Ухвала суду № 32426399, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К-24379/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 по справі №2-а-18147/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська фабрика морозива» до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська фабрика морозива» до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції - задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.07.2008 №0001252301/0 про донарахування податку на прибуток в розмірі 273854,00грн. і 67571,00грн. штрафних санкцій та №0001262301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 63098,00грн. та 29851,00грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 05.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР), пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2118/23-01/35006493 віл 21.07.2008, складеного за результатом виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська фабрика морозива» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 17.07.2007 по 31.03.2008, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2008: №0001252301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 341425,00грн., в тому числі -273854,00грн. за основним платежем та 67571,00грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) та №0001262301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 92949,00грн., в тому числі -63098,00грн. за основним платежем та 29851,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР, внаслідок чого завищено скориговані валові витрати за перевіряємий період на загальну суму 1625884,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що витрати на закупівлю молочної сировини не підтверджені первинними документами, оскільки вартість закупленого молока позивач в декларації з податку на прибуток відобразив у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» лише на підставі форми №1-ТН (МС) -спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини, а відповідно до п. 1.2 наказу Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002. «Про затвердження інструкцій та форм первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі» первинними документами, що підтверджують закупівлю молочної сировини є форми №3-ПК (МС)). Крім того, у приватного підприємця ОСОБА_1 первинні документи відсутні, а саме спеціалізовані товарні накладні (ф. №1-ТН (МС)).

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини форми №3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 «Про затвердження інструкцій та форм первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі», вказана квитанція на закупівлю молочної сировини виписується лише в разі придбання молочної сировини у сільськогосподарських підприємств.

Проте, судом встановлено, що позивач отримував молочну сировину від штатних заготівельників молока та приватних підприємців, які не мають статусу сільськогосподарського підприємства, що спростовує висновок податкового органу про необхідність застосування приймальної квитанції форми №3-ПК (МС).

З матеріалів справи також, позивач отримував від приватного підприємця ОСОБА_1 молочну сировину відповідно до товарно-транспортних накладних форми №1-ТН (МС), які залишались у підприємства, оскільки ПП ОСОБА_1 є платником єдиного податку та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, другий екземпляр зазначеної накладної у неї не зберігався.

Підтверджуються первинними документами і витрати позивача на придбання молока у населення через своїх заготівельників. Крім обов'язкових товарних накладних форми №1-ТН (МС), наявність яких відповідачем не оспорюється, складались приймально-розрахункові відомості про видачу грошей населенню.

Отже, за встановлених судом обставин, визначення позивачеві податкових зобов'язань по податку на прибуток є неправомірним.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, в результаті включення до податкового кредиту за березень 2008 року податку на додану вартість на загальну суму 111918,44грн. згідно податкових накладних, отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з огляду на порушення порядку оформлення первинних документів по вказаній господарській операції, через що ідентифікувати її неможливо.

Разом з тим, судом встановлено, що податкове зобов'язання визначено позивачеві по взаємовідносинах з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 щодо поставки технологічного обладнання, а саме 3 фризерів моделі Teknofzeeze 600 ЕМ, факт придбання яких підтверджується первинними документами, зокрема податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п.7.2.6 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, і видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначене, а також, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: не зазначення на яку саме частку відбулася поставка товару, та зазначення в графі «номенклатура поставки товарів продавця» найменування товару фризер, не роблять накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань по податку на додану вартість є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв