Постанова № 32426728, 17.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року 11:45Справа № 808/5158/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» (далі - позивач або ТОВ «ВБ «Кераміст») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242214/2033 від 05.03.2013.

Ухвалою суду від 31 травня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 11 квітня 2013 року.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 11 червня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладався до 17 червня 2013 року.

Представник позивача в судове засідання 17 червня 2013 року не з'явився, надав суду заяву (вх.№25330 від 17.06.2013) про розгляд справи без участі представника ТОВ «ВБ «Кераміст» в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, пояснень чи заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та дати судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, неприбуття представника відповідача, а також положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «ВБ «Кераміст» є платником податків та зборів на загальних підставах (знаходиться на загальній системі оподаткування) та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Орджонікідзевського районі м. Запоріжжя з 03.01.2012 за №318.

В період з 17.01.2013 року по 18.01.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, ТОВ «ВБ «Кераміст» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Корпус-7» (ЄДРПОУ 32230129) їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012 року.

Згідно акту № 4/22-1421/31122120 від 18.01.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВБ «Кераміст» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків П1І «Корпус-7» (ЄДРПОУ 32230129) їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012 року», відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.36. п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3. п. 44.6. ст. 44, п.198.3 ст.198, п. 200.1. ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту на суму 46 536,00 гривень за липень 2012 року та, відповідно, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за липень 2012 року на суму 46 536,00 гривень.

На підставі встановлених актом перевірки обставин відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242214/2033 від 05.03.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 46 536,00 грн., та нараховані штрафні санкції у сумі 23 268,00 грн. Усього - 69 804,00 гривні.

Підставою для висновку про порушення податкового законодавства та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також штрафних санкцій стало те, що на думку відповідача, господарські операції з придбання товару (пластин офсетних світлочутливих) у постачальника - ПП «Корпус-7» в липні 2012 року, що здійснювались згідно договору № 58/04-10 від 01.04.2010 року, не мали реального товарного характеру; не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару; не виявлено наявність розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товару.

В обґрунтування вказаних вище висновків, відповідач посилається на наступні докази та встановлені ними обставини:

1. Аналіз даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», згідно якого встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «Корпус-7» на суму 46 535,80 гривень;

2. Акт ДПІ у Київському районі м. Одеса «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Корпус-7» код за ЄДРПОУ 32230129, з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Приємна Пропозиція», код за ЄДРПОУ 37264435 за липень 2012 року», згідно якого основним постачальником, за рахунок якого ПП «Корпус-7» було сформовано 70% податкового кредиту за липень 2012 року, є ТОВ «Приємна Пропозиція», яке, в свою чергу, має розбіжності по формуванню податкового кредиту (податкових зобов'язань) з ПП «Корпус-7»;

3. ПП «Корпус-7» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером). Тобто, суб'єктом господарювання, який здійснює посередницьку функцію з метою формування податкових вигод;

4. Оскільки не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками по ланцюгу проходження товару та відсутня ділова мета здійснення господарських операцій, позивач не мав права на формування податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, а також надані документи та пояснення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних обставин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Щодо фактичних обставин здійснення позивачем в липні 2012 року господарських операцій з ПП «Корпус-7» та відображення їх у податковому обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору №58/04-10 від 01.04.2010 року постачальником (ПП «Корпус-7») в липні 2012 року на адресу позивача поставлено товар (офсетні світлочутливі пластини для виробництва поліграфічної продукції та хімічні матеріали для їх обробки) на загальну суму 279 214,80 грн., в тому числі ПДВ 46 535,80 грн.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними: Рн - 000919 від 03.07.2012 року, Рн - 000964 від 13.07.2012 року, Рн - 000995 від 24.07.2012 року.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

На товар виписані податкові накладні №84 від 24.07.12 р., № 53 від 13.07.2012, №16 від 03.07.2012 р„ на загальну суму 46 535,80 грн.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата тієї події, яка відбулась раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Отже, передумовою збільшення податкового кредиту є настання «першої події» та наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм Податкового кодексу України, позивач цілком правомірно включив до декларації з ПДВ за липень 2012 року, податок, сплачений за операціями з придбання товару у ПП «Корпус-7» в липні 2012 року, у сумі 46 535,80 грн. за першою подією, якою є дата отримання товару, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності.

Також, суд не погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності ознак товарності господарських операцій та правового/податкового статусу ПП «Корпус-7» з огляду на наступні обставини.

Господарські операції, щодо яких проводилась перевірка, здійснювались на підставі договору № 58/04-10, укладеного між позивачем (покупцем) та ПП «Корпус-7» (постачальником) 01.04.2010 року.

Предметом зазначеного договору, є постачання товару, а саме - офсетних світлочутливих пластин та хімічних матеріалів для їх обробки. Зазначені матеріали використовуються у виробництва поліграфічної продукції. Виробництво поліграфічної продукції є основним видом діяльності позивача.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

ПП «Корпус-7» є постачальником офсетних пластин для позивача вже понад 3 (три) роки, що підтверджується датою укладання та суттєвими умовами договору № 58/04-10 від 01.04.2010. Договір є чинним на теперішній час.

Отже, договірні відносини з ПП «Корпус-7» є довготривалими господарськими відносинами, укладений договір направлений на забезпечення виробничого процесу, що спростовує висновки відповідача стосовно нетоварного характеру спірних операцій та відсутності ділової мети придбання товару.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції з придбання позивачем у ПП «Корпус-7» товару (офсетних пластин) в липні 2012 року підтверджується належним чином оформленим первинними документами, а саме: Рн - 000919 від 03.07.2012 року, Рн - 000964 від 13.07.2012 року, Рн - 000995 від 24.07.2012 року, а також податковими накладними №84 від 24.07.12 р., № 53 від 13.07.2012, №16 від 03.07.2012 р.

Видаткові накладні містять назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, підпис уповноваженої особи. Податкові накладні також містять всі необхідні реквізити. Вказані обставини Актом перевірки не спростовуються.

Ані договір, ані первинні та інші документи, складені на підтвердження здійснення зазначених господарських операцій, не визнавались недійсними, або такими, що неналежним чином оформлені.

Документи складено існуючими суб'єктами господарювання, правовий та податковий статус яких є належним та відповідає чинному законодавству.

Отриманий товар оприбуткований та оплачений в повному обсязі і в подальшому використаний у господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків (позивача).

Оприбуткування та використання вказаного товару у власній господарській діяльності підтверджується, крім іншого, наступними документальними доказами:

- нормами витрат офсетних пластин, затверджених 01.01.2008;

- Технічним обслуговуванням та нормами витрат матеріалів термальних офсетних пластин в СtP-процесорі Коdak, затвердженим 01.07.2012 року ;

- Матеріальним звітом цеху ролевого друку ТОВ «ВБ «Кераміст» за липень 2012 року;

- Матеріальним звітом цеху листового друку ТОВ «ВБ «Кераміст» за липень 2012 року;

- Журналом-ордером і Відомостями по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за липень 2012 року;

- Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 «Місця зберігання; ТМЦ» за липень 2012 року;

- Книгою обліку довіреностей за 03.07.2012 року;

- Книгою обліку довіреностей за 13.07.2012 року;

- Книгою обліку довіреностей за 24.07.2012 року;

- Наказом № ИД/К-00011 від 03.01.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_2;

- Особовою карткою ОСОБА_2

Вказані документи надані позивачем, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Зазначене вище спростовує висновок відповідача про відсутність ділової мети придбання/продажу товару та нетоварний характер спірних господарських операцій.

ПП «Корпус-7» не має ознак фіктивного підприємства. В акті перевірки відповідачем не вказані документальні докази, що спростовують вказану обставину.

ПП «Корпус-7» зареєстровано належним чином. Статус підприємства підтверджено. До цього часу підприємство не виключено з Реєстру платників ПДВ, що підтверджується витягом с веб-сайту ДПА станом на 28.05.2013р., який долучено до матеріалів справи.

Отже, правовий статус підприємства, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на час здійснення перевірки та подання позову є підтвердженим та належним.

Щодо висновку про відсутність сплати податку на додану вартість постачальниками (ПП «Корпус-7» та ТОВ «Приємна Пропозиція») по ланцюгу проходження товару та можливого впливу податкових правопорушень на формування податкового кредиту позивачем, слід зазначити наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

З огляду на наведене. Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011р. зазначив наступне: «відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу».

Відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.(п.6 розділу І зазначеного Порядку).

Отже, Акт перевірки не має містити ніяких недоведених умозаключень та припущень.

Відповідно до відомостей зазначених в Акті перевірки відповідачем, з посиланням на конкретні документи та відомості, не доведено, що ПП «Корпус-7» було задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ не в повному обсязі, і що не задекларовано було саме зобов'язання за господарськими операціями здійсненими з позивачем згідно до договору № 58/04-10.

Акт перевірки, на який посилається відповідач, стосується лише взаємовідносин ПП «Корпус-7» з одним з його постачальників, а саме - ТОВ «Приємна Пропозиція».

З наданої відповідачем інформації незрозуміло, хто саме постачав ПП «Корпус-7» офсетні пластини, які у подальшому було поставлено на адресу позивача. З акту взагалі неможливо встановити обставини придбання товару ПП «Корпус-7».

Отже, твердження відповідача про те, що товар, який придбав ТОВ «ВК «Кераміст» у ПП «Корпус-7» було отримано вказаним підприємством у ТОВ «Приємна Пропозиція» ґрунтується лише на припущеннях, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Норми чинного законодавства не зобов'язує суб'єктів господарської діяльності перевіряти своїх контрагентів на предмет того з ким ще вони співпрацюють, де закуповують товар, який мають штат працівників і наявність виробничих потужностей та основних фондів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі і по зобов'язанням контрагента, чи по зобов'язанням контрагента постачальника позивача.

Відповідно, платник податку (покупець) не несе відповідальність за наслідки невиконання постачальником обов'язків з декларування своїх податкових зобов'язань та несплати податку до бюджету. Відповідальність за допущені податкові правопорушення, в такому випадку, несе безпосередній правопорушник.

Застосування відповідальності у вигляді зменшення податкового кредиту позивача, фактично змінює правові засади застосування відповідальності при порушеннях діючого законодавства - за порушення, що можливо вчиненні однією особою (вказана обставина не досліджувалась і не доведена), покладається відповідальність на інших осіб, що є неприпустимим, тобто запроваджується колегіальна відповідальність за порушення законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, в той час, коли Основним Законом - Конституцією України статтею 61 закріплюється індивідуальний характер відповідальності. З матеріалів перевірки не вбачається порушення вимог Податкового кодексу України позивачем, а отже відповідальність за можливе не перерахування податку, сплаченого позивача своєму контрагенту, до бюджету, є відповідальністю виключно такого контрагента.

Така позиція повністю відповідає Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифіковану Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року та існуючий практиці Європейського суду з прав людини, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та мають застосовуватися національними судами про розгляді справ.

Так, рішенням Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Бульвес АД проти Болгарії» встановлено, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань... Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, судами в цих справах визначено, що національна влада не може розповсюджувати негативні наслідки порушення податкового законодавства одними особами на інших осіб, за відсутності доказів обізнаності таких осіб щодо податкових правопорушень.

Позивач виконав всі передбачені чинним законодавством вимоги щодо ідентифікації постачальника та встановлення його податкового та юридичного статусу.

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети їх вчинення підтверджується належними доказами, на підтвердження сплати позивачем у складі вартості придбаного товару податку на додану вартість надано належним чином оформлені податкові накладні, видані постачальником який є зареєстрованим платником ПДВ та мав право на видачу податкових накладних.

Відповідно висновки відповідача про нетоварний характер спірних операцій, відсутність ділової мети придбання товару, а також відсутності підстав для віднесення сплаченого податку до складу податкового кредиту є безпідставними та такими, що ґрунтуються на не підтверджених доказами припущеннях та помилковому тлумаченні відповідачем чинного законодавства.

Крім того, в Акті перевірки № 4/22-1421/31122120 від 18.01.2013 (ст.8 Акту перевірки) податковий орган зазначає наступне: « ПП «Корпус-7» не надано на перевірку документів по операціям з транспортування придбаного від постачальника (ТОВ «Приємна Пропозиція») товару (робіт, послуг) та подальшого їх продажу на адресу покупців, замовників, а отже перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.185, 188, 200 Податкового кодексу України та ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»».

Однак, суд вважає дане твердження необґрунтованим, що підтверджується наступним.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом В Україні» зазначені Правила затверджено з метою забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті. В самих Правилах зазначено, що ними визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила дають визначення термінам: «вантажовідправник», «вантажоодержувач», «договір про перевезення вантажів» тощо.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм та визначення термінів, Правила опосередковують відносини між Перевізником, з одного боку, та Замовником послуг з перевезення (вантажовідправником, вантажоодержувачем) з другого, які виникають при здійснені перевезень на підставі договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом. Відповідно товаро-транспортна накладна (ТТН) є документом, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника, як учасників транспортного процесу.

Але позивач та Постачальник (ПП «Корпус-7), в даному випадку, не є учасниками транспортного процесу - Замовниками, оскільки для перевезення товару, що поставлявся згідно договору № 58/04-10 від 01.04.2010 р., перевізник не залучався. Вказана обставина підтверджується наданими позивачем відомостями.

Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені. Відповідно до цієї Постанови пакет документів на перевезення залежить від специфіки перевезень. Так, якщо перевезення здійснюється на підставі договору перевезення то має бути, зокрема, ліцензія на провадження відповідного виду діяльності або ліцензійна картка, ТТН тощо. При перевезені для власних потреб ані ліцензія, ані ТТН не потрібні.

Згідно до договору Постачальник (ПП «Корпус-7) зобов'язувався здійснити поставку на склад Покупця. Доставка товару у даному випадку розглядається як елемент договору поставки (одне з власних зобов'язань Постачальника, що забезпечує виконання основного зобов'язання), а не як окреме зобов'язання з перевезення. Постачальник не є Перевізником і не має права здійснювати перевезення, як окремий вид діяльності. Доставка товару в даному випадку має розглядатися як здійснена Постачальником для власних потреб, пов'язаних з виконанням власних зобов'язань за договором поставки.

Ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ані ПК України, які є спеціальними актами та мають вищу юридичну силу не відносять ТТН до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку та не ставлять право платника податку на оприбуткування товару та формування податкового кредиту в залежність від наявності чи відсутності ТТН.

Аналогічної точки зору в своїй практиці дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначив, що: «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.» (інформаційний лист ВАСУ № 1936/11/13-11 від 01.11.2011р.).

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем надані всі необхідні документи та матеріали, які свідчать про реальність вчиненого правочину.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 05 березня 2013 року №0000242214/2033.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» судовий збір у розмірі 698 (шістсот дев'яносто вісім) гривень 04 (чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко