Постанова № 32424736, 02.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2013 р. (14:30) м.Сімферополь

Справа №801/2869/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Гребенюк Є.В., без участі представників сторін, розглянув в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК

про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інститут “Шельф” (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі- відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення №522 від 06.03.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 34172,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відповідач на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010 за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 14233,76 гривень та нарахована пеня в розмірі 19938,41 гривень за період з 20.09.2012 року по 01.03.2013 року.

Позивач не згодний із вказаним рішенням, оскільки останнє відбулось внаслідок неправомірних дій відповідача, щодо перерозподілу грошових коштів, сплачених позивачем на погашення сум єдиного внеску за поточні місяці 2012 року, сплачені підприємством суми єдиного внеску зараховані відповідачем в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення по виконавчим документам, які знаходяться на примусовому виконанню у ВДВС.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно письмових заперечень, позовні вимоги не визнавав у повному обсязі.

Суд, керуючись ст.ст.122, 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інститут “Шельф” зареєстровано у якості юридичної особи 23.10.2003 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, а тому є суб’єктом господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України і зобов’язаний дотримуватися правил здійснення господарської діяльності, встановлених законами та несе відповідальність за їх порушення.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі – Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Пунктом 7 ст.1 Закону №2464 визначено, що Пенсійний фонд України це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно – правовими договорами (крім цивільно – правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організації, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Інститут “Шельф” є платником єдиного внеску та є страхувальником.

Позивач зареєстрований як страхувальник в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, номер реєстраційної картки страхувальника 150155.

Відповідно до п.п.1,4 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону №2464 (в редакції на момент виникнення у позивача обов’язку щодо сплати єдиного внеску) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464).

Судом встановлено, що позивач самостійно визначав належну до сплати суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та за серпень 2012, станом на 20.09.2012 загальна заборгованість склала 142 337,50 грн. При цьому встановлено, що у звітні періоди 2011 – 2012 років позивач постійно мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі письмовими поясненнями представників сторін та карткою особового рахунку.

06.03.2013 відповідачем на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 застосовані фінансові санкції за спірним рішенням №522 у вигляді штрафу та нарахованої пені у розмірі 34 172,17 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску саме за період з 20.09.2012 до 01.03.2013.

Відповідно до п.6) ч.1 ст. 13 Закону №2464 органи Пенсійного фонду України мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частиною 3 ст.25 Закону №2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 10 ст.25 Закону №2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.13 ст.25 Закону №2464, нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідачем позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум єдиного внеску та нарахована пеня на суму недоїмки у розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а відтак правові підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо посилання позивач у позовній заяві на ту обставину, що відповідачем нараховані штрафні санкції та пеня на суми штрафних санкцій є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх тверджень.

Згідно розрахунку штрафних санкцій та пені до спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідач нараховував штрафні санкції та пеню виключно на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Щодо залучених до матеріалів справи платіжних доручень, на які позивач посилається у позовній заяві як на підстави позовних вимог, суд зазначає, що згідно ч.6. ст.25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як зазначалося вище, протягом періоду нарахування штрафних санкцій та пені позивач мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій і пені, а відтак перераховані позивачем грошові кошти зараховувалися відповідачем в порядку календарної черговості виникнення боргу.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено інших обставин, які свідчать про протиправність рішення відповідача, у зв’язку із чим суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.