні 02.07.2013 було оголошено перерву до 09.07.2013.

В судовому засіданні 09.07.2013 прокурором було заявлено усне клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Полтавської області, оскільки спірне майно розташовано у Полтавській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого прокурором клопотання, вирішив його відхили з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Частиною 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно п.4 статті 5 наведеного Закону, Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності. Фонд державного майна України було залучено до участі у розгляді справи з тих підстав, що вказаний орган, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, надає своїм регіональним відділенням повноваження на реалізацію державної політики у сфері оренди державного майна.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (з змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 10) у пункті 20.8 вказано, що статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном. Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.

Згідно пункту 1.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», справи у спорах, відповідачем (чи одним з відповідачів) у якому є орган з числа зазначених у частині п'ятій статті 16 названого Кодексу, розглядаються господарським судом міста Києва.

Таким чином, враховуючи те, що судом до участі у розгляді справи у якості відповідача-3 було залучено Фонд державного майна України, оскільки останній як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом уповноважений на реалізацію державної політики у сфері оренди державного та комунального майна і виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, а тому спір між сторонами у відповідності до частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України за виключною підсудністю підсудний саме Господарському суду міста Києва, а тому і підстави для направлення справи до Господарського суду Полтавської області - відсутні, у зв?язку з чим клопотання прокурора судом відхиляється.

В судовому засіданні 09.07.2013 прокурор заявлені у позові вимоги в інтересах держави в особі позивачів підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога прокурора в частині визнання недійсними правочинів - договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці; Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, укладених між ТОВ «Промсистема» та Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області, мотивована тим, що наведені правочини суперечать ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на 15.09.2004), оскільки в оренду відповідачу-1 передано державне майно, яке не може бути об?єктом оренди в розумінні вимог наведеного закону. Також, прокурор у позові зазначав про те, що Договір про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці суперечить статті 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» оскільки вказаним договором продовжено строк оренди на 5 років, а Законом передбачено граничний строк - не більше двох років. Також, оскільки оспорювані правочини, на думку прокурора, є недійсними в силу ст. 203,215 Цивільного кодексу України, а тому передане відповідачу -1 майно - цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці підлягає вилученню у ТОВ «Промсистема» та передачі органу управління залізничним транспортом - Укрзалізниці.

Представники похивача-1 та позивача в судовому засіданні 09.07.2013 надали суду пояснення по суті заявлених прокурором вимог у позові, просили суд вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 09.07.2013 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування заперечень посилався на те, що договір про передачу в оренду промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці укладено 20.05.2004, а 15.09.2004 його посвідчено нотаріально, а отже порушення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на момент укладення договору - 20.05.2004) - були відсутні, оскільки нормами закону не було встановлено заборону на передачу такого майна в оренду, передача майна в оренду відбулась по відповідному акту приймання - передачі від 20.05.2004 за згодою уповноваженого органу держави - Міністерства транспорту України. Щодо недійсності Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці відповідач-1 у письмовому відзиві вказував на те, що згідно статті 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» спірний договір оренди фактично пролонгувався, оскільки наймодавець та орган, уповноважений управляти спірним майном жодних заперечень щодо користування орендарем орендованим майном - у встановленому порядку не заявляли, а укладений Договір про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці - жодним чином не суперечив вимогам спеціального закону (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), яким передбачено право сторін укласти договір оренди з максимальним строком - 5 років.

Також, відповідач-1 зазначав про те, що відповідно Наказу №185/Н від 20.05.2004, виданого СТГО «Південна залізниця» було припинено з 01.07.2004 діяльність промивально- пропарювальної станції Кагамлицька як структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» шляхом його виділення із структури залізниці , а отже, на момент нотаріального посвідчення договору оренди від 20.05.2004 вказане майно не належало до складу майнового комплексу підприємств залізничного транспорту, не було закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту.

Відповідач -2 в судове засідання 09.07.2013 представників не направив, але через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі його представника. Також, відповідачем-2 через канцелярію суду було подано письмовий відзив на позов, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що договір про передачу в оренду промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці укладено 20.05.2004, а 15.09.2004 його посвідчено нотаріально і під час нотаріального посвідчення пунктом 10.2 було визначено, що нотаріально-посвідчений договір оренди є новою редакцією саме договору оренди від 20.05.2004, а отже порушення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (станом на 20.05.2004) - були відсутні. Також, відповідач-2 у письмовому відзиві зазначав про те, що оренда державного та комунального майна України регулюється спеціальним нормативним актом - Законом України «Про оренду державного та комунального майна», яким передбачено право сторін продовжити термін договору на строк, на який його було попередньо укладено, а отже Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» є лише актом, який стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому ним не може встановлюватись інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, а у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень мають використовуватись окремі закони, про що зокрема вказується у рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Також, відповідачем-2 через канцелярію суду було подано заяву про застосування строку позовної давності згідно ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, оскільки інформація по договорам оренди державного майна(зокрема і по оспорюваному), де органом управління є Міністерство транспорту та зв?язку України була надана за запит прокуратури Полтавської області ще в червні 2008 року, а тому про факт передачі в оренду промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці органам прокуратури було відомо ще у 2008 році, а тому строк позовної давності на звернення до суду - є пропущеним, що є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача-3 - Фонду державного майна України - в судовому засіданні 09.07.2013 надав суду пояснення по суті спору, в яких вказував на те, що Фонд державного майна, його регіональні відділення згідно з Законами України "Про оренду державного та комунального майна", "Про Фонд державного майна України", "Про управління об'єктами державної власності" є орендодавцями державного майна. Висновки щодо можливості передачі державного майна в оренду, умов договору оренди відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", "Про управління об'єктами державної власності" орендодавцям надають органи, уповноважені управляти державним майном. 20.05.2004 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ "Промсистема" був укладений (нотаріально посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 105537 від 15.09.2004) договір № 1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально- пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці строком на 5 років. В подальшому, 27.08.2009 укладено додатковий Договір про внесення змін № 2 до договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, (нотаріально посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 6928 від 27.08.2009) строком на 5 років.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників сторін та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Указом Президента України «Про Положення про Міністерство інфраструктури України» 12 травня 2011 року № 581/2011 встановлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт», управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту - Міністерству інфраструктури України.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про залізничний транспорт», управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Згідно з положеннями п.1.1 Статуту Державного підприємства «Південна залізниця», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України №212 від 10.04.2012 року, Державне підприємство «Південна залізниця» засноване на державній власності, підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління).

Пунктом 5.2 Статуту передбачено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд та вчиняє щодо цього майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за погодженням з Уповноваженим органом управління та Укрзалізницею.

Відповідно до листа Міністерства транспорту України від 28.04.2004 № 2/16-9-8627, адресованого Регіональному відділенню Фонду державного майна України, Міністерство транспорту України, враховуючи згоду Укрзалзниці, не заперечувало проти передачі в оренду відповідачу-1 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці терміном на 5 років.

Відповідачем-1 до матеріалів справи надано договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці від 20.05.2004, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем, та ТОВ «Промсистема», як орендарем, і який підписано представниками сторін та посвідчено їх печатками, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (далі - Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.05.2004, вартістю 4 258 000 грн.(п. 1.1), після укладення договору орендар приєднує до свого майна майно підприємства (п. 1.5), орендар стає правонаступником всіх прав та обов?язків реорганізованого підприємства (п. 1.6).

Пунктом 10.1 договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці від 20.05.2004 визначено, що вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом 5 років з дати підписання у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. У разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації протягом 364 днів з моменту підписання договору, термін дії договору становить 364 дня з дати підписання. Датою нарахування орендної плати вважається дата підписання акту прийому - передачі майна, що передається оренду.

20.05.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем, та ТОВ «Промсистема», як орендарем, було складено Акт приймання - передачі майна, що належить до державної власності: цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказане державне майно.

Також, 21.05.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем, та ТОВ «Промсистема», як орендарем, було узгоджено Розрахунок плати за перший місяць оренди цілісного майнового комплексу.

20.05.2004 Південною залізницею було видано Наказ № 185/Н, відповідно до якого Залізниця у зв?язку з передачею в оренду майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці у відповідності з повідомленням Міністерства транспорту України від 28.04.2004 № 2/16-9-8627, договору оренди від 20.05.2004, протоколу загальних зборів трудового колективу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька від 09.12.2003, вирішила припинити з 01.07.2004 діяльність промивально - пропарювальної станції Кагамлицька, як структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» шляхом його виділення із структури залізниці з наступним приєднанням до орендаря - ТОВ «Промсистема».

В свою чергу, прокурором до матеріалів позову було надано Договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, який посвідчено нотаріально 15.09.2004, і пунктами 10.1 та 10.2 якого сторонами узгоджено, що строк дії договору до 15.09.2009, оскільки сторонами було укладено договір оренди від 20.05.2004 за № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці і майно, яке є об?єктом оренди за цим договором вже знаходиться у володінні і користуванні орендаря згідно акт приймання - передачі від 20.05.2004, сторони дійшли згоди вважати об?єкт оренди переданим орендарю у володіння та користування на строк дії цього договору без укладення нового акта приймання - передачі, а даний договір оренди є новою редакцією договору оренди від 20.05.2004 № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці.

Згідно письмових пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, договір про передачу в оренду промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці укладено саме 20.05.2004, а 15.09.2004 його посвідчено нотаріально і під час нотаріального посвідчення пунктом 10.2 було визначено, що нотаріально-посвідчений договір оренди є новою редакцією саме договору оренди від 20.05.2004.

21.03.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем, та ТОВ «Промсистема», як орендарем, було укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, посвідченого 15.09.2004 приватним нотаріусом, відповідно до якого сторони дійшли згоди про викладення пунктів розділу «Орендна плата» у новій редакції.

Також, прокурором до матеріалів позову надано наступні копії належним чином засвідчених ним документів:

- Свідоцтво про право власності держави на об'єкт САА № 884847 ;

- Акт оцінки цілісного майнового комплексу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, затверджений начальником регіонального відділення ФДМУ України 21.05.2004;

- Протокол засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 14.05.2004;

- Акт контрольної перевірки інвентаризації основних засобів станом на 30.04.2004;

- Акт перевірки виконання умов договору оренди № 1-Ц/2004р від 20.05.2004 зі змінами і доповненнями цілісного майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, затвердженого 28.11.2012 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, згідно якого проведеною перевіркою зокрема зроблено висновок про те, що відповідачем-1 виконуються істотні умови договору оренди від 20.05.2004 № 1-Ц/2004р із змінами і доповненнями, зокрема і в частині терміну дії договору оренди: зазначено про те, що договір оренди №1-Ц/2004р від 20.05.2004 року укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ "Промсистема" строком на 5 років з дати підписання у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а у разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації - терміном дії 364 дні з моменту його підписання. Договір нотаріально посвідчено 15.09.2004 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., зареєстровано в реєстрі за №9250, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 105537 від 15.09.2004 року. Строк дії договору продовжено на новий строк 5 років до 27.08.2014 відповідно до договору про внесення змін №2 від 27.08.2009 року до договору оренди №1-Ц/2004р посвідченого нотаріально 15.09.2004 року. Органом управління надано погодження на продовження договору оренди листом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.08.2009 вих. №9387/24/10-09;

- лист ТОВ «Промсистема» № 491 від 05.08.2009, адресований Регіональному відділенню ФДМУ України по Полтавській області, в якому відповідач-1, посилаючись на те, що він належним чино виконує умови договору оренди № 1-Ц/2004р від 20.05.2004, який нотаріально посвідчений 15.09.2004, не допускає заборгованості по сплаті орендної плати, здійснює капітальний і поточні ремонти орендованого майна, отримав згоду трудового колективу підприємства, просив продовжити строк дії укладеного договору оренди цілісного майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці на той самий строк та на тих самих умовах;

- лист Регіонального відділення ФДМУ України по Полтавській області № 07-04/4038 від 12.08.2009, адресований Міністерству транспорту та зв?язку України та Державній адміністрації залізничного транспорту та зв?язку України, в якому відділення просило вказані органи управління розглянути можливість продовження строку дії укладеного договору оренди цілісного майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці на той самий строк та на тих самих умовах;

- Лист Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.08.2009 вих. №9387/24/10-09, в якому Міністерство вказувало на те, що відповідно до роз'яснення Фонду державного майна України від 27.07.2009 №10-16-10753 "Щодо деяких питань продовження договорів оренди державного майна" продовження договорів оренди можливе при дотриманні умов: якщо орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди державного майна;орендар не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір на новий строк; за три місяці до спливу строку договору не надійшло повідомлення від органу, уповноваженому управляти майном, що знаходиться в оренді, про неможливість продовження дії договору оренди у зв'язку з наміром використовувати це майно для власних потреб. Керуючись вищевикладеним та враховуючи відсутність повідомлень Південної залізниці про намір використовувати для власних потреб цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці та згоду Укрзалізниці, Міністерство транспорту та зв'язку не заперечує проти продовження договору оренди на умовах, передбачених чинним законодавством.

27.08.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області видано Наказ № 467 від 27.09.2009, яким у відповідності до статті 654 Цивільного кодексу України наказано укласти Договір про внесення змін № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, посвідченого 15.09.2004 приватним нотаріусом (підстава - лист Міністерства транспорт та зв?язку України від 26.08.2009 № 9387/24/10-09).

27.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем, та ТОВ «Промсистема», як орендарем, було укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, посвідченого 15.09.2004 приватним нотаріусом, відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору продовжується на новий строк - 5 років з дати нотаріального посвідчення та підписання цього договору, тобто до 27.08.2014. Оскільки сторонами було укладено договір оренди від 20.05.2004 за № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці і майно, яке є об?єктом оренди за цим договором вже знаходиться у володінні та користуванні орендаря згідно акту приймання - передачі від 20.05.2004, сторони дійшли згоди вважати об?єкт оренди переданим орендарю у володіння та користування на строк дії основного та цього договору без складання нового акту приймання - передачі.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці від 20.05.2004), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 4 ч. 1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці від 20.05.2004) визначено, що об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці від 20.05.2004) визначено, що не можуть бути об'єктами оренди: цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво".

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» ( станом на 15.09.2004 в редакції, чинній на момент нотаріального посвідчення договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці від 20.05.2004), не можуть бути об?єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію.

Згідно ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому (п.п. г)), зокрема: майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці був укладений 20.05.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем (за згодою відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту України згідно листа від 28.04.2004 № 2/16-9-8627), та ТОВ «Промсистема», як орендарем, оскільки сторонами досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору, підписано представниками сторін та посвідчено їх печатками, і відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці.

Станом на момент укладення договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, Закон України «Про оренду державного і комунального майна» визначав, що не можуть бути об'єктами оренди: цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво", до переліку яких цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці - не відносився, а отже у відповідності до вимог ч. 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» міг бути об?єктом оренди і міг бути переданий в оренду на підставі відповідного договору.

В свою чергу, судом встановлено, що Договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці було посвідчено нотаріально 15.09.2004, що було передбачено його умовами при укладенні 20.05.2004, і пунктами 10.1 та 10.2 якого сторонами узгоджено, що строк дії договору - до 15.09.2009, оскільки сторонами було укладено договір оренди від 20.05.2004 за № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці і майно, яке є об?єктом оренди за цим договором вже знаходиться у володінні і користуванні орендаря згідно акту приймання - передачі від 20.05.2004, сторони дійшли згоди вважати об??єкт оренди переданим орендарю у володіння та користування на строк дії цього договору без укладення нового акта приймання - передачі, а отже, даний договір оренди № 1-Ц/2004р від 20.05.2004 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, 15.09.2004 лише було нотаріально посвідчено.

Таким чином, посилання прокурора у позові як на підставу недійсності оспорюваного ним договору на те, що оспорюваний правочин суперечив ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" , ч. 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» в редакціях, які були чинні станом на 15.09.2004, і які забороняли передачу в оренду об'єктів загальнодержавного значення, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою - судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідні редакції наведених законів набрали чинності вже після укладення 20.05.2004 між відповідачами договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, і зворотної дії у часі не мають.

До того ж, статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці укладено між відповідачем-2 та відповідачем-1 саме 20.05.2004, а отже, спірні правовідносини повинні регулюватися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції , яка була чинна станом на 20.05.2004, і частиною 2 статті 4 наведеного Закону у вказаній редакції станом на 20.05.2004 не було заборонено передачу в оренду об'єктів державної власності, які мають загальнодержавне значення.

Також, суд враховує і те, що згідно ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на момент нотаріального посвідчення договору оренди № 1-Ц/2004р, тобто 15.09.2004), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, а саме: майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, проте, згідно наказу Південної залізниці від 20.05.2004 № 185/Н, Залізниця у зв?язку з передачею в оренду майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці у відповідності з повідомленням Міністерства транспорту України від 28.04.2004 № 2/16-9-8627, договору оренди від 20.05.2004, протоколу загальних зборів трудового колективу промивально- пропарювальної станції Кагамлицька від 09.12.2003, вирішила припинити з 01.07.2004 діяльність промивально - пропарювальної станції Кагамлицька, як структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» шляхом його виділення із структури залізниці з наступним приєднанням до орендаря - ТОВ «Промсистема», тобто, майновий комплекс промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці хоча і залишився державним майном, проте був виділений зі складу Південної залізниці, як підприємства залізничного транспорту, та приєднаний до підприємства орендаря, що також спростовує доводи прокурора в цій частині щодо підстав для задоволення позову.

Також, судом встановлено, що 27.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендодавцем, та ТОВ «Промсистема», як орендарем, було укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, посвідченого 15.09.2004 приватним нотаріусом, відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору продовжується на новий строк - 5 років з дати нотаріального посвідчення та підписання цього договору, тобто до 27.08.2014.

Як наголошує прокурор у позові, Договір про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці суперечить статті 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», якою передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки.

В свою чергу, згідно п.4 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності. Отже, вказаний Закон передбачає можливість передачі в оренду Фондом, зокрема і в особі його регіональних відділень, як цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, так і нерухомого майна.

Проте, згідно пункту 1.1 договору оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, сторонами визначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (тобто в оренду передано саме Підприємство, а не нерухоме майно), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.05.2004, вартістю 4 258 000 грн.

Також, суд враховує і наступне.

Згідно статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

В статті 764 Цивільного кодексу України зазначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В сою чергу, в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у мотивувальній частині вказано про те, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу. Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу. Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Також, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) № 10-рп від 22.05.2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Таким чином, рішеннями Конституційного Суду України, рішення якого у відповідності до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» мають пряму дію і є обов?язковими для виконання на всій території України, визначено, що Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, зокрема і стосовно спеціального закону у сфері оренди державного та комунального майна - Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Також, суд враховує і те, що згідно Акту перевірки виконання умов договору оренди № 1-Ц/2004р від 20.05.2004 зі змінами і доповненнями цілісного майнового комплексу промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, затвердженого 28.11.2012 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, проведеною перевіркою зокрема зроблено висновок про те, що відповідачем-1 виконуються істотні умови договору оренди від 20.05.2004 № 1-Ц/2004р із змінами і доповненнями, зокрема і в частині терміну дії договору оренди: зазначено про те, що договір оренди №1-Ц/2004р від 20.05.2004 року укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ "Промсистема" строком на 5 років з дати підписання у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а у разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації - терміном дії 364 дні з моменту його підписання. Договір нотаріально посвідчено 15.09.2004 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., зареєстровано в реєстрі за №9250, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 105537 від 15.09.2004 року. Строк дії договору продовжено на новий строк 5 років до 27.08.2014 відповідно до договору про внесення змін №2 від 27.08.2009 року до договору оренди №1-Ц/2004р посвідченого нотаріально 15.09.2004 року.

В свою чергу, органом управління - Міністерством транспорту та зв'язку України - листом від 26.08.2009 вих. №9387/24/10-09 надано погодження на продовження договору оренди, в якому вказується про те, що відповідно до роз'яснення Фонду державного майна України від 27.07.2009 №10-16-10753 "Щодо деяких питань продовження договорів оренди державного майна" продовження договорів оренди можливе при дотриманні умов: якщо орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди державного майна;орендар не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір на новий строк; за три місяці до спливу строку договору не надійшло повідомлення від органу, уповноваженому управляти майном, що знаходиться в оренді, про неможливість продовження дії договору оренди у зв'язку з наміром використовувати це майно для власних потреб. Керуючись вищевикладеним та враховуючи відсутність повідомлень Південної залізниці про намір використовувати для власних потреб цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці та згоду Укрзалізниці, Міністерство транспорту та зв'язку не заперечувало проти продовження договору оренди на умовах, передбачених чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсними в силу вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України «договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці; Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці» - у суду відсутні, а тому вимоги прокурора в цій частині визнаються судом такими, що задоволенню не підлягають.

Також, оскільки підстави для визнання недійсними в силу вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України «договору №1-Ц/2004р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці; Договору про внесення змін № 2 до договору №1-Ц/2004 р оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці» - у суду відсутні, а отже відсутні і підстави для вилучення у ТОВ «Промсистема» цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально - пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці та передати органу управління залізничним транспортом - Укрзалізниці, а тому вимога прокурора в цій частині також задоволенню не підлягає.

Щодо строку позовної давності до вимог прокурора згідно ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, про застосування якого заявлено відповідачем-2 у поданій до суду заяві про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє прокурору у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, з позивачів, пропорційно, в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (код 00034045, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.. Тверська, буд. 5) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Міністерства інфраструктури України (код 37472062, місцезнаходження: 01135 м. Київ, пр.-т. Перемоги, 14) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 15.07.2013