Рішення № 32429135, 05.06.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/18211/2012

Провадження №2/761/1534/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 червня 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.

при секретарі Клим Т.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна, суд,-

в с т а н о в и в :

позивач за звернувся до суду з позовом в якому просив зобов»язати відповідача повернути безпідставно набуте майно - валюту в розмірі 25000 доларів США, що станом на день пред»явлення позову складало 199642,50 грн., а також стягнути з відповідача 40000,00 грн. безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 15 вересня 2011 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_4 було підписано мирову угоду в процесі виконання рішення суду.

У той же день, 15.09.2011 року, відповідач, начебто на виконання п. 2.2 мирової угоди, отримала від третьої особи - ОСОБА_4 40000 (Сорок тисяч) гривень 00 копійок. Після цього, 15.09.2011 року, мотивуючи тим, що недостатньо сплати 40000,00 грн. для чинності підписаної мирової угоди, відповідач отримала від третьої особи - ОСОБА_4 ще 25000 (Двадцять п^ять тисяч) доларів США 00 центів, які ОСОБА_4 позичив Позивач.

В подальшому, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року мирова угода між відповідачем ОСОБА_5 та третьою особою - ОСОБА_4 визнана не була через заперечення з боку ОСОБА_5

Доводи позивача на підтвердження законності та обґрунтованості його вимог ґрунтуються на тому, що передачу майна третьою особою - ОСОБА_4 відповідачу, на думку Позивача, не можна розглядати як самостійне виконання боржником рішення суду, з огляду на те що: а) в розписці відповідача від 15.09.2011 року на 40000,00грн.зазначено, що 40000,00 грн. від ОСОБА_4 відповідач отримала:"...на виконання п. 2.2 Мирової угоди в процесі виконання рішення суду, укладеної 15.09.2011 р..."; б) відповідачем було підписано мирову угоду від 15.09.2011 року в процесі виконання рішення суду (яку третя особа - ОСОБА_4 вважав дійсною), яка спонукала ОСОБА_4 вчинити договір позики саме з метою виконання мирової угоди від 15.09.2011 року, та, в подальшому, передати відповідачу 40000,00 грн. та 25000 дол. США на основі взаємних поступок, що не є самостійним виконанням рішення суду; в) відповідач, за рішенням суду на її користь, мала право на стягнення суми в гривні, а заволоділа, разом з сумою в гривні, й іноземною валютою.

Посилається на те, що дії позивача не можна розглядати як виконання ним обов'язку третьої особи- ОСОБА_4, оскільки: а) позивач позичив іноземну валюту саме ОСОБА_4, а не передав відповідачці; б) у ОСОБА_4 не існувало обов'язку перед відповідачкою в іноземній валюті.

Вважає, що за відсутності у відповідача передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав для набуття права на майно, відповідач набула 40000,00 грн. та 25000 дол. США без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та, відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов'язана була повернути потерпілому це майно.

На підставі договору про відступлення права вимоги, позивач вважає, що він правомірно набув права вимоги до відповідача.

Позивач і його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із викладених підстав і просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував і просив в його задоволенні відмовити у зв»язку із безпідставністю та необґрунтованістю.

Третя особа позов підтримав і просив його задовольнити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Солом»янського районного суду м.Києва від 10.04.2009 року по цивільній справі №2-1277/09 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 779826,85 грн. було закрито провадження у зв»язку із затвердженням мирової угоди згідно умов якої зобов»язано ОСОБА_4 сплатити позивачці ОСОБА_5 заборгованість за договором №1 від 18.07.2008 року в сумі 554400,00 грн. до 17 квітня 2009 року. А, в свою чергу, позивачка зобов»язується прийняти від ОСОБА_4 вказану суму заборгованості.

Вказана ухвала набрала законної сили.

15 вересня 2011 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_4 було тільки підписано мирову угоду в процесі виконання рішення суду (а.с.11).

У той же день, 15.09.2011 року, відповідач ОСОБА_5 отримала від третьої особи - ОСОБА_4 40000 (Сорок тисяч) гривень 00 копійок (а.с.12).

Після цього, також 15.09.2011 року, відповідач отримала від третьої особи - ОСОБА_4 ще 25000 доларів США 00 центів (а.с.13), які ОСОБА_4 позичив позивач згідно договору позики від 15.09.2011 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_4, останній отримав в термін до 15.02.2012 року 25000,00 доларів США, що також підтверджено відповідною розпискою (а.с.63,64).

В подальшому, при розгляді питання щодо затвердження мирової угоди від 15.09.2011 року в процесі виконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 2-1277/09, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, в судовому засіданні Солом'янського районного суду 08.12.2011 року, ОСОБА_5 заперечила проти затвердження мирової угоди з ОСОБА_4, що мало наслідком невизнання Солом'янським районним судом м. Києва мирової угоди від 15.09.2011 року між Відповідачем та третьою особою - ОСОБА_4 (а.с.83).

Крім того, між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою - ОСОБА_4 був укладений договір від 21.03.2012р. про відступлення ОСОБА_4 своїх прав та права вимоги відносно обов'язку повернення відповідачем набутого без достатньої правової підстави майна: грошових коштів в національній валюті України в сумі 40000 (Сорок тисяч) гривень 00 копійок та іноземної валюти в сумі 25000 (Двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів по відношенню до ОСОБА_5 (а.с.19).

Згідно ст.509 ЦК України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Вимоги п.1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачають, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом із тим, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача ОСОБА_4 права вимоги по відношенню до ОСОБА_5 відносно повернення нею майна (грошових коштів в розмірі 25000,00 доларів США та 40000,00 грн.), набутого без достатньої правової підстави, оскільки вказані грошові кошти нею отримані правомірно, виходячи із наступного.

Вказані грошові кошти були отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_4 в рахунок виконання рішення суду - ухвали Солом»янського районного суду м.Києва від 10.04.2009 року по цивільній справі №2-1277/09 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 779826,85 грн., якою було закрито провадження у зв»язку із затвердженням мирової угоди та зобов»язано ОСОБА_4 сплатити позивачці ОСОБА_5 заборгованість за договором №1 від 18.07.2008 року в сумі 554400,00 грн. до 17 квітня 2009 року. А, в свою чергу, позивачка зобов»язалась прийняти від ОСОБА_4 вказану суму заборгованості.

А те, що мирова угода під час виконавчого провадження, відкритого на виконання вищевказаної ухвали суду не була затверджена судом, не перешкоджає виконанню ухвали Солом»янського районного суду м.Києва від 10.04.2009 року, адже грошові кошти і були отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_4 саме на її виконання, що підтверджено змістом розписок від 15.09.2011 року із яких вбачається, що ця сума грошей отримана в процесі виконання та в рахунок повернення боргу по рішенню суду від 10.04.2009 року (а.с.12,13).

Крім того, у вказаних розписках ОСОБА_5 зазначено, що будь-яких претензій до ОСОБА_4 по вказаній ухвалі суду вона не має, що підтверджено також і наявними в матеріалах справи постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві та оригіналу виконавчого листа, виданого на виконання ухвали про закриття провадження у зв»язку із затвердженням мирової угоди. До того ж, державним виконавцем у зазначеній постанові зазначено, що стягувачем згідно розписки від 15.09.2011 року отримано кошти від ОСОБА_4 в сумі 40000,00 грн. та 25000,00 доларів, залишок боргу становить 314692,50 грн. Про вказаний залишок зазначено і безпосередньо у виконавчому листі.(а.с.103, 104).

Відповідно до положень ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

В судовому засіданні представник позивача і позивач не довели наявність факту отримання відповідачкою від третьої особи грошових коштів без достатньої правової підстави, що, в свою чергу, дає право вимоги позивачу повернути безпідставно набуте майно - грошові кошти в розмірі 25000 доларів США, що станом на день пред»явлення позову складало 199642,50 грн., а також 40000,00 грн. як безпідставно набутих коштів.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати не відшкодовуються у даному випадку відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 509, 512 ЦК України, ст.ст. 57-60, 62, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: