Постанова № 32430871, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5023/5139/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на рішеннявід 04.12.2012господарського суду Харківської області та на постанову від 28.02.2013Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/5139/12господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Технологія"доХарківської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській областіпровизнання права власностіВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;третьої особине з'явились;прокуратуриКозакова І.М. - посвідчення № 018008 від 01.07.2013;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.07.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Дунаєвська Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Технологія" (надалі - ТОВ НВП "Технологія") звернулося до господарського суду з позовом до Харківської міської ради (надалі - відповідач) про визнання за ним права приватної власності на нежитлову будівлю в літ. "ГП-2", загальною площею 532,4 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків. проспект Московський, 299.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2012 у справі № 5023/5139/12 (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 (колегія суддів: Черленяк М.І. - головуючий, судді - Ільїн О.В., Тихий П.В.), позовні вимоги задоволено; визнано за ТОВ НВП "Технологія" право приватної власності на нежитлову будівлю літ. "ГП-2", загальною площею 532,4 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 та рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Сторони та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 14.04.2006 між Харківською міською радою (Орендодавець) та ТОВ НВП "Технологія" (Орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Харківської міської ради від 06.03.2006 № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,01740 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, для реконструкції (до 01.03.2008) та подальшої експлуатації нежитлової будівлі (до 01.03.2031). Зазначена земельна ділянка за Актом приймання-передачі від 14.04.2006 передана Орендарю.

Згідно з пунктом 3 Договору оренди, на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А-3", яка належить Орендареві (позивачу) на праві колективної власності.

В подальшому, на орендованій земельній ділянці позивачем здійснено прибудову до нежитлової будівлі літ. "А-3", яку КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано як нежитлову будівлю літ. "ГП-2", загальною площею 532,4 кв. м., що розташована в м. Харкові по пр. Московському, 299. Зазначена прибудова не виходить за межі відведеної та наданої в оренду позивачу земельної ділянки.

Відповідно до Технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. "ГП-2" по пр. Московському, 299 в м. Харкові, виконаного на замовлення позивача ТОВ "НТК Енерго-Тайм" (ліцензія АВ № 591993), технічний стан будівельних конструкцій самовільно побудованої нежитлової будівлі задовільний, забезпечує несучу здатність достатню для експлуатації будівлі; використані при будівництві матеріали та конструктивні елементи мають достатню міцність і відповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності; конструктивні елементи та планування обстеженої будівлі в цілому не суперечать будівельно-технічним, санітарно-гігієнічним та протипожежним вимогам.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що самочиненне будівництво здійснено на орендованій земельній ділянці, яку відведено та передано позивачеві в оренду для реконструкції та експлуатації розташованих на ній об'єктів нерухомості, нежитлове приміщення побудовано з дотриманням будівельних норм; при цьому положеннями ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачам надається право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; також судами встановлено, що зазначеним будівництвом не порушено права третіх осіб, а тому з посиланням на положення частини 1 та 3 ст. 376, ст. ст. 321, 328, 375 Цивільного кодексу України, місцевим господарським судом визнано обґрунтованими позовні вимоги та задоволено їх у повному обсязі.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін з тих же підстав.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

В силу приписів ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

Спірні правовідносини стосуються визнання права власності на самочинне будівництво, які врегульовані серед іншого ст. 376 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виключення з цього правила міститься в частині 3 цієї ж статті, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.

Крім того, суди не взяли до уваги приписи ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких орендар як тимчасовий землекористувач (з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення) має право споруджувати жилі будинки, виробничі й інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Таким чином, для вирішення спору відповідно до зазначених норм законодавства обставини, що мають значення для справи, були встановлені судами попередніх інстанцій не у повному обсязі, що в силу приписів ст. 1117 ГПК України не дає можливості суду касаційної інстанції прийняти рішення по суті спору.

Відповідно до частини 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 та рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 у справі № 5023/5139/12 скасувати.

Справу № 5023/5139/12 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Н.Г. Дунаєвська