Постанова № 32426665, 03.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 р. Справа №805/6891/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 година 55 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

представника позивача - Романюка А.В. - на підставі довіреності,

відповідача 1 - Попокової Н.В. - особисто,

представника відповідача 2 - Самойленко М.М. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» до Заступника начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю у південному регіоні - Державного інспектора праці Попкової Наталі Володимирівни, Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування окремих положень припису, -

встановив:

17 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (далі - Позивач або Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заступника начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю у південному регіоні - Державного інспектора праці Попкової Наталі Володимирівни (далі - Відповідач 1), в якому просило визнати протиправними та скасувати окремі положення припису від 29 квітня 2013 року № 05-20-054/0010/0011 в частині приведення у відповідність до вимог ст. 29 Кодексу законів про працю України відносин з робітниками Товариства.

Позивач вважає оскаржуваний припис незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Ч.1 ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За змістом ст.29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП України) вичерпним обов'язком роботодавця є визначення працівникові робочого місця і забезпечення його необхідними для роботи засобами.

При цьому, ні положення ст.29 КЗПП України, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не встановлює обов'язку роботодавця видавати письмові накази по підприємству, за змістом яких працівник закріплювався би за робочим місцем. Жоден нормативно-правовий акт не містить визначення терміну «закріплення працівника», ні нормативно визначеної процедури такого «закріплення».

Під час прийняття на роботу працівника Товариство визначає йому робоче місце; працівник приступає до роботи та ознайомлюється з наказом про прийняття на роботу. У зазначеному наказі особистим підписом працівник підтверджує факт ознайомлення з умовами праці на визначеному роботодавцем робочому місці, ознайомлюється з картами умов праці на конкретно визначеному робочому місці та вчиняє інші дії, які свідчать про виконання Позивачем обов'язку визначити працівнику робоче місце.

При цьому формою наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу, затвердженою наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № П-1, не визначено яких-небудь розділів, які б передбачали обов'язок роботодавця вносити до наказу відомості про «закріплення» за працівником конкретного робочого місця.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що на підприємстві застосовується усна форма трудового договору, що не суперечить вимогам КЗПП України, внаслідок чого робоче місце конкретного працівника визначається усно.

Відповідач 1 заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що під час проведення перевірки Товариство не надало доказів на підтвердження факту закріплення працівника за конкретним робочим місцем, що зумовило висновок про порушення ним вимог ст.29 КЗПП України і стало підставою для видання спірного припису.

Ухвалою від 14 червня 2013 року, знесеною в журнал судового засідання, до участі у справі у якості другого відповідача залучена Територіальна державна інспекція з питань праці у Донецькій області (далі - Відповідач 2 або ТДІзПП) (а.с.113).

Представники Відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позову відмовити та пояснила наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «МК «Азовсталь») та Позивачем укладений договір № 01100/389 від 01 січня 2013 року про надання послуг в структурних підрозділах ПАТ «МК «Азовсталь». Працівники Товариства, які залучені до процесу надання цих послуг, фактично працюють на території ПАТ «МК «Азовсталь».

Водночас Позивачем не надані документи, які б визначали робоче місце цих працівників, в наказах про прийняття на роботу не зазначено, що робоче місце знаходиться на території ПАТ «МК «Азовсталь», окремий наказ по підприємству про закріплення працівників за конкретним робочим місцем відсутній, робочі карти праці ПАТ «МК «Азовсталь», з якими працівники Позивача знайомляться під підпис, не можуть вважатися визначенням робочого місця працівників Товариства.

Невиконання Товариством вимог ст.29 КЗПП України в частині визначення робочого місця працівника свідчить також про порушення вимог ст.21 КЗПП України та п.20 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення».

З урахуванням наведеного, діючи у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством України, Відповідач 1 надала Позивачу припис про усунення порушень вимог ст.29 КЗПП.

Зазначила, що у приписі не вказано, які саме заходи має вчинити Товариство з метою усунення виявлених порушень, тобто Позивачу надана можливість самостійно обрати спосіб їх усунення (шляхом визначення робочого місця у трудовому договорі, наказі про прийняття на роботу, видання окремого наказу про закріплення робочого місця працівників тощо).

Пояснила, що хоча законодавством не передбачений обов'язок роботодавця визначити робоче місце працівника у письмовій формі, зважаючи на особливості господарської діяльності Позивача, (працівники Товариства можуть бути спрямовані для виконання своїх трудових обов'язків як до ПАТ «МК «Азовсталь», так і до будь-якого іншого суб'єкта господарювання, у випадку укладання між ним та Позивачем договору про надання послуг), письмове закріплення працівника за конкретним робочим місцем є доцільним та необхідним.

Невиконання Позивачем вимог ст.29 КЗПП України має наслідком порушення трудових та інших прав працівників. Так, працівники необізнані куди саме вони мають виходити на роботу, облік робочого часу працівників Товариства фактично здійснюється замовником послуг, здебільшого роботи, які виконують працівники Позивача, належать до категорії робіт з небезпечними або шкідливими умовами праці, внаслідок чого ускладнена можливість користування пільгами та компенсаціями за роботу в таких умовах (отримання надбавок та компенсацій, право на пенсію за віком на пільгових умовах та інше), можливі ускладнення у разі нещасного випадку на виробництві тощо.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (ідентифікаційний код 37598904) зареєстроване Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 07 квітня 2011 року, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 311994 та довідкою АБ № 666224 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.80-81).

Товариство діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами учасників 20 грудня 2012 року і зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21 грудня 2012 року (а.с.70-79).

Зі змісту довідки АБ № 666224 слідує, що основними видами діяльності Позивача за КВЕД-2010 є 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

Локальним нормативно-правовим актом, який регулює виробничі, трудові і соціально-економічні відносини і поширюється на працівників, які перебувають у трудових відносинах з Товариством, є Колективний договір на 2011 рік, прийнятий конференцією трудового колективу 29 липня 2011 року та зареєстрований Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 08 серпня 2011 року за № 228 (далі - Колективний договір) (а.с.90-99).

Згідно з поясненнями представника Позивача новий колективний договір прийнятий не був і на підприємстві продовжує діяти Колективний договір на 2011 рік. Цей факт Відповідачем 1 та представником Відповідача 2 не заперечувався.

За умовами Колективного договору з метою створення безпечних умов праці роботодавець прийняв на себе зобов'язання інформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усунені, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації в таких умовах відповідно до законодавства та цього колективного договору; своєчасно видавати накази про затвердження результатів атестації робочих місць підприємств-замовників, на які залучаються працівники Товариства, що передбачено п.п.7.2-7.3 Колективного договору.

При цьому письмове визначення робочого місця працівника або «закріплення» працівника за робочим місцем Колективним договором не передбачено.

Територіальна державна інспекція з питань праці у Донецькій області (далі - ТДІзПП) зареєстрована 22 грудня 2011 року, що встановлено на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 871301 (а.с.41).

Положення про ТДІзПП затверджено наказом Державної інспекції України з питань праці від 15 листопада 2011 року за № 11 і зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22 грудня 2011 року (а.с.35-40).

П.п.1.1-1.3, Положення про ТДІзПП визначено, що Відповідач 2 є територіальним органом Державної інспекції України з питань праці, утворюється як юридична особа публічного права, підпорядкований Державній інспекції України з питань праці та забезпечує реалізацію її повноважень на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечує реалізацію державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю тощо.

Згідно з п.2.1 Положення про ТДІзПП Відповідач 2 здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами законодавства про працю з питань трудових відносин, дотримання прав громадян при прийомі на роботу.

ТДІзПП має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями; видавати в установленому порядку роботодавцям приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, що передбачено п.2.3 Положення про ТДІзПП.

Відповідач 1 обіймає посаду заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у південному регіоні - державного інспектора праці, про що свідчать накази ТДІзПП від 17 вересня 2012 року № 67 «Про призначення ОСОБА_7.» та від 01 березня 2013 року № 8 «Про зміну прізвища» (а.с.42-43).

12 квітня 2013 року на підставі доручення Держпраці України № 927/5/21/03/1212-13 від 08 квітня 2013 року Відповідачем 2 виданий наказ за № 1/54 «Про проведення позапланових заходів» (а.с.44).

12 квітня 2013 року на підставі доручення Держпраці України № 927/5/21/03/1212-13 від 08 квітня 2013 року та наказу ТДІзПП від 12 квітня 2013 року № 1/54 Відповідачу 1 видане направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 04-817/54 (а.с.45).

Державному інспектору праці Попковій Н.В. доручено проведення позапланової перевірки Товариства на предмет додержання вимог трудового законодавства в частині оплати праці та трудових відносин; перевірка мала бути проведена в період з 15 по 25 квітня 2013 року, питання, що підлягали контролю: організація оплати праці, повнота нарахування заробітної плати, своєчасна виплата заробітної плати, достовірність обліку робочого часу та витрат на оплату праці та трудових відносин.

Направлення отримане Товариством 15 квітня 2013 року, про що свідчить підпис його посадової особи в графі «Повідомлення отримано особисто».

В період з 15 по 24 квітня 2013 року Відповідачем 1 проведена позапланова перевірка Товариства, за результатами якої складений акт перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 05-20-054/0010 (а.с.46-56).

Перевірка проводилась в присутності генерального директора Товариства Лукяненко О.О.

Одним з питань, яке підлягало перевірці, було виконання Товариством вимог ст.29 КЗПП України.

Перевіркою встановлено, що Позивачем виконані вимоги ст.29 КЗПП України в частині інформування працівників під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, проведення інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, що відображено в рядках 1.1.4.2.-1.1.4.4 розділу «Питання, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» акта перевірки (зворотній бік а.с.47).

Водночас Відповідач 1 дійшла висновку, що Товариством невиконані вимог ст.29 КЗПП України в частині визначення робочого місця працівника та забезпечення необхідними для роботи засобами, що вбачається зі змісту рядка 1.1.4.1. розділу «Питання, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» акта перевірки (зворотній бік а.с.47).

Детальний опис виявленого порушення вимог ст.29 КЗПП України наведений в розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» акта перевірки (зворотній бік а.с.52, а.с.53). Зокрема, Відповідачем 1 зазначено наступне.

На момент перевірки у Товаристві працює 1 565 робітників, з них 1 490 осіб працюють на території ПАТ «МК «Азовсталь».

Товариство орендує два адміністративні приміщення, виробничі приміщення для здійснення таких видів діяльності як збирання безпечних відходів, оброблення металів та нанесення покриття на метали, ремонт і технічне обслуговування металевих виробів та інші у Позивача відсутні.

Між ПАТ «МК «Азовсталь» та Товариством укладений договір № 01100/389 від 01 січня 2013 року про надання послуг в структурних підрозділах ПАТ «МК «Азовсталь», а саме прибирання виробничих приміщень, маркірування металу, обслуговування виробництва, вогнетривкі послуги, механічна та котельна обробка, маневрові послуги, вантажно-розвантажувальні послуги, комбіновані адміністративні послуги, ультразвуковий контроль, операційний контроль виробництва, виробництво реквізитів, обробка та зачистка металу.

Згідно з даним договором Товариство надає вищевказані послуги ПАТ «МК «Азовсталь», тобто працівники Товариства, які залучені до виконання цих робіт, фактично працюють на території ПАТ «МК «Азовсталь».

Але, в ході перевірки не надані документи, які б визначали робоче місце даних робітників, в наказах про прийняття на роботу не зазначено, що місце роботи встановлюється на ПАТ «МК «Азовсталь», окремий наказ по підприємству про закріплення працівників за конкретним робочим місцем відсутній, робочі карти праці ПАТ «МК «Азовсталь», з якими робітники знайомляться під підпис, відносяться до ПАТ «МК «Азовсталь» і не можуть вважатися визначенням робочого місця працівників Товариства, що свідчить про порушення вимог ст.29 КЗПП України, згідно з якими до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Це порушення триває з моменту прийняття працівників до Товариства. Вибірковою перевіркою встановлено, що ОСОБА_9 прийнята контролером у виробництві чорних металів 3 розряду згідно з наказом від 13 травня 2011 року № 000000004714-6931, ОСОБА_10 прийнята контролером у виробництві чорних металів 3 розряду згідно з наказом від 05 травня 2011 року № 00000000278-4681, ОСОБА_11 прийнята контролером у виробництві чорних металів 4 розряду згідно з наказом від 05 травня 2011 року № 00000000558-3649, ОСОБА_12 прийнята контролером у виробництві чорних металів 4 розряду згідно з наказом від 05 травня 2011 року № 000000004102-3824. Документи, які б визначали робоче місце цих працівників, відсутні.

Дане порушення свідчить також про порушення вимог ст.21 КЗПП України, відповідно до яких трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; та вимог п.20 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», згідно з якою робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Водночас Відповідач 1 дійшла висновку, що в колективному договорі відсутні умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, Товариством забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи, атестація робочих місць проведена атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначені наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років, на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлена підвищена оплата праці, що відображено в рядках 2.2.1, 3.2.1, 4.4, 13.1 розділу «Питання, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» акта перевірки (а.с.48, 52).

Акт перевірки підписаний генеральним директором Товариства Лукяненко О.О. 24 квітня 2013 року із запереченнями (а.с.55), сутність яких полягала в наступному.

Товариство не здійснює власного виробництва товарів чи інших об'єктів матеріального світу, а лише надає послуги, (у тому числі з ультразвукового та операційного контролю), які завершуються у момент їх споживання замовником таких послуг. Під час прийому на роботу кожному працівнику визначається робоче місце в розумінні п.20 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення». При цьому працівник ознайомлюється з умовами праці у такому приміщенні чи на окремо визначеному робочому місці, у тому числі шляхом ознайомлення під особистий підпис з картами умов праці підприємства-замовника послуг, приступає до роботи та виконує її подальшому.

Ознайомлення працівників з картами умов праці підприємства-замовника Позивач вважає цілком обґрунтованою дією, оскільки Товариство надає окремі послуги замовникам та не має власного технологічного процесу виробництва, не має обладнання чи сировини і матеріалів, які б були потенційними джерелами шкідливих чи небезпечних виробничих факторів. Такий технологічний процес виробництва, джерела і сировина наявні у підприємства-замовника послуг Позивача і за приписами Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, дослідження шкідливих факторів у приміщеннях підприємства-замовника є прерогативою саме цього підприємства-замовника як власника технологічного процесу виробництва, джерел та сировини.

При цьому, виходячи з вимог п.6 Порядку застосування Списків № 1 та № 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383, працівники Товариства ознайомлюються з наявними на визначених ним робочих місцях шкідливих факторів, з належними пільгами тощо, про що є підписи про ознайомлення на відповідних картах умов праці.

Також працівники повною мірою отримують усі пільги, передбачені законодавством і колективним договором згідно наказів Товариства, підставами для видання яких є карти атестації умов праці підприємства-замовника, де перебувають працівники у процесі виконання трудових обов'язків.

З урахуванням факту забезпечення працівників необхідними для роботи засобами, зазначені вище правові обґрунтування спростовують доводи Відповідача 1 про порушення Товариством вимог ст.29 КЗПП України в частині визначення працівникові робочого місця та забезпечення його необхідними для роботи засобами.

Стосовно висновків Відповідача 1 про порушення Товариством вимог ст.21 КЗПП України та п.20 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», Позивач відзначив, що ці норми не встановлюють диспозицій чи санкцій до роботодавця у зв'язку із «не закріпленням окремими наказами робочих місць», тобто не можуть бути об'єктом порушення з боку Товариства.

З урахуванням наведеного Позивач просив внести відповідні корективи до висновків акта перевірки (а.с.18).

За результатами позапланової перевірки Відповідачем 1 виданий припис від 29 квітня 2013 року за № 05-20-054/0010/0011, пунктом 3 якого Товариство зобов'язано привести у відповідність до вимог ст.29 КЗПП України відносини з робітниками Позивача (а.с.59).

29 квітня 2013 року генеральний директор Товариства Лукяненко О.О. ознайомлена із вказаним приписом та отримала його другий примірник (зворотній бік а.с.59).

Судом досліджений договір про надання послуг в структурних підрозділах ПАТ «МК «Азовсталь» від 01 січня 2013 року за № 0100/389 (далі - договір № 0100/389), на якій міститься посилання в акті перевірки (а.с.82-89).

Договір № 0100/389 укладений між Товариством як виконавцем та ПАТ «МК «Азовсталь» як замовником.

За умовами договору № 0100/389 замовник доручає, а виконавець, починаючи з 01 січня 2013 року та до закінчення строку, обумовленого п.13.1. цього договору, на постійній основі зобов'язується власними силами і засобами та/або із залученням сторонніх спеціалісті та організацій, в період часу і на умовах визначених цим договором надавати наступні послуги: з прибирання виробничих приміщень, маркірування металу, обслуговування виробництва, вогнетривкі послуги, механічну та котельну обробку, маневрові послуги, вантажно-розвантажувальні послуги, комбіновані адміністративні послуги, ультразвуковий контроль, операційний контроль виробництва, виробництво реквізитів, обробка та зачистка металу, що передбачено п.1.1 договору № 0100/389.

П.п.7.3, 7.5, 7.10, 7.15, 7.16, 9.1, 9.3, 9.5 договору № 0100/389 передбачений обов'язок Товариства самостійно ознайомити своїх співробітників з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПАТ «МК «Азовсталь»; не допускати до надання послуг на території замовника осіб, не погоджених із замовником в порядку, обумовленому цим договором; забезпечити перебування своїх працівників на території комбінату при наданні ними послуг спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту; щомісячно надавати до служби безпеки довідки із зазначенням фактичного часу перебування працівників на території замовника, надати до служби безпеки замовника списки своїх співробітників; забезпечити безпечні умови праці для своїх працівників та контроль за дотриманням ними норм і правил охорони праці та пожежної безпеки; надавати замовнику розпорядчий документ про призначення осіб, уповноважених виконувати функції служби охорони праці виконавця, повідомляти замовника про надзвичайні події (аварії, нещасні випадки) у строк не більше 10 годин; замовник не несе відповідальність за можливі нещасні випадки з персоналом виконавця, виконавець несе всю повноту відповідальності за допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки спеціалістів, керівників та робітників, спеціально навчених цьому виду робіт та таких, що пройшли перевірку знань, мають посвідчення на право виконання робіт підвищеної небезпеки, вміють користуватися індивідуальними засобами захисту, знають способи надання першої допомоги, пройшли медичний огляд і професійний відбір для робіт підвищеної небезпеки.

Судом досліджені накази (розпорядження) про прийняття на роботу, на які міститься посилання в акті перевірки, а саме від 05 травня 2011 року № 00000000278-4681 про прийняття на роботу ОСОБА_13, від 11 травня 2011 року № 00000004102-3824 про прийняття на роботу ОСОБА_12, від 05 травня 2011 року № 00000000558- про прийняття на роботу ОСОБА_11, від 13 травня 2011 року № 00000004714-6931 про прийняття на роботу ОСОБА_9 (а.с.100-103).

Вказані накази видані за типовою формою № П-1, затвердженою наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489, ними визначені дата прийняття на роботу, назва структурного підрозділу, назва професії (посади), кваліфікація, умови прийняття на роботу, умови роботи, оклад (тарифна ставка). Накази підписані генеральним директором Товариства, з їх змістом ознайомлені працівники, про що свідчать їх особисті підписи.

Водночас рядок «умови праці (згідно атестації робочого місця)» в наказах не заповнений, крім того, в рядках «умови прийняття на роботу» відповідна відмітка міститься навпроти фрази «за умовами контракту».

Товариством надані письмові пояснення від 18 червня 2013 року № 653, про те що з працівниками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12 письмові трудові договори не укладалися, оскільки посада «контролера у виробництві чорних металів» не передбачає укладання контракту, контракти з цими особами не укладалися. Наявність у наказах хибної інформації обумовлена тим, що тестова версія програми «1С Підприємство. Зарплата і управління персоналом» у 2011 році не надавала можливості роздрукувати накази про прийом на роботу з внесеними даними у вигляді, іншому ніж запропонований, а виправлення, підчистки і помарки вважаються неприпустимими. Станом на 17 червня 2013 року неполадки в роботі цієї програми відсутні (а.с.112).

Судом досліджені карти умов праці № КА62022, КА62028, КА62022 (а.с.104-109).

Як вбачається зі змісту вказаних карт умов праці, ПАТ «МК «Азовсталь» проведена атестація робочих місць №№ 62028-62029, 62024, 62030-62033 за професіями «Контролер у виробництві чорних металів, зайнятий на гарячих ділянках роботи 5 розряду», «Контролер у виробництві чорних металів, зайнятих на гарячих ділянках робіт вогняного зачищення слябів 4 розряду», «Контролер у виробництві чорних металів, зайнятих на гарячих ділянках робіт клеймування гарячого металу 3 розряду», віднесених до Списку № 2.

ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ознайомлені із цими картами умов праці, однак підписи ОСОБА_9 і ОСОБА_13 навпроти прізвищ цих осіб у картах умов праці відсутні.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до п.п.1, 3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці України здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами законодавства про працю з питань трудових відносин, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці; здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу, що передбачено пп.1, 3 п.4 Положення № 386/2011.

Крім іншого, Держпраці України має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, що передбачено пп.5 п.6 Положення № 386/2011.

Згідно з п.7 Положення № 386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Судом встановлено, що Відповідач 1 є державним інспектором праці, а Відповідач 2 - територіальним органом Держпраці України. Таким чином, у спірних правовідносинах Відповідачі виступають у якості суб'єктів владних повноважень, а спірні правовідносини виникли внаслідок реалізації ними владних (управлінських) функцій у сфері державного нагляд (контролю) за додержанням роботодавцями трудового законодавства.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення правомірності припису від 29 квітня 2013 року в оспорюваній частині покладається на Відповідачів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877), який на час виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 05 січня 2013 року.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.2 Закону № 877).

Ч.4 ст.4 Закону № 877 визначає, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому відповідно до ч.7 ст.4 Закону № 877 однією із загальних вимог здійснення державного нагляду (контролю) є те, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Ч.1 ст.6 Закону № 877 визначений вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів, однією з таких підстав є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства; позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Як пояснила представник Відповідача 2, підставою для проведення позапланової перевірки Товариства стали звернення фізичних осіб, згода на проведення цього заходу надана Держпраці України.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603 (далі - Порядок № 390).

Розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю) та вимоги до їх оформлення визначені ст.7 Закону № 877.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону № 877 за результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку, що позапланова перевірка Товариства проведена Відповідачем 1 з дотриманням процедури, визначеної Законом № 877 та Порядком № 390.

Зі змісту ч.ч.7-9 Закону № 877, п.7 Порядку № 390 слідує, що підставою для внесення припису є виявлене органом державного (нагляду) контролю порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства.

За твердженням Відповідачів порушення Товариством законодавства про працю, а саме ст.29 КЗПП України полягало у невиконанні ним як роботодавцем вимог щодо визначення працівникові робочого місця, забезпечення його необхідними для роботи засобами. Цей твердження ґрунтується на тому, що Позивачем не надано документальне підтвердження визначення працівнику робочого місця.

П.20 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року, визначено, що робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Граматична конструкція «яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту)» свідчить, що визначення робочого місця працівника у трудовому договорі (контракті) є можливим, але не єдиним способом визнання роботодавцем робочого місця працівника.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗПП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суд відзначає, що правові норми, які містяться в п.20 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» та у ч.1 ст.21 КЗПП України, за своєю сутністю є нормами-дефініціями, не визначають обов'язкові (можливі) правила поведінки особи, а тому не могли бути порушені Позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗПП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Цією ж норомою визначені випадки, у яких письмова форма договору є обов'язковою.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи, що передбачено ч.ч.3-4 ст.24 КЗПП України.

Положення ст.24 КЗПП України свідчать, що трудовий договір може укладатися як в письмовій, так і в усній формі, за винятком випадків обов'язкового застосування письмової форми.

При цьому ні КЗПП України, ні іншими законодавчими актами не передбачено, що визначення робочого місця працівника, з яким укладений трудовий договір в усній формі, має здійснюватися в наказі про прийняття на роботу, в іншому розпорядчому документі по підприємству тощо.

Судом встановлено, що з працівниками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12 письмові трудові договори не укладалися, укладення трудового договору було оформлено наказами про прийняття на роботу.

Ст.29 КЗПП України визначає обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце.

Так, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Ст.29 КЗПП України визначає обов'язки роботодавця, які мають бути виконані ним в період між двома подіями - укладання трудового договору та початок роботи за цим договором.

При цьому фраза «під розписку» міститься лише в п.1 ч.1 ст.29 КЗПП України, п.3 ч.1 ст.29 КЗПП України, який передбачає обов'язок роботодавця визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, аналогічної фрази або синонімічної їй не містить.

Типовою формою наказу (розпорядження) про прийняття на роботу форма № П-1, затвердженою наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489, також не передбачене обов'язкове зазначення робочого місця працівника.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що робоче місце працівника може бути визначено роботодавцем також і в усній формі, а тому відсутність документів про визначення робочого місця, саме по собі не свідчить про порушення Товариством вимог п.3 ч.1 ст.29 КЗПП України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Покладення на роботодавця обов'язку визначити робоче місце працівника винятково у письмовій формі суперечить вимогам ч.1 ст.19 Конституції України, оскільки такий обов'язок законодавством не передбачений.

Доводи Відповідачів про доцільність застосування Товариством саме письмової форми визначення робочого місця з урахуванням особливості його господарської діяльності судом не приймаються, оскільки орган державного нагляду (контролю) не може вимагати від суб'єкта господарювання вчинення тих дій, які законодавством не передбачені, проте є доцільними з погляду органу державного нагляду (контролю).

Не надання Позивачем документів, які б визначали робоче місце працівників, відсутність в наказах про прийняття на роботу відомостей про те, що робоче місце знаходиться на території ПАТ «МК «Азовсталь», відсутність окремого наказу по підприємству про закріплення працівників за конкретним робочим місцем, на переконання суду, не доводить факту невиконання Товариством обов'язку, передбаченого п.3 ч.1 ст.29 КЗПП України.

В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України Відповідачі не довели факт невиконання Товариством вимог ст.29 КЗПП України, що зумовлює висновок про протиправність п.3 припису ТДІзПП від 29 квітня 2013 року № 05-20-054/0010/0011 та про наявність підстав для його скасування.

Суд звертає увагу на те, що Відповідач 1 дійшла висновку, що Позивачем виконані вимоги ст.29 КЗПП України в частині інформування працівників під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, проведення інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, що відображено в рядках 1.1.4.2.-1.1.4.4 розділу «Питання, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» акта перевірки (зворотній бік а.с.47).

В колективному договорі відсутні умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, Товариством забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи, атестація робочих місць проведена атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначені наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років, на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлена підвищена оплата праці, що відображено в рядках 2.2.1, 3.2.1, 4.4, 13.1 розділу «Питання, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» акта перевірки (а.с.48, 52).

Ці висновки Відповідача 1 спростовують твердження представника ТДІзПП про те, що працівники необізнані куди саме вони мають виходити на роботу, облік робочого часу працівників Товариства фактично здійснюється замовником послуг, ускладнена можливість користування пільгами та компенсаціями за роботу в небезпечних та шкідливих умовах тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (ч.1 ст.94 КАС України).

Товариством документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн., які підлягають присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» до Заступника начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю у південному регіоні - Державного інспектора праці Попкової Наталі Володимирівни, Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування окремих положень припису - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області від 29 квітня 2013 року № 05-20-054/0010/0011.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (ідентифікаційний код 37598904) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 03 липня 2013 року.

5. Постанова складена у повному обсязі 08 липня 2013 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.