Постанова № 32424743, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 р. Справа №801/4386/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача Солощенко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Рефат і Ко"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Рефат і Ко" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004831502 та №0002491501 від 12.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Рефат і Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 51291 грн. та завищення податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 41033 грн. внаслідок укладених з цим підприємством угод.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, заниження податку на прибуток складає 5041 грн. та податку на додану вартість - 4033 грн.

Позивач вважає ці висновки податкової інспекції необґрунтованими, оскільки укладені позивачем з ПП «Строитель-Плюс» договори підряду реально відбувались, їх виконання, а також формування позивачем податкового кредиту за рахунок контрагента підтверджено всіма необхідними первинними документами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що при проведенні перевірки ПП "Рефат і Ко" було встановлено, що протягом 01.01.2009 року по 31.12.2012 рік підприємство мало господарські взаємовідносини з ПП «Строитель-Плюс». В той же час, згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту на рівні України, було встановлено, що ПП «Строитель-Плюс» формувало податковий кредит за рахунок безтоварних операцій з підприємствами які мають ознаки фіктивності та діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди та з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Рефат і Ко» зареєстровано у якості юридичної особи 20.06.2003 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.13-14).

Відповідно до довідки, ПП «Рефат і Ко» перебуває на обліку платника податку з 26.06.2003 року у ДПІ м.Сімферополь АР Крим ДПС (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва №100301198, ПП «Рефаті Ко» з 09.07.2003 року зареєстровано як платник податку на додану вартість (а.с.16).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ПП «Рефат і Ко» є (а.с.26-27):

- електромонтажні роботи;

- ремонт інших побутових електричних товарів;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

- діяльність у сфері інжинірингу;

- оптова торгівля електропобутовими приладами;

- інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що на підставі наказу №599 від 13.02.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», посадовими особами Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Рефат і Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 рік, за результатами якої був складений Акт №1256/15.2/32542077 від 26.02.2013 року (а.с.33-42).

В ході проведення перевірки була використана інформація щодо контрагента позивача, а саме Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Строитель-Плюс» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік» №37/22/31263808 від 11.04.2012 року.

Цим Актом, відповідно до висновку, наданого УПМ ДПС в АР Крим встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Строитель-Плюс» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи даний факт, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ПП «Рефат і Ко»:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 51291 грн., у тому числі по періодах:

- 4 квартал 2009 року на 46250 грн.

- 1 квартал 2010 року на 1250 грн.

- 3 квартал 2010 року на 2291 грн.

- 4 квартал 2010 року на 1500 грн.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI належить до сплати податок на прибуток в бюджет в сумі 5041 грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 41033 грн., у тому числі:

- грудень 2009 року на 37000 грн.

- січень 2010 року на 1000 грн.

- серпень 2010 року на 1833 грн.

- жовтень 2010 року на 1200 грн.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI належить до сплати ПДВ у сумі 4033 грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- №0004831502 від 12.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Рефат і Ко» з податку на додану вартість на загальну суму 3078,75 грн., у тому числі за основним платежем - 2463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 615,75 грн. (а.с.43).

- №0002491501 від 12.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Рефат і Ко» з податку на прибуток на загальну суму 6301,25 грн., у тому числі за основним платежем - 5041 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1260,25 грн. (а.с.44).

Позивач із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку, але рішенням ДПС в АРК від 25.03.2013 року скарга ПП «Рефаті Ко» була залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 12.03.2013 року залишені без змін. При цьому, визначене грошове зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні №0004831502 збільшено на загальну суму 712,50 грн., з яких 570 грн.-податок на додану вартість та 142,50 грн.-штрафні санкції (а.с.45-52).

Таким чином, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень та жовтень 2010 року на суму 3033 грн. та податку на прибуток приватних підприємств за період з 1,3 та 4-й квартал 2010 року на суму 5041грн. є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на момент укладання договорів з позивачем, ПП «Строитель-Плюс» було зареєстроване в якості юридичної особи з 14.12.2000 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с.178) та було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість (а.с.179).

Відповідно до Ліцензії Міністерства будівництва, архітектури житлово-комунального господарства України, ПП «Строитель-Плюс» має право займатися будівельною діяльністю (згідно з переліком) (а.с.177).

Судом встановлено, що 05.01.2010 року між ПП «Строитель-Плюс» (Підрядник) та ПП «Рефат і Ко» (Замовник) був укладений договір підряду, відповідно до умов якого Замовник поручає та сплачує, а Підрядник виконує власними силами чи залученими силами електромонтажні пусконакладні роботи насосної станції, чи за дорученням Субпідрядника Замовником у відповідності з вимогами ПУЕ, СНиП та іншими діючими нормативними документами.

Роботи виконуються за адресою: м.Севастополь, пр.Октябрьської революції, вул.Кесаева, 1в, м.Севастроботи.

Вартість робіт, виконуваних Підрядником є орієнтованою, 74500 грн. (а.с.53).

31.01.2010 року між сторонами договору був підписаний акт здачі - прийомки робіт на загальну суму 6000 грн., у тому числі ПДВ 1000 грн. (а.с.115-116) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт, відповідно до якої їх загальна сума склала 6000 грн., в тому числі ПДВ 1000 грн. (а.с.54).

Виконані електромонтажні роботи були повністю оплачені позивачем на користь ПП «Строитель-Плюс», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.56).

По факту оплати та виконання електромонтажних робіт, ПП «Строитель-Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №176 від 28.01.2010 року на загальну суму 6000 грн., у тому числі ПДВ 1000 грн. (а.с.55).

Судом встановлено, що раніше, 24.11.2009 року, між ПП «Рефат і Ко» та ОК ЖБК «Партнер-Житлобуд» було укладено договір підряду, згідно з яким позивач зобов'язався виконати електромонтажні роботи, в тому числі за участю Субпідрядника (а.с.121-122).

На виконання умов договору, ОК ЖБК «Партнер-Житлобуд» сплатив позивачу передплату у розмірі 10000 грн. та по факту виконання електромонтажних робіт видав йому податкову накладну №176 від 28.01.2010 року, яка зареєстрована у реєстрі виданих податкових накладних (а.с.105-106).

Сторони підписали Акт виконаних робіт від 31.01.2010 року на загальну суму 10000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1667 грн. (а.с.118-120).

Таким чином, позивач сплатив ПП «Строитель-Плюс» за виконані роботи по договору субпідряду від 05.01.2010 року 6000 грн. та у подальшому передав виконані ПП «Строитель-Плюс» роботи замовнику ОК ЖБК «Партнер-Житлобуд» за ціною 10000 грн. з ПДВ, про що свідчать журнали-ордери та відомості по рахунку 361 за січень 2010 року (а.с.113-114).

Судом встановлено, що 01.08.2010 року між ПП «Строитель-Плюс» (Підрядник) та ПП «Рефат і Ко» (Замовник) був укладений договір підряду, відповідно до умов якого Замовник поручає та сплачує, а Підрядник виконує власними силами чи залученими силами електромонтажні пусконакладні роботи насосної станції, чи за дорученням Субпідрядника Замовником у відповідності з вимогами ПУЕ, СНиП та іншими діючими нормативними документами.

Роботи виконуються за адресою: ЖК «Верхня Українка» в м.Сімферополі.

Вартість робіт, виконуваних Підрядником є орієнтованою, 6000 грн. (а.с.62).

31.08.2010 року між сторонами договору був підписаний акт здачі - прийомки робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, відповідно до якої їх загальна сума склала 6000 грн., в тому числі ПДВ 1000 грн. (а.с.63).

Виконані електромонтажні роботи були повністю оплачені позивачем на користь ПП «Строитель-Плюс», що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.66-67).

По факту оплати електромонтажних робіт, ПП «Строитель-Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №4153 від 30.08.2010 року на загальну суму 6000 грн., у тому числі ПДВ 1000 грн. (а.с.64).

Також, позивачем було внесено на користь ПП "Строитель-Плюс" авансовий платіж в сумі 5000 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.66).

З фактом внесення передплати ПП "Строитель-Плюс" було виписано позивачу податкову накладну №4147 від 16.08.2010 року на суму 5000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 833,33 грн. (а.с.65).

Судом встановлено, що раніше, 14.07.2010 року між ПП «Рефат і Ко» та ЗАТ «Кримська ПМК-238» було укладено договір підряду, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи, в тому числі за участю субпідрядника (а.с.141-142).

Сторони підписали Акт виконаних робіт від 30.08.2010 року на загальну суму 10986 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1831 грн. (а.с.144-147).

Таким чином, позивач сплатив ПП «Строитель-Плюс» за виконані роботи по договору субпідряду від 01.08.2010 року 6000 грн. та у подальшому передав виконані ПП «Строитель-Плюс» роботи за ціною 10986 грн. з ПДВ, про що свідчать журнали-ордери та відомості по рахунку 361 за серпень 2010 року (а.с.130-131).

Судом встановлено, що 01.10.2010 року між ПП «Строитель-Плюс» (Підрядник) та ПП «Рефат і Ко» (Замовник) був укладений договір підряду, відповідно до умов якого Замовник поручає та сплачує, а Підрядник виконує власними силами чи залученими силами електромонтажні пусконакладні роботи насосної станції, чи за дорученням Субпідрядника Замовником у відповідності з вимогами ПУЕ, СНиП та іншими діючими нормативними документами.

Роботи виконуються за адресою: реконструкція ТП-285, вул.Київська, 144, в м.Сімферополі.

Вартість робіт, виконуваних Підрядником є орієнтованою, 12200 грн. (а.с.68-69).

31.10.2010 року між сторонами договору був підписаний акт здачі - прийомки робіт (а.с.157-159) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт, відповідно до якої їх загальна сума склала 12200 грн., в тому числі ПДВ 2033 грн. (а.с.70).

Виконані електромонтажні роботи були частково оплачені позивачем на користь ПП «Строитель-Плюс» на суму 1700 грн. та 5500 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.73-74).

По факту оплати електромонтажних робіт, ПП «Строитель-Плюс» було виписано позивачу податкові накладні №6001 від 19.10.2010 року на загальну суму 5500 грн., у тому числі ПДВ 916,67 грн. (а.с.71) та №6000 від 25.10.2010 року на загальну суму 1700 грн., у тому числі ПДВ 283,33 грн. (а.с.72).

Судом встановлено, що раніше, 09.08.2010 року між ПП «Рефат і Ко» та ДП «Привоз-техслужба» було укладено договір підряду №100809.1, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи, в тому числі за участю субпідрядника (а.с.171-176).

Сторони підписали Акт виконаних робіт від 31.10.2010 року на загальну суму 18480 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3080 грн. (а.с.163-170).

Таким чином, позивач сплатив ПП «Строитель-Плюс» за виконані роботи по договору субпідряду від 01.10.2010 року 7200 грн. та у подальшому реалізував виконані ПП «Строитель-Плюс» роботи за ціною 18480 грн. з ПДВ, про що свідчать журнали-ордери та відомості по рахунку 361 за жовтень 2010 року (а.с.155-156).

Таким чином, усі вищезазначені первинні документи підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з виконання електромонтажних робіт ПП «Рефат і Ко», отримання грошових коштів за виконані роботи, сплату відповідних грошових кошів за виконані роботи ПП «Строитель-Плюс» з отриманням економічної вигоди від цих взаємовідносин, що підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Судом встановлено, що ПП «Рефат і Ко» було подано до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС декларації з податку на додану вартість, згідно з якими ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сформовану за рахунок взаємовідносин з ПП «Строитель Плюс», а саме:

- податкова декларація з податку на додану вартість від 12.02.2010 року, подана за січень 2010 року з задекларованою сумою ПДВ 1000 грн. (а.с.57-61).

- податкова декларація з податку на додану вартість від 14.09.2010 року, подана за серпень 2010 року з задекларованою сумою ПДВ 1833 грн. (а.с.123-127).

- податкова декларація з податку на додану вартість від 12.11.2010 року, подана за жовтень 2010 року з задекларованою сумою ПДВ 1200 грн. (а.с.148-152).

Судом встановлено, що ПП «Рефаті Ко» було подано до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.182-191).

Видання та отримання податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за досліджуваний період (а.с.106, 109-112, 128-129, 153).

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди шляхом порушення вимог податкового законодавства та ці відносини мали безтоварний характер.

Суд не погоджується з цими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем з ПП «Строитель-Плюс» господарських операцій з виконання електромонтажних робіт та їх використання в господарській діяльності підприємства, а отже правомірність віднесення цих витрат до валових.

Суд також не може погодитись з висновком податкової інспекції стосовно того, що відсутність підтвердження сплати постачальниками товару в ланцюгу постачання податку на додану вартість до бюджету позбавляє покупця права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону, 1.7. податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість", таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару або послуг покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару або послуг продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пункт 1 ст.70 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування у цій справі є доказування наявності або відсутності фактів, викладених в Акті №1256/15.2/32542077 від 26.02.2013 року.

При проведенні перевірки та складанні зазначеного акту була перевірена первинна податкова документація платника податку, яка була підставою для формування ПП «Рефат і Ко» податкового кредиту та жодних зауважень щодо цієї документації в акті не викладено. Той факт, що позивач дійсно отримав від ПП «Строитель-Плюс» послуги за договорами підряду підтверджується усією необхідною документацією, а саме: договорами підряду, актами здачі - приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними та банківськими виписками.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Будь-яких рішень суду на підтвердження недійсності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Строитель-Плюс», відповідачем суду не надано.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Рефат і Ко» є обґрунтованими та винесені на підставі Акту перевірки від 26.02.2013 року податкові повідомлення-рішення №0004831502 від 12.03.2013 та №0002491501 від 12.03.2013 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 114,70 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 19.06.13 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 25.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Рефат і Ко» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС №0004831502 від 12.03.2013 та №0002491501 від 12.03.2013 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Рефат і Ко» судовий збір у розмірі 114,70 (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова