Ухвала суду № 32421155, 12.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 р.Справа № 1570/788/2012

Категорія: 3.3.Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, особа, яка приєдналася до апеляційної скарги - Відділ у справах громадянства та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на відсутність законодавчо визначених підстав для прийняття Управлінням у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - Управління у справах громадянства) рішення від 29 листопада 2011 року стосовно скасування дозволу на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, посвідки про постійне проживання в Україні від 17 квітня 2008 року НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 і рішення від 30 листопада 2012 року стосовно скасування дозволу на постійне проживання в Україні ОСОБА_2, посвідки про постійне проживання в Україні від 17 квітня 2008 року серії НОМЕР_3, обмеження їх пересування по території України, просили скасувати перелічені рішення. Також, позивачі просили суд зобов'язати відповідача поновити посвідки на їх постійне проживання в Україні.

13 березня 2012 року Одеським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про роз'єднання у самостійні провадження позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління у справах міграції про скасування рішень та поновлення посвідки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 були виділені в окреме провадження, справі присвоєно інший номер.

За результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції скасував рішення Управління у справах міграції від 29 листопада 2011 року про скасування посвідки серії НОМЕР_2 від 17 квітня 2008 року на постійне місце проживання в Україні та обмеження терміну перебування на території України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1. Зобов'язано відповідача поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст..2 КАС України. При прийнятті рішення відповідачем не було враховано, що ОСОБА_1 з 1985 року проживає на території України та за цей час отримав три посвідки, що надають право постійного проживання на території цієї держави. Суд, також зазначив, що скасована посвідка видана 17 квітня 2008 року, рішення ж про її скасування прийнято 29 листопада 2011 року.

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі - Головне управління) вважає, що прийняте судом рішення стосується його прав та обов'язків, оскільки згідно до Указу Президента України від 09 жовтня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Указу Президента України від 06 квітня 2011 року №405/2011 «Питання Державної міграційної служби» та Положення про Головне управління, постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року №658 «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби» та положення про Головне управління, затверджене Наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2011 року №28 завданням створеного органу є реалізація на території Одеської області у сферах міграції (імміграції та еміграції). У тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Посилаючись на допущену судом неповноту при з'ясуванні обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи Головне управління просить апеляційний суд скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - Відділ у справах громадянства) приєднався до апеляційної скарги Головного управління та, не обґрунтовуючи свого звернення, просить про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року.

Згідно до наказу МВС України від 31 жовтня 2012 року №992 та наказу ГУМВС України в Одеській області від 15 листопада 2012 року №2309 ліквідовано підрозділи у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС, УМВС.

В письмових запереченнях ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга Головного управління не підлягає задоволенню, апеляційне провадження щодо апеляційної скарги Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області необхідно закрити.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився у м. Нам Дінь В'єтнаму і до 1985 року проживав у В'єтнамі. У 1985 році згідно до урядової угоди між СРВ та СРСР від 2 квітня 1081 року «Про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємстві і в організації СРСР» позивач прибув на навчання до Одеського інституту інженерів морського флоту де навчався до 1991 року. 01 липня 1991 року закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю «Судові машини і механізми» та отримав кваліфікацію «Інженер-механік». Після закінчення вищого учбового закладу ОСОБА_1 залишився проживати в СРСР. У 1988 році до України приїхала його дружина - ОСОБА_2. За час проживання на території України у подружжя народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1; донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» передбачено: «Вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні».

Наведений вище Закон був опублікований 07 липня 2001 року (Урядовий кур'єр №119 2001 рік) та, з цієї дати, набрав чинності.

18 березня 2002 року, тобто після закінчення встановленого Законом терміну звернення з заявою, позивач звернувся до Відділу у справах громадянства із заявою про залишення в Україні на постійне проживання та видачу йому посвідки (а.с. 93, 110).

Після розгляду матеріалів начальником Відділу у справах імміграції, не зважаючи на допущене запізнення зі зверненням за отриманням посвідки на постійне проживання в Україні, було прийнято рішення від 22 жовтня 2002 року про задоволення заяви ОСОБА_1 та видачу йому посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Отже, на час звернення позивача з заявою та розгляду питання про видачу посвідки керівництво Відділу у справах імміграції знало про закінчення перебігу строків встановлених для звернення з заявою, але, незважаючи на це, прийняло рішення про видачу посвідки на постійне місце проживання ОСОБА_1. При цьому, як вбачається з матеріалів перевірки прокуратурою матеріалів, що стали підставою для прийняття такого рішення, позивач не надавав органу, який розглядав це питання, будь-яких неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Вказане, дає підстави стверджувати, що якщо хтось і порушував Закон України «Про імміграцію» то це посадові особи Відділу у справах імміграції, які розглядали матеріали особової справи ОСОБА_1 та приймали рішення щодо задоволення його заяви.

За наслідками проведеної ГУМВС України в Одеській області перевірки підстав надання дозволу на імміграцію в Україну, 29 листопада 2011 року було складено висновок про скасування дозволу на постійне проживання ОСОБА_1. Підставою для прийняття такого рішення стало подання позивачем заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні 24 квітня 2002 року, тобто, вже після закінчення дії шестимісячного строку визначеного абзацом 3 пунктом 4 розділу V Закону України «Про імміграцію».

Суд апеляційної інстанції вважає, що звертаючись до суду з позовом про скасування рішення Відділу у справах імміграції та посвідки на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, Управління у справах громадянства зважилося на підміну понять: - незаконне отримання особою дозволу та - прийняття посадовими особами незаконного рішення на підставі якого видано дозвіл. У випадку вказаному останнім, відповідальність за прийняте Відділом у справах імміграції незаконне рішення несе тільки одна сторона, при цьому сторона, яка не повинна відповідати за дії посадових осіб.

Статтею 12 Закону України «Про імміграцію» визначено перелік підстав за яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, це: з'ясування, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках передбачених законами України.

В рішенні Управління у справах громадянства від 29 листопада 2011 року про скасування посвідки серії НОМЕР_2 від 17 квітня 2008 року ОСОБА_1, відсутні посилання на визначені ст. 12 Закону «Про імміграцію» підстави, за яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано.

Таким чином, приймаючи рішення відносно скасування посвідки ОСОБА_1, уповноважений державою орган діяв порушуючи вимоги спеціального Закону, який регулює ці правовідносини - вийшов за межі наданих йому повноважень.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на час, який сплинув з моменту прийняття рішення, що оскаржується. За період проживання в Україні ОСОБА_1 придбав в Одесі своє житло (АДРЕСА_1) де і проживає його сім'я. Його двоє дітей навчаються в учбових закладах України і набули громадянства України.

Все вище вказане дає підстави стверджувати, що при розгляді справи Одеським окружним адміністративним судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особа, яка приєдналася до апеляційної скарги - Відділ у справах громадянства та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підлягає закриттю на підставі п.5 ч.2 ст.157 КАС України.

Керуючись: ст.. ст.157, 185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області про скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка приєдналася до апеляційної скарги - Відділ у справах громадянства та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: