Постанова № 32427048, 16.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/3401/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1Й.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, УМВС України в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 05 червня 2013 року №280 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлення на посаді слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління УМВС України в Полтавській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування даних вимог позивач посилався на незаконність наказу УМВС України в Полтавській області від 05 червня 2013 року №280 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки він виданий в день написання рапорту про звільнення, без дотримання встановленого тримісячного строку від дня попередження про звільнення. Зазначав, що ним 05 червня 2013 року, після написання рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ, поштою надіслано на адресу відповідача рапорт про відкликання вказаного рапорту.

У судовому засіданні 08 липня 2013 року позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні 08 липня 2013 року та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому, посилався на те, що за змістом пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнення особи з органів внутрішніх справ до закінчення трьохмісячного строку є можливим у разі, коли сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк. Наголошуючи на тому, що у поданому рапорті від 05 червня 2013 року позивач просив звільнити його того ж дня, стверджував про правомірність та обґрунтованість спірного наказу.

Представником відповідача 15 липня 2013 року через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без його участі. При цьому, в даній заяві зазначено, що висновком службового розслідування від 19 червня 2013 року, проведеного УМВС України в Полтавській області, а також, наказом УМВС України в Полтавській області від 21 червня 2013 року №776 встановлено факт скоєння ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання працівника міліції. Дана обставина, на думку представника відповідача, свідчить про низькі особисті та моральні якості позивача, що відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про міліцію" унеможливлює подальше проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 15 липня 2013 року перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з серпня 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом УМВС України в Полтавській області від 12 серпня 2011 року №235 о/с призначений на посаду слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління УМВС України в Полтавській області /а.с. 47-49/.

Позивачем 05 червня 2013 року на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням /а.с. 37/.

Наказом УМВС України в Полтавській області від 05 червня 2013 року №280 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління УМВС України в Полтавській області, звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ /а.с. 39/.

Станом на 05 червня 2013 року безперервний стаж служби позивача в органах внутрішніх справ становив 08 років 10 місяців 03 дні /а.с. 39/, діючих дисциплінарних стягнень, станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ, позивач не мав.

Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу, суд виходить з критеріїв його правомірності, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи винесено даний наказ: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Як встановлено судом зі змісту рапорту ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ від 05 червня 2013 року, в якості підстави для звільнення позивач зазначив, що його не влаштовує рівень заробітної плати, ненормований робочий день, недостатнє матеріально-технічне забезпечення, а також стверджував про відсутність особистого бажання продовжувати службу за таких умов /а.с. 37/.

Натомість, в судовому засідання 08 липня 2013 року позивач пояснив, що вказані підстави для звільнення ним були зазначені у зв'язку з безпосередньою вказівкою керівництва. При цьому, стверджував, що він мав намір і надалі проходити службу в органах внутрішніх справ та був змушений написати рапорт про звільнення за вимогою керівництва УМВС України в Полтавській області.

Суд зазначає, що у поданні т.в.о. начальника СУ УМВС України в Полтавській області підполковника міліції Гладир О.М. від 05 червня 2013 року не проведено аналіз поважності причин внесення позивачем рапорту про звільнення. Водночас, дане подання лише містить позитивні відгуки безпосереднього начальника про проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ /а.с. 38/.

Зважаючи на суперечливість причин звільнення, що наведені позивачем у рапорті від 05 червня 2013 року, з поясненнями, наданими останнім у судовому засіданні 08 липня 2013 року, суд також звертає увагу на те, що відповідачем, на якого, в силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, не надано переконливих доказів про з'ясування поважності причин звільнення позивача з ОВС.

Відповідно до пункту 68 вищевказаного Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Отже, дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких поширюється дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є обов'язковим як для адміністрації, так і для підлеглого.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем рапорт про звільнення за власним бажанням подано 05 червня 2013 року та вже цього ж дня наказом УМВС України в Полтавській області №280 о/с його звільнено зі служби, що вказує на порушення відповідачем вищезазначених приписів Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та свідчить про надмірну поспішність суб'єкта владних повноважень у прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з ОВС.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем 05 червня 2013 року поштою надіслано на адресу відповідача рапорт про відкликання рапорту про звільнення з ОВС /а.с. 4/.

Факт отримання даного рапорту відповідачем не заперечується /а.с. 43/.

Судом, відповідно до приписів частини другої статті 161, статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується правова позиція Верховного Суду України в даній категорії справ, що викладена, зокрема, в постановах від 09 червня 2012 року (справа №21-99а12), від 29 травня 2012 року (справа №21-122а12) та відповідно до якої виходячи зі змісту пункту 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби, на підставі підпункту "ж" пункту 64 вказаного Положення, до спливу трьох місячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, є безпідставним.

Водночас, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на зазначення колегією суддів Верховного Суду України у постанові від 05 грудня 2011 року у справі №21-236а11 твердження про те, що звільнення особи з органів внутрішніх справ до закінчення трьохмісячного строку є можливим у разі, коли сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, адже, як підтверджено матеріалами справи, рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ позивачем відкликано в день його написання. Даний факт свідчить про те, що сторони не дійшли згоди про звільнення позивача з органів внутрішніх справи без дотримання трьохмісячного строку. А відтак, вищезазначена правова позиція Верховного Суду України не може бути застосована судом до спірних відносин.

Так само, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що рапорт ОСОБА_1 про відкликання попереднього рапорту про звільнення з органів внутрішніх справи від 05 червня 2013 року УМВС України в Полтавській області отримано лише 07 червня 2013 року, тобто вже після винесення оскаржуваного наказу, адже матеріалами справи підтверджено, що позивачем зазначений рапорт надіслано на адресу УМВС України в Полтавській області 05 червня 2013 року.

Окрім того, стосовно тверджень представника відповідача про встановлення висновком службового розслідування від 19 червня 2013 року та наказом УМВС України в Полтавській області від 21 червня 2013 року №776 факту скоєння ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання працівника міліції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказані документи відповідачем складено вже після винесення спірного наказу від 05 червня 2013 року №280 о/с. А відтак, вони не приймаються судом в якості належних доказів у справі, оскільки не стосуються предмету доказування. До того ж, варто звернути увагу на те, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі підпункту "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (в запас за власним бажанням), а не на підставі підпункту "є" пункту 64 вказаного Положення (за порушення дисципліни).

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справи, що оформлено наказом від 05 червня 2013 року №280 о/с. Водночас, судом встановлено, що при винесенні зазначеного наказу в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС відповідачем не дотримано вимоги пунктів 64, 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме: УМВС України в Полтавській області не з'ясовано підстави, поважні причини та фактичні обставини, що перешкоджали б подальшому проходженню позивачем служби в ОВС, а також не дотримано трьохмісячний строк, що передує звільненню особи з ОВС.

У свою чергу, відкликання позивачем рапорту про звільнення свідчить про відсутність у останнього реального наміру звільнитися з органів внутрішніх справ, а також про неузгодження між сторонами питання про звільнення ОСОБА_1 без дотримання трьохмісячного терміну, як те передбачено пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, зібраними по справі доказами в їх сукупності доведено, що при прийнятті зазначеного наказу в оскаржуваній частині УМВС України в Полтавській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття даного рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано вказане рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

При цьому, суд враховує, що наказ УМВС України в Полтавській області від 05 червня 2013 року №280 о/с винесено не тільки відносно позивача, а також стосовно капітана міліції ОСОБА_3 /а.с. 39/.

А відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 05 червня 2013 року №280 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, оскільки в іншій частині даний наказ не стосується спірних відносин.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління УМВС України в Полтавській області, він підлягає поновленню на роботі на цій самій посаді з виплатою грошового забезпечення за період з 05 червня 2013 року по дату прийняття судом постанови по суті позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що наказ про звільнення є фактично виконаним моментом його видання, а тому, позивач підлягає поновленню на займаній посаді з 05 червня 2013 року.

Відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням наведеного, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління УМВС України в Полтавській області з 05 червня 2013 року та виплати грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню. В іншій частині, з огляду на положення статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова негайному виконанню не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 122, 128, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 05 червня 2013 року №280 о/с в частині звільнення слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 05 червня 2013 року.

Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05 червня 2013 року по 16 липня 2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 05 червня 2013 року та виплати грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба