Постанова № 32427491, 10.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 924/207/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Потапова М.В.

від відповідача 1: представник не з'явився

від відповідача 2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сістемс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2013 року в справі № 924/207/13-г (суддя Шпак В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест"

до відповідача 1: Приватного підприємство "Ді Ай Сї" м. Хмельницький

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сістемс"

про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сістемс" безпідставно утримуваних коштів в розмірі 28 098 грн. 73 коп..

про стягнення з приватного підприємства "Ді Ай Сі" безпідставно утримуваних коштів в розмірі 250 грн..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом (а.с. 97-100) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промотекс Сістемс» (надалі - Відповідач 1) та Приватного підприємства «Ді Ай Сі» (надалі - Відповідач 2) про стягнення збитків з Відповідача 1 в сумі 28098 грн. 73 коп. та Відповідача 2 в сумі 250 грн. 00 коп..

З урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с. 64), в котрій Позивач просить стягнути з Відповідача 1 безпідставно утримуваних коштів в розмірі 28098 грн. 73 коп. та стягнути з Відповідача 2 безпідставно утримуваних коштів в розмірі 250 грн..

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2013 року (а.с. 97-100), з підстав зазначених в даному рішенні, позов Позивача, котрий пред'явлений до Відповідача 1 задоволено; стягнуто 28098 грн. 73 коп. безпідставно утримуваних коштів.

В задоволенні позову Позивача до Відповідача 2 відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 105-110) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2013 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Позивача до Відповідача 1. Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач так і не виконав свої зобов'язання щодо передачі вихідних даних без яких неможливо виконати проект розділу «автоматична система домовидалення» без архітектурних планів технологічної частини проекту вентиляції і кондиціонування.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 травня 2013 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10 липня 2013 року на 14 годину 50 хвилин (а.с. 104).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 121-122), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Відповідача 1 та Відповідача 2 в судове засідання від 10 липня 2013 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 1 та Відповідач 2 належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 119-120). Причину неявку своїх повноважних представників Відповідач 1 та Відповідач 2 суду не повідомили.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції скасувати (в частині стягнення з Відповідача 1 безпідставно утримуваних коштів в сумі 28098) та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в решті рішення залишити без змін. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 17 червня 2008 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено Договір підряду № 57/2008-С (а.с. 6-12), який був підписаний Позивачем та Відповідачем з відповідним протоколом розбіжностей.

Відповідно до пункту 1.1 Договору: Відповідач 1 зобов'язався виконати і передати, а Позивач прийняти та оплатити нижчезазначені роботи: поставка обладнання в кількості та асортименті у відповідності згідно Договору; поставка матеріалів в кількості та асортименті у відповідності згідно Договору; проектні роботи монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи необхідні для створення автоматичної установки пожежної сигналізації, автоматичної установки водяного пожежогасіння, системи оповіщення про пожежу, системи димовидалення.

Підпунктами 1.1.4 - 1.1.5 Договору визначено, що: роботи виконуються на об'єкті Позивача, який знаходиться за адресою: м.Хмельницькій, вул. Кам'янецька, 17; основні параметри об'єкта: житловий комплекс з вбудованими та прибудованими торгівельно-офісними комерційними приміщеннями та підземним паркінгом загальною площею біля 50000 м2 ; деталізація Робіт, передбачених пунктом 1.1. предмету Договору, у тому числі визначення графіку виконання Робіт, обсягу, складу та вартості окремих етапів Робіт, а також перелік, кількість та вартість комплектуючого обладнання та матеріалів, якщо такі застосовуються при виконанні Робіт, визначаються Сторонами в додатках до Договору.

В підпункті 1.1.7 Договору сторони погодили, що перший етап Робіт за Договором передбачає розробку Відповідачем 1 за завданням Позивача проектної документації (стадія - „Робочий проект" - „РП"), яка передбачає захист об'єкта Позивача за наступними розділами автоматична установка пожежної сигналізації, автоматична установка водяного пожежогасіння, система оповіщення про пожежу, система димовидалення, автоматика системи димовидалення.

Підпунктом 5.2.1 Договору сторони погодили, що Позивач зобов'язаний передати Відповідачу 1 завдання на проектування, а також вихідні дані; перелік вихідних даних, що надаються Позивачу, є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1; а.с. 13).

Позивач та Відповідач підписали Додаток №1 до Договору, яким встановили перелік вихідних даних та строки їх надання.

Також, сторони підписали Додаток № 2 до Договору Протокол узгодження договірної ціни (а.с. 14), Додаток № 3 - Кошторис № 1-1 на проектні роботи (а.с. 15-16) та Додаток № 4 - Технологічні цикли та графік їх виконання (а.с. 17).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 Договору: виконані Відповідачем 1 роботи передаються від Відповідача 1 Позивачу поетапно по мірі їх виконання; допускається одноразова передача повного обсягу робіт, передбачених Договором, після їх завершення; здача робіт, передбачених Договором Позивачу, здійснюється за підтверджуючою виконання зобов'язань Відповідача 1 документацією (акт здачі-приймання виконаних робіт, інші документи, які підтверджують виконання зобов'язань); Позивач протягом п'яти робочих днів від дня одержання підтверджуючої виконання зобов'язань Відповідача 1 документації надає Відповідачеві 1 підписані екземпляри такої документації або письмову мотивовану відмову в підписанні документації.

Колегія суду зауважує, що на виконання умов Договору Позивач платіжним дорученням від 18 червня 2008 року № 32 перерахував 70 000 грн. в якості авансу за проведення першого етапу робіт (а.с. 18).

Відповідно, 17 жовтня 2008 року Позивачем було отримано частину проектної документації, вартість виконання робіт по якій склала 41 651 грн. 27 коп., що підтверджується видатковою накладною за № РН-0000052 від 17 жовтня 2008 року (а.с. 19).

В матеріалах справи міститься Договір поруки від 30 березня 2009 року (надалі - Договір поруки; а.с 20), укладений між Позивачем та Відповідачем 2 .

В пункті 1.1 Договору поруки зазначено, що: у відповідності до цього Договору поруки Відповідач 2 поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 грошових зобов'язань по сплаті неустойки, відшкодуванню збитків та інших грошових зобов'язань, що випливають з Договору.

Пунктом 3.1 Договору поруки визначено, що: Відповідач 2 зобов'язаний у разі порушення Відповідачем 1 обов'язків за Договором, що передбачені пунктом 1 Договору, самостійно виконати зазначений обов'язок Відповідача 1 перед Позивачем на підставі письмової вимоги Позивача, що направляється останнім на пізніше 3 років з моменту виникнення зобов'язання Позивача; Відповідач 2 зобов'язаний виконати обов'язок Відповідача 1 в строк 10 банківських днів з дня отримання такої вимоги Позивача шляхом перерахування сум грошового боргу на поточний рахунок Позивача, визначений цим Договором.

Позивачем 29 серпня 2011 року на адресу Відповідача була направлена вимога про виконання зобов'язань по Договору поруки (а.с. 21).

Отже, колегія суду проаналізувавши дані відносини, зазначає, що даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що: строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Положенням статті 654 Цивільного кодексу України визначено, що: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що договір може бути розірвано з ініціативи Позивача у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем 1 договірних зобов'язань; у випадку розірвання Договору при зазначених обставинах, Сторони визначають обсяг Робіт, виконаних Відповідачем 1 на момент розірвання Договору, які приймаються Позивачем як проміжний результат; оцінка вартості таких Робіт здійснюється за цінами, передбаченим Договором за такі види Робіт; розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється Позивачем до моменту розірвання Договору.

22 січня 2009 року Позивач звернувся до Відповідача 1 з листом за № 71/01 (а.с. 47; доказ) в котрому повідомляє про відсутності в проектній документації розділу „Система димовидалення" та проектування резервуарів зберігання вогнегасних речовин. Звертає увагу, що вказана документація відноситься згідно підпункту 1.1.7 Договору до першого етапу робіт, за який й в повному обсязі перераховано кошти 19 червня 2008 року. Відсутність зазначеної документації унеможливлює проходження експертизи проекту, відповідно гальмує всю подальшу роботу. Просить терміново надати повний пакет документації, передбачений Першим етапом Договору.

Поряд з тим, до матеріалів справи Відповідачем 1 було додано лист адресований Позивачу від 12 жовтня 2009 року за № 381/2009 (а.с. 52) в якому Позивач звернувся до Відповідача 1 з проханням щодо надання необхідних даних, необхідних для проведення робіт за Договором, без котрих не має можливості провести оцінку подальшого виконання робіт за Договором.

Позивач посилаючись на те, що Договір є розірваним внаслідок односторонньої його відмови, а також враховуючи часткове виконання Відповідачем 1 оплачених Позивачем підрядних робіт, просить суд стягнути з Відповідача 1 - 28 098 грн. 73 коп. безпідставно утримуваних коштів (суму авансового платежу), сплаченого за Договором з підстав статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно із статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що оскільки Відповідач 1 роботи, передбачені умовами Договору та оплачені Позивачем частково не виконав, Відповідач 1 утримує 28098 грн. 73 коп. на підставі, яка згодом відпала у зв'язку з односторонньою відмовою Позивача від Договору в порядку статті 849 Цивільного кодексу України шляхом надіслання Відповідачу листів, які наявні в матеріалах справи, а саме: листи від 3 серпня 2011 року та від 24 жовтня 2011 року (а.с. 22-23; доказ отримання на арк.24-25), в котрих Позивач повідомив про намір достроково розірвати Договір, разом з пропозицією про розірвання Договору Позивач пропонував для Відповідача 1 також повернути аванс в сумі 28 348 грн. 73 коп., про результат розгляду даної пропозиції щодо дострокового розірвання Договору Позивач просить його повідомити.

Водночас, колегія суду зазначає, що відповідно до Додатку № 4 (а.с. 17) дані роботи по Договору мали бути виконані в строк до 26 серпня 2008 року, чого Відповідачем зроблено не було. Крім того, даний факт не виконання робіт був явним, тобто таким, що Позивачем не міг бути залишеним поза увагою та прихований якимось чином самим Відповідачем, а отже починаючи з 27 серпня 2008 року у Позивача виникло законне право на звернення до суду, за захистом порушеного права, з вимогою до Відповідача щодо виконання невиконаної частини робіт по Договору або повернення авансового платежу (грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав з огляду на те, що потреба у виконанні Відповідачем 1 цих робіт у Позивача відпала, за статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази будь-якого реагування Позивача на дані порушення з боку Відповідача протягом зазначеного часу та звернення з відповідними вимогами.

Проаналізувавши дані листи в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи, колегія суду зауважує, що дані листи опосередковано свідчать про визнання Позивачем факту порушення його права (щодо неповернення Відповідачем суми авансового платежу), отже Відповідачу було достеменно відомо про порушення його права, однак він звернувся з позов про захист такого права лише 15 лютого 2013 року.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на той факт, що відповідно до умов Договору, роботи мали б бути виконані на протязі 47 робочих днів з моменту надходження авансового платежу (дата надходження авансового платежу 19 червня 2008 року). Водночас, згідно Додатку № 4 до Договору, роботи мали б бути виконані (за умови надання Позивачем вихідних даних) до 26 серпня 2008 року. Таким чином, строк позовної давності починає відлік з 27 серпня 2008 року з дати коли зобов'язання мало б бути виконане). Отже, колегія суду констатує, що загальний строк позовної давності у три роки сплив саме 27 серпня 2011 року.

Колегія суду звертає увагу на той факт, що матеріалами справи підтверджується, що 18 березня 2013 року Відповідач на підставі статті 267 Цивільного кодексу України звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин (а.с. 60).

Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. При цьому, норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку; загальний строк позовної давності становить три роки незалежно від того, хто подає позов - громадянин, юридична особа, держава тощо.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу визначено, що: за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Колегія суду констатує, що диспозицією частин 3 та 4 статті 267 Цивільного України, визначено, що: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вже було зазначено вище, відповідно до умов Договору роботи мало б бути виконані на протязі 47 робочих днів, тобто до 26 серпня 2008 року. Поряд з тим, у справі наявні дві заяви Відповідача 1 про застосування строку позовної давності.

Отже, право Позивача на отримання авансового платежу порушено Відповідачем починаючи з 27 серпня 2008 року, а строк позовної давності для звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права, відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України, сплив 27 серпня 2011 року. Між тим, Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з даним позовом лише 15 лютого 2013 року, тобто, після спливу встановленого зазначеною правовою нормою строку позовної давності.

В зв'язку з чим колегія суду констатує, що зазначені обставини є обґрунтованою підставою для відмови в позові, відповідно до приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України (сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові).

При цьому, колегія суду зазначає, що якщо сторона заявила суду до винесення рішення про необхідність застосування позовної давності, друга сторона має право заявити клопотання про поновлення строку позовної давності.

Однак, таке клопотання другою стороною не заявлялося, хоча суд може захистити порушене суб'єктивне право згідно частин 2 статті 267 Цивільного кодексу України.

Колегія суду констатує, що за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10: перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішення чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право чи охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливу позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 11 грудня 2007 року та від 12 червня 2007 року).

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду відмовляє Позивачу у задоволенні позову.

Відповідно, приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача безпідставно утримуваних коштів в розмірі 250 грн., то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи міститься Договір поруки від 30 березня 2009 року (а.с 20), укладений між Позивачем та Відповідачем 2 .

В пункті 1.1 Договору поруки зазначено, що: у відповідності до цього Договору поруки Відповідач 2 поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 грошових зобов'язань по сплаті неустойки, відшкодуванню збитків та інших грошових зобов'язань, що випливають з Договору.

Крім того, Відповідач 1 в своїх письмових поясненнях, посилається на те, що йому не було відомо про існування Договору поруку, і, відповідно в матеріалах справи відсутні належні докази такого повідомлення Відповідача 1, дане опосередковано свідчить про укладення договору Поруки без відома Відповідача 1 та для зміни територіальної підсудності справи.

Водночас, колегія суду зазначає, що дана позовна вимога за своєю правовою природою є похідною від основної позовної вимоги, відповідно в задоволенні позову Позивача до Відповідача 2 про стягнення 250грн. безпідставно утримуваних коштів слід відмовити.

Дане, в свою чергу, вчинено судом у оспорюваному судовому рішенні. Водночас, судове рішення в частині відмови в позові щодо стягнення з Відповідача 2 безпідставно утримуваних коштів в сумі 250 грн. не оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Відповідно, колегія суду залишає без змін судове рішення господарського суду Хмельницької області в цій частині.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, в даному випадку на Відповідача 1.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд відхиляє заперечення Позивача, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, та скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з Відповідача 1 безпідставно утримуваних коштів в сумі 28098 грн. 73 коп., прийнявши в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В решті оспорювань рішення слід алишити без змін.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сістемс" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2013 року в справі №924/207/13-г в частині задоволення позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сістемс" 28 098 грн. 73 коп. безпідставно утримуваних коштів та 1 720 грн. 50 коп. судового збору - скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 17, код ЄДРПОУ 32813387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сістемс" (м. Київ, вул. О. Теліги, 35-А, код ЄДРПОУ 24589552) 860 грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу №924/207/13-г повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.