Постанова № 32428195, 15.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3033/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року №0001912250, №0001922250, №0001932250, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року №0001912250, №0001922250, №0001932250.

В судовому засіданні 10.07.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи (довідковий лист по справі), ніяких клопотань від нього не надходило, а тому справа на підставі положень ст.128 КАС України розглядалась у відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 19.10.2012 року №2405 (а.с.92) та направлень посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 26.10.2012 року по 05.11.2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із: ТОВ «Тріо-Трейд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року; ТОВ «Миколаїв Будторг» їх реальності відображення в обліку за період вересень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №6654/22-5/393312558 від 05.11.2012 року (а.с.14-23), на підставі якого, відповідачем 22.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001932250 щодо визначення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств 470637,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача ст.138 та з урахуванням п.7 підр.10 р.XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями); №0001912250 щодо зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість позивача на суму 201417,00 грн. за порушенням ним п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та №0001922250 щодо визначення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість 207833,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 51958,00 грн., за порушенням ним п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (а.с.11,12,13).

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагентів ТОВ «Тріо-Трейд» та ТОВ «Миколаїв Будторг» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми валових витрат та податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ, отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми валових витрат та податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з: придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівницво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезиднтом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів збанківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/ послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/ послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

У відповідності до положень ч.1 ст.71 КАС України представником позивача в підтвердження товарності таких операцій з продажу товарів не надано жодного доказу, який би підтверджував факт передачі товарів, їх оплати, в тому числі ПДВ, їхнє переміщення від постачальника до отримувача, в тому числі автомобільним транспортом, оприбуткування цих товарів у бухгалтерському обліку позивача та подальше їх використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Натомість представником відповідача в підтвердження правомірності висновку податкового органу про безтоварність вказаних операцій наданий Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріо-Трейд» за грудень 2011 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва МО ДПС від 15.03.2012 року №369/22-200/36622894 (а.с.96-97), яким встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Тріо-Трейд» не знаходиться за місцем своєї реєстрації. Крім того, проведеною ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва МО ДПС перевіркою встановлено, що у ТОВ «Тріо-Трейд» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення операцій в об'ємах, що декларуються, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової нагоди переважно з контрагентами через посередників з метою штучного формування валових витрат та на момент реального товарного характеру. Підприємство ТОВ «Тріо-Трейд» не мало можливості здійснювати операції з придбання товарів (послуг) та в подальшому операції з продажу товарів (послуг). Таким чином, ТОВ «Тріо-Трейд» у грудні 2011 року не встановлювало реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Також Актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Миколаїв Будторг» за вересень 2011 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва МО ДПС від 24.11.2011 року №550/23-325/36955642 (а.с.98-100) встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Миколаїв Будторг» не знаходиться за місцем своєї реєстрації. Крім того, згідно останньої наданої ТОВ «Миколаїв Будторг» до ДПІ декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року у підприємства відсутні основні фонди; основним постачальником ТОВ «Миколаїв Будторг» у вересні 2011 року було підприємство ТОВ «АГРОМЕТАЛ» за вказаною юридичною та фактичною адресами не знаходиться. Також було встановлено, що згідно реєстраційних документів, одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «АГРОМЕТАЛ» є громадянин Росії - ОСОБА_3. Згідно листа Київського міського центру занятості (вих..№14-9839 від 22.11.2011 року) ВПМ ДПІ у Центральному районі по ОСОБА_3 заяв та документів від роботодавців щодо оформлення дозволу на його працевлаштування не подавались і, відповідно ОСОБА_3 не має дозволу на роботу в Україні.

У відповідності до положень ст.8 Закону України від 04.02.1994 року №3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування».

Зазначений у реєстраційних документах в якості директора ТОВ «АГРОМЕТАЛ» ОСОБА_3 не наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки передбаченого Законом для фізичних осіб - нерезидентів дозволу на працевлаштування не отримував. Відповідно до положень ст..8 Закону України від 04.02.1994 року №3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не міг бути уповноваженою особою на вчинення письмових правочинів юридичних осіб в якості найманого працівника - директора суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «АГРОМЕТАЛ», оскільки не отримував у встановленому порядку дозволу на використання праці. Таким чином, ОСОБА_3 правом на складання та підписання документів від імені ТОВ «АГРОМЕТАЛ» не наділений згідно закону.

Крім того, ТОВ «АГРОМЕТАЛ» не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином, взаємовідносини між ТОВ «АГРОМЕТАЛ» з його контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи вищенаведене, вважаю що правочини, здійснені ТОВ «Миколаїв Будторг» с контрагентом-постачальником ТОВ «АГРОМЕТАЛ» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.20 ЦК України), та згідно ч.1 ст.203 УК України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Правочини, які були здійснені цими підприємствами з подальшої реалізації придбаних у ТОВ «АГРОМЕТАЛ» товарів (робіт, послуг) також є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Таким чином не вбачається фактичний рух товарів (послуг) від ТОВ «Миколаїв Будторг» на адресу контрагентів-покупців у вересні 2011 року.

Оскільки позивачем не надано доказів фактичного виконання його контрагентами ТОВ «Миколаїв Будторг» та ТОВ «Тріо-Трейд» своїх зобов'язань за договором поставки товарів, сплачені на його користь кошти в оплату вартості цих товарів, в тому числі й ПДВ, згідно положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України не надавало право позивачу на віднесення цих сум до складу валових витрат позивача та до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень, грудень 2011 року.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не є ґрунтовними, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року №0001912250, №0001922250, №0001932250 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15 липня 2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.