Ухвала суду № 32423812, 25.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

25 червня 2013 р. № 814/1661/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСД», вул. Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54000

до відповідача:

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

про:

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2010 № 0001941520/0; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2010 № 003821520/2,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСД» (надалі – Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, надалі – ДПІ або відповідач) від 26.03.2010 № 0001941520/0 і від 28.07.2010 № 0003821520/2.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на те, що ДПІ незаконно визначила суму податкового зобов’язання Товариства з ПДВ і застосувала штрафні (фінансові) санкції, оскільки при проведенні камеральної перевірки (а саме за її результатами були прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення) відповідач не встановив наявність арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання. Крім того, позивач вказав, що висновкам ДПІ про допущені Товариством порушення вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон № 168) і про необхідність коригування податкових зобов’язань вже була надана оцінка у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 у справі № 2а-6809/09/1470.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 83), в яких, з посиланням на встановлені в результаті перевірки Товариства порушення підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 і підпункту 5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, просив у задоволенні позову відмовити. Також ДПІ зауважила, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого частиною 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 27.04.2009 по 20.05.2009 ДПІ здійснила планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, результати якої оформила актом від 25.05.2009 № 2006/23-300/32332526 (надалі – Акт від 25.05.2009, ар. с. 88-161).

У пункті 4 висновків Акта від 25.05.2009 ДПІ вказала, що Товариство порушило підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, в результаті чого завищено значення рядку 26 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з податку на додану вартість за листопад 2007 року на 783 33 грн., за грудень 2007 року на 916 558 грн., за січень 2008 року на 1 133 333 грн., за лютий 2008 року на 1 133 333 грн., за березень 2008 року на 1 872 177 грн., за квітень 2008 року на 1 861 981 грн., за травень 2008 року на 1 316 484 грн., за червень 2008 року на 1 316 484 грн., за липень 2008 року на 1 329 246 грн., за серпень 2008 року на 1 329 246 грн., за вересень 2008 року на 1 356 330 грн., за жовтень 2008 року на 1 568 694 грн., за листопад 2008 року на 1 568 694 грн., за грудень 2008 року на 1 568 694 грн.

У 2009 році Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив зокрема вимогу про визнання неправомірними дій ДПІ по зменшенню значення рядку 26 декларацій з ПДВ.

Постановою від 24.06.2010 у справі № 2а-6809/09/1470 (що була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, ар. с. 45-49 і 79-82 відповідно) Миколаївський окружний адміністративний суд у задоволенні зазначеної вимоги Товариства відмовив, проте у мотивувальній частині постанови вказав таке. «Дії відповідача по … зменшенню значення рядку 26 декларацій з ПДВ є неправомірними … висновки акта, якими … зменшено значення рядку 26 … декларацій з податку на додану вартість, не є обов’язковими до виконання позивачем. Враховуючи викладене, суд вважає, що викладені в Акті перевірки висновки … не можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов’язки на майбутнє.».

В акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за травень 2009 року (від 22.07.2009 № 3950/15-20/32332526, надалі – Акт від 22.07.2009, ар. с. 55-57) ДПІ, з посиланням на висновки Акта від 25.05.2009, вказала, що «… на підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами) та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами) встановлено порушення вимог пп. 5.12.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» …, в результаті чого зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) в сумі 1 568 594 грн.».

В акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за січень 2010 року (від 15.03.2010 № 2655/15-20/32332526, надалі – Акт від 15.03.2010, ар. с. 14-16) ДПІ, з посиланням на висновки Акта від 25.05.2009 і Акта від 22.07.2009, вказала, що Товариство не відобразило зменшення залишку від’ємного значення на 1 568 694 грн. Також ДПІ зазначила, що наслідком невиконання Товариством коригування показників відповідних декларацій з ПДВ стало заниження суми, що підлягала сплаті в бюджет, на 30 227 грн.

26.03.2010, з посиланням на Акт від 15.03.2010, податковим повідомленням-рішенням № 0001941520/0 ДПІ визначила суму податкового зобов’язання Товариства з ПДВ: 30 227 грн. – за основним платежем, 1 511, 25 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (надалі – Рішення № 1, ар. с. 10).

За результатами адміністративного оскарження Рішення № 1 до ДПІ 05.07.2010 відповідач направив Товариству податкове повідомлення-рішення № 0001941520/1 (ар. с. 11).

За результатами адміністративного оскарження Рішення № 1 до ДПА у Миколаївській області 28.07.2010 відповідач направив Товариству податкове повідомлення-рішення № 0001941520/2 (ар. с. 12), а також, відповідно до рішення ДПА у Миколаївській області від 14.07.2010 № 1589/10/25-014 (ар. с. 24-33), - податкове повідомлення-рішення № 0003821520/2 про визначення суми податкового зобов’язання позивача з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями – 4 534,05 грн. (надалі – Рішення № 2, ар. с. 34).

Позивач вимагає визнати протиправними і скасувати Рішення № 1 і Рішення № 2.

Як вказано у позові, остаточне рішення за результатами адміністративного оскарження Рішення № 1 було отримано Товариством 04.10.2010, а остаточне рішення за результатами адміністративного оскарження Рішення № 2 було отримано Товариством 29.09.2010.

Товариство звернулося до суду у квітні 2013 року, посилаючись у позовній заяві на дотримання 1095-денного строку, передбаченого пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

На думку суду, позовна заява Товариства підлягає залишенню без розгляду відповідно до статей 99, 100, пункту 9 частини 1 статті 155, частини 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що була чинною вересні-листопаді 2010 року), передбачалось таке.

1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

5. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Враховуючи це, визначений частиною 5 статті 99 (з урахуванням частини 4 цієї ж статті) Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення Товариства до суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування Рішення № 1 розпочався 05.10.2010 і закінчився 05.11.2010, а строк для звернення з позовною заявою про визнання протиправним і скасування Рішення № 2 розпочався 30.09.2010 і закінчився 30.10.2010.

Посилання Товариства у позовній заяві на пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України суд вважає помилковим. Як вказано у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 № 945/11/13-11 (на який, до речі, також посилається позивач), пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення. Відповідна правова позиція відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11.

Таким чином, із 1 січня 2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів.

Розглядувані законодавчі зміни зумовили також зміни строків звернення до адміністративного суду для податкових органів щодо стягнення сум податкового боргу з платників податків. Указані зміни докладно розглянуті в інформаційних листах Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2010 року № 1843/11/13-10 та від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11.

При цьому змінювалися як тривалість строків звернення до адміністративного суду, так і моменти, з якими пов'язаний початок перебігу відповідних строків.

З метою однакового застосування зазначених законодавчих норм, з урахуванням їх дії в часі, судам слід ураховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб’єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред’явлено позов.

Наприклад, якщо право на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків у період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, то строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред’явлено позов, - до 1 січня 2011 року чи після цієї дати) становить один місяць, безвідносно до того, що з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України збільшено тривалість строку звернення до суду для оскарження рішень контролюючих органів. Натомість, якщо право на звернення до адміністративного суду виникло починаючи з 1 січня 2011 року тривалість відповідного строку становить 1095 днів.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо судна підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишає без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналогічні норми містяться у пункті 9 частини 1 статті 155 і частині 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що позивач не зазначив, які поважні причини зумовили пропуск ним строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що позовна заява Товариства підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 «Про судовий збір» № 3674-VІ, в разі залишення позовної заяви без розгляду, сплачена сума судового збору повертається позивачу.

Керуючись статтями 99, 100, 122, пунктом 9 частини 1 статті 155, статтями 158, 160, 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без розгляду.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСД» (вул. Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54000) судовий збір у сумі 362,73 грн., сплачений по платіжному дорученню від 05.04.2013 № 76.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржено.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Птичкіна