Ухвала суду № 32426405, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року м. Київ К-42150/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 2а-6625/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тиара"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тиара" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у сумі 230086 грн. за листопад 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень 2009 року та в сумі 633723 грн. за грудень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період листопад 2009 року та складено акт № 315/23-1/31839309 від 12.05.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0031802310/0 від 20.05.2010 на суму 376063 грн.; № 0031802310/0 від 21.06.2010 на суму 376063 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по постачальникам, по яким неможливо підтвердити факт повноти та своєчасності визначення податкових зобов'язань при наданні послуг та реалізації товарів ТОВ „Тиара", що призвело до зменшення за результатами перевірки суми дозволеного податкового кредиту за жовтень та листопад 2009 року, як наслідок, від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податкового кредиту за жовтень, листопад 2009 року та відповідно суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009 року в розмірі 173918 грн. і за грудень 2009 року в розмірі 202145 грн.

Фактичні адреси контрагентів позивача - ТОВ „Брілліон", ПП „БФ Метпромбуд", ТОВ „Компанія Лантана" - не встановлені, щодо ТОВ „Інвестиційно-промислова група „Укрбудмаш" до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням даної юридичної особи.

Також, ВАТ „Черкасиобленерго", ТОВ „Будпромжилмастір", було порушено провадження у справі про банкрутство, відбулося припинення ТОВ „Знак-Дорсервіс", як юридичної особи, у зв'язку з визнанням її банкрутом, а ТОВ „УТЛ-КОМ" та ТОВ „Алант-Тех" - визнано банкрутами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названими контрагентами, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з довідок ЄДР, станом на 24.09.2010 року реєстрація жодної із вищевказаних юридичних осіб-контрагентів не скасована.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-6625/10/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-6625/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко