Ухвала суду № 32426452, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/66711/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2012

у справі № 2а-2792/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (правонаступником якої є Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) від 24.02.2012 № 0000302330, № 0000322330, № 0000391702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000322330, № 0000391702 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000302330 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 199 362,90 грн. основного платежу та 50 103,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000391702 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13 882,52 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3 470,63 грн.; прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, складено акт № 48/233/33607742 від 10.01.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 16 446,24 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.2 «г» п. 138.10 ст. 138, пп. 138.10.3 «е» п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п. 140.2 ст. 140 ПК України, в зв'язку з чим встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 204 129 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року - 70 439 грн., ІІІ квартал 2010 року - 62 995 грн., ІV квартал 2010 року - 69 337 грн., ІІІ квартал 2011 року - 1 358 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, встановлено заниження суми ПДВ в розмірі 26 156 грн., у т.ч.: за квітень 2011 року - 10 923 грн., за травень 2011 року - 15 233 грн.; зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 24 168 грн., за ІІ квартал 2011 року у розмірі 145 911 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.02.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення

- № 0000302330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 255 161,25 грн., в т.ч.: 204 129 грн. основного платежу та 51 032,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000322330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 158 грн., в т.ч.: 26 156 грн. основного платежу та 2 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000391702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20 557,80 грн., в т.ч.: 16 446,24 грн. основного платежу та 4 111,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Ампер» та ТОВ «Міка «Міка» на загальну суму 204 129 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2009 ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг хостингу № 090101 та 10.01.2011 укладена додаткова угода. Предметом договору є надання інформаційно-консультаційних послуг з оптимального розміщення інформації в інтернет-ресурсах для забезпечення можливості комунікацій із зовнішніми партнерами за допомогою електронної пошти.

На підтвердження виконання умов договору у позивача наявні акти-рахунки приймання-передачі виконаних інформаційно-консультаційних послуг № 100512/1 від 12.05.2010, № 100727 від 27.07.2010, № 1010071 від 07.10.2010, № 110117/1 від 17.01.2011, в яких зазначено про надання інформаційно-консультаційних послуг з оптимального розміщення інформації в інтернет-ресурсах, продовження реєстрації та хостингу домену imi-cornelius.com.ua, а саме: продовження хостингу домену imi-cornelius.com.ua на відповідний період, одиниця виміру - послуга, кількість - 1, вартість та загальна сума.

Однак, як встановлено в судовому порядку, на підставі зазначених документів неможливо встановити реальність виконання та факту надання зазначених послуг та вплив на господарську діяльність підприємства послуг щодо продовження хостингу домену, також не надано розрахунків вартості наданих послуг.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 19.07.2010 ТОВ «Ампер» надало ТОВ «IMI Корнеліус Україна» консультаційні послуги з розробки експлуатаційної документації, вартість наданих послуг складає 2 604 грн. Отримання цих послуг позивачем обґрунтовано тим, що 14.05.2010 ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» були імпортовані прилади електричного тесту «E» у кількості 2 одиниці, що підтверджується ВМД № 472446 від 13.05.2010. За результатами наданих послуг було складено технічні умови з експлуатації приладу електричного тесту «E», за допомогою яких було розроблено методику атестації цих приладів та проведена така атестація. Тому вартість консультаційних послуг з розробки експлуатаційної документації, які отримані від ТОВ «Ампер» на підставі акта виконаних робіт № 1 від 19.07.2010 ТОВ «IMI Корнеліус Україна» було включено до складу валових витрат.

Проте, як встановлено в судовому порядку, позивачем не надано відповідної документації щодо технічних умов з експлуатації приладу електричного тесту «Е», письмових звітів про виконані послуги, не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства консультаційних послуг з розробки експлуатаційної документації, не надано розрахунку вартості наданих послуг, а в зазначеному акті виконаних робіт не вказано обсяг та фактичний зміст господарської діяльності, які саме консультаційні послуги були надані, одиницю виміру господарської операції.

Також, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 18 100 грн., на підставі договору про надання юридичних послуг № АЮ-108 від 01.02.2006, укладеного з ТОВ «Міка «Міка».

Згідно договору № АЮ-108 від 01.02.2006 та додатковим угодам від 01.02.2006, від 11.12.2008, від 09.12.2010, укладених між позивачем, як замовником та ТОВ «Міка «Міка» - виконавець, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати юридичне абонементне обслуговування замовника.

На виконання цього договору були складені тарифи і структура разового та абонементного обслуговування, акти здачі-приймання послуг, проте надані до матеріалів справи акти здачі-виконання послуг не містять обсяг та фактичний зміст господарської діяльності, які саме юридичні послуги були надані.

Таким чином, судами вірно встановлено про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000302330 від 24.02.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 766,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 928,75 грн. При цьому, судами вірно встановлено, що штрафні санкції, застосовані до позивача по правовідносинам з ТОВ «Ампер» та ТОВ «Міка «Міка», які мали місце у ІІІ кварталі 2011 року, у сумі 127,80 грн. та 138 грн., відповідно, застосовані відповідачем в порушення п. 6 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, через що в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами на суму 265,80 грн. (127,80 грн. + 138 грн.) податкове повідомлення-рішення № 0000302330 від 24.02.2012 є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000302330 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 199 362,90 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50 103,50 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000322330 від 24.02.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 156 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 грн. згідно договору № 251.908264.0045 від 30.06.2010, укладеного між ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» (страхувальник) та ПАТ «СК «ПЗУ Україна» (страховик), за яким послуги по добровільному страхуванню фінансових ризиків здійснювались без страхових посвідчень, судами встановлено наступне.

30.06.2010 між ТОВ «IMI Корнеліус Україна» (страхувальник) та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) було укладено договір страхування № 251.908264.0045 щодо страхування майнових інтересів страхувальника. Відповідно до укладеного договору його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

Відповідно до п. 2.1 договору страхова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, складає щодо будівель (споруд), виробничого та комп'ютерного обладнання 18 157 000 грн., щодо складських запасів 25 523 000 грн. (всього 43 680 000 грн.).

При цьому, згідно балансу ТОВ «IMI Корнеліус Україна» на 30.06.2010 (рядки 030, 120, 130, 140) залишкова вартість основних засобів на кінець звітного періоду складає 15 123 000 грн., вартість оборотних активів (незавершене виробництво, готова продукція, товари) - 9 569 000 грн. (всього 24 692 000 грн.).

ТОВ «IMI Корнеліус Україна» було сплачено загальну страхову премію за договором в розмірі 73 851,48 грн., частину якої в сумі 46 102,69 грн. було виключено відповідачем зі складу валових витрат за результатами перевірки.

На виконання цього договору позивачем надана банківська виписка щодо сплати страхової премії в розмірі 73 851,48 грн.

При цьому, ані договором страхування № 251.908264.0045 від 30.06.2010, ані Законом України «Про страхування», ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено складання в даному випадку страхових посвідчень.

Відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати, зокрема, із страхування майна платника податку; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Наведене свідчить, що здійснене позивачем страхування, пов'язане із здійсненням його господарської діяльності, відповідно, віднесення сплаченої страхової премії до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є правомірним, а тому виключення відповідачем зі складу валових витрат частини страхової премії в сумі 46 102,69 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Також матеріалами справи встановлено, що ТОВ «IMI Корнеліус Україна» мало взаємовідносини з ТОВ «Інтехліс» згідно договору № 2963 від 01.04.2011 на отримання послуг по поліровці деталей із нержавіючої сталі.

На підтвердження реальності виконання вказаних послуг позивачем надані: акти здачі-надання послуг, подорожні листи, накладні на переміщення, розрахунок по продукції, специфікація, оборотна відомість, виписки з банку.

Податковим органом зроблений висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Інтехліс» за квітень, травень, червень 2011, а тому в декларації позивача з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 в частині валових витрат - не є дійсною на суму 130 777,79 грн. і дана сума виключена зі складу валових витрат позивача.

В зв'язку з тим, що витрати по наданим роботам ТОВ «Інтехліс» визнано нікчемними, тому вони не відносяться до господарської діяльності підприємства. Виходячи з наведеного, у деклараціях з ПДВ за квітень, травень 2011 року обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними на суму 26 156 грн., тобто в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту за квітень 2011 року зайво включена сума в розмірі 10 923 грн., за травень 2011 року зайво включена сума в розмірі 15 233 грн.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 цього Кодексу у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, ТОВ «IMI Корнеліус Україна» правомірно включено до складу валових витрат вартість робіт з полірування деталей з нержавіючої сталі, виконаних ТОВ «Інтехліс», на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.3 «е» п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідачем виключено зі складу валових витрат вартість послуг (робіт) з полірування деталей з нержавіючої сталі, з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника, з виготовлення термоізоляції, з виготовлення запчастин до охолоджувачів, вантажно-розвантажувальних робіт, отриманих від Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на загальну суму 701 861,29 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2010 року на суму 245 162,23 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 231 065,26 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 218 145,55 грн., за І квартал 2011 року на суму 7 488,25 грн., оскільки підприємство не надало до перевірки товарно-транспортні накладні.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та контрагентами (ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) були укладені договори на виконання послуг (робіт).

Факт виконання договорів підтверджується: подорожними листами вантажного автомобіля, накладними на переміщення, актами-приймання наданих послуг, актами здачі-приймання робіт, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, звітами по продукції, специфікаціями номенклатури, оборотними відомостями по взаєморозрахункам з вищевказаними контрагентами, виписками з банку, платіжними дорученнями.

Таким чином, позивачем були отримані деталі із нержавіючої сталі використані у виробництві продукції, що підтверджують затверджені генеральним директором ТОВ «IMI Корнеліус Україна» ОСОБА_9 специфікації номенклатури.

Розрахунок за отримані послуги (роботи) з полірування деталей з нержавіючої сталі, з нанесення захисно-декоративного покриття порошковими полімерними фарбами на деталі замовника, з виготовлення термоізоляції, з виготовлення запчастин до охолоджувачів, вантажно-розвантажувальні роботи проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно банківських виписок, платіжних доручень за квітень 2010 року - березень 2011 року.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи докази, ТОВ «IMI Корнеліус Україна» правомірно включено до складу валових витрат вартість послуг (робіт), отриманих від контрагентів на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до завищення позивачем валових витрат на суму 70 086,67 грн., оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевозку ТМЦ Фізичними особами-підприємцями: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «IMI Корнеліус Україна» у період ІІ квартал 2010 року - ІІІ квартал 2011 року були отримані послуги з перевезення ТМЦ від перевізників ФОП ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, що підтверджують складені акти виконаних робіт (наданих послуг).

Послуги полягали у перевезенні виробленої позивачем продукції (охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв) та інших товарів при їх продажу, у перевезенні комплектуючих, деталей, що використовуються позивачем у виробництві, при їх купівлі, а також у перевезенні металу після виконання підрядниками робіт з порізки.

Перелік перевезених ТМЦ з посиланням на накладні, ВМД, акти, договори, які підтверджують купівлю, продаж, приймання позивачем ТМЦ, щодо кожного акту виконаних робіт (наданих послуг) з перевезення ТМЦ містить зведена таблиця по послугах з перевезення ТМЦ.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, є безпідставними, оскільки, як зазначено в цьому наказі, Правила затверджені на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. № 7. Отже, зазначені Правила не регулюють правила ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток підприємств.

На підставі вищевикладеного, товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток. Отже, її відсутність не впливає на правомірність формування валових витрат (витрат) відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України.

Позивачем на підтвердження реальності операцій, оприбуткування послуг бухгалтерському обліку підприємства та використання зазначених робіт у господарській діяльності надані також звіти по продукції по рахунку 25, специфікації номенклатури, оборотні відомості по взаєморозрахункам з вищевказаними контрагентами, виписки з банку, платіжні доручення.

Послуги з транспортування ТМЦ, отримані від Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 відповідно до актів виконаних робіт на загальну суму без ПДВ 70086,67 грн. Розрахунок за отримані послуги проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно платіжних доручень за квітень 2010 року - вересень 2011 року.

Враховуючи, що вищевказаними підприємцями були виконані послуги по перевезенню виробленої позивачем продукції (охолоджувачів для харчової промисловості, колон для розливу напоїв) та інших товарів при їх продажу, перевезенню комплектуючих, деталей, що використовуються позивачем у виробництві, а також у перевезенні металу після виконання підрядниками робіт з порізки, зазначені послуги безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства тому ТОВ «IMI Корнеліус Україна» правомірно включено до складу валових витрат (витрат) вартість витрат на транспортування ТМЦ на підставі актів виконаних робіт щодо перевізників.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1227 від 31.05.2010 та реєстру відправок від 21.05.2010, ФОП ОСОБА_19 надано ТОВ «IMI Корнеліус Україна» кур'єрські послуги щодо доставки кореспонденції позивача в Англію. Вартість наданих послуг складає 330 грн. Факт надання кур'єрських послуг позивачу підтверджує акт приймання-передачі та реєстр відправлень.

ТОВ «IMI Корнеліус Україна» були використані кур'єрські послуги для конфіденційної та прискореної доставки запиту до Ради Директорів на отримання дозволу Генеральному Директору ОСОБА_9 підписати договір оренди землі на суму 552 928,22 грн. на рік відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку. Враховуючи розмір орендної плати, на укладання договору оренди землі потрібен був дозвіл Ради Директорів згідно з п. 12.6 Статуту позивача.

Позивачем також надана оборотна відомість та платіжне доручення, кур'єрські послуги, отримані від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_19, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг на суму без ПДВ 300 грн.

Розрахунок за отримані послуги проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно платіжного доручення за червень 2010 року.

Враховуючи зазначене, ТОВ «IMI Корнеліус Україна» було включено до складу валових витрат вартість кур'єрських послуг, які отримані від ФОП ОСОБА_19 на підставі акту приймання-передачі наданих послуг № 1227 від 31.05.2010.

Відтак, з урахуванням наданих доказів, ТОВ «IMI Корнеліус Україна» правомірно включено до складу валових витрат вартість кур'єрських послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_19, на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 зазначеного Закону).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості товарів та послуг.

Згідно з абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 №0000302330 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 199 362,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50 103,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000322330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 156 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 грн. - є неправомірними.

В акті перевірки, при перевірці авансових звітів, зазначено, що підзвітним особам ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 видавались підзвітні кошти. До авансових звітів надані рахунки та чеки про сплату за сніданки, обіди та вечері, але при цьому підприємство не надало доказів використання вище перелічених коштів на потреби підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підприємстві у 2010-2011 роках діяло затверджене генеральним директором підприємства Положення про представницькі витрати ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна».

Відповідно до п. 1.1 цього Положення, представницькими витратами ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» є витрати ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» на офіційний прийом та (або) обслуговування представників інших організацій, які беруть участь в переговорах з метою встановлення та (або) підтримання взаємного співробітництва, а також прийом членів Ради Директорів та Зборів Засновників ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», які не є працівниками ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», які прибувають для участі в засіданнях зазначених органів ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», незалежно від місця проведення зазначених заходів.

Як вбачається з п.1.2 Положення, до представницьких витрат відносяться витрати ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», зокрема, на проведення офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері чи іншого аналогічного заходу) для зазначених осіб, а також офіційних осіб ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», які беруть участь в переговорах. Офіційний прийом - захід, спрямований на встановлення або підтримання партнерських відносин, а також підписання договорів, угод про співробітництво, інших документів, що проводяться за участю офіційних осіб сторонньої організації (п.1.3 Положення).

Список офіційних осіб ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» встановлений п. 5.1 Положення та включає, зокрема ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

Відповідно до положень пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, які кореспондуються з п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти, що видавалися зазначеним особам в рамках виконання їх посадових обов'язків, не є додатковим благом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України.

Відповідно, ці кошти не є доходом, що включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000391702 від 24.02.2012, яким донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 16 446,24 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 111,56 грн. є неправомірним.

В акті перевірки з посиланням на Наказ ДПА України від 05.10.2004 № 581 «Про затвердження примірних форм заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» зазначено, що неможливо визначити резидентський статус громадянина ОСОБА_23, повідомлення податкового органу про визначення резидентського статусу підприємством на перевірку не надано, будь-які доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою 30 %, встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа-нерезидент - це фізична особа, яка не є резидентом України.

Згідно п. 7.3 ст. 7 цього Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті (15%), від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів-фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Винятки передбачені зазначеним пунктом на виплати заробітної плати ОСОБА_23 не розповсюджуються.

Таким чином позивач невірно нараховував податок з доходів виплачених ОСОБА_23 за ставкою 15 відсотків замість подвійної ставки 30 відсотків, а тому нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13 882,52 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3 470,63 грн. є правомірним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний