Ухвала суду № 32417623, 16.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0310/3533/2012 Провадження №11/773/290/13 Головуючий у 1 інстанції:Мосієвич І.В. Категорія: ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15-ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Фідря О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Фідрі О.М.,

суддів - Хлапук Л.І., Денісова В.П.,

з участю прокурора - Демчишина І.П.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду від 26 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця та жителя АДРЕСА_1, із середньою освітою, судимого 12 березня 2012 року Любомльським районним судом за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 240 год. громадських робіт,

засуджений:

- за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу засудженому ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі судового засідання.

Початок строку відбуття основного покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено обчислювати з моменту приведення вироку у виконання, тобто з 26.12.2012 року.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він будучи засудженим 12 березня 2012 року Любомльським районним судом за ч. І ст. 185 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт які відпрацював повністю, проте судимість за який в установленому законом порядку не знята та непогашена, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став і повторно вчинив ряд умисних корисливих злочинів.

Так, на початку жовтня 2011 року, точної дати не встановлено, близько 12 години, ОСОБА_2, через незачинене вікно в підвальному приміщенні проник в будинок АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав мотокосу «Вайпер», вартістю 940 гривень, чим завдав матеріальної шкоди ОСОБА_3 на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_2, 25 червня 2012 року близько 10- години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, повторно таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 1280», який належав ОСОБА_3, вартість якого згідно висновку експерта №144 від 26.09.2012 року становить 148, 85 гривень, чим завдав потерпілій збитків на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_2, на початку вересня 2012 року, точної дати не встановлено, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, повторно таємно викрав велосипед «Аіст», вартість якого згідно висновку експерта становить 274,40 гривень, який належить ОСОБА_3, чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_2, 12 вересня 2012 року біля 22 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, через незачинене вікно в підвальному приміщенні проник в будинок АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти гроші в сумі 800 гривень, тобто завдати матеріальної шкоди ОСОБА_3 на вказану суму.

Однак, ОСОБА_2 з причин, що не залежали від його волі не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був затриманий працівниками міліції в середині приміщення будинку.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує, що призначене покарання є надто суворим. Просить вирок суду змінити, застосувати до нього ст.75 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Врахувати те, що він має постійне місце проживання, позитивно характеризується, утримує мати похилого віку та малолітнього сина, його скрутне матеріальне становище. Також вказує на те, що його дії слід було кваліфікувати за ст.356 КК України - самоправство.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію засудженого та просила її задовольнити, пояснення прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в житло та в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням в житло, кваліфікація таких його дій за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15-ч.3 ст.185 КК України є правильними.

Згідно ч.3 ст.299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, вказаних вимог закону дотримався.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що вимоги ст.299 КПК України розуміє, його позиція є істинна та добровільна.

Згідно ст.365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог ст.299, ст.301 КПК України докази не досліджувались, не перевіряються в апеляційному порядку.

А тому, апеляція засудженого ОСОБА_2 в частині оскарження кваліфікації його дій перевірці апеляційним судом не підлягає.

Згідно ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Ці вимоги закону судом не в повній мірі дотримані.

Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Хоча ОСОБА_2 і не вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочини вчиняв у стані алкогольного сп'яніння, однак свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину та мати похилого віку, потерпіла, яка є його бувшою дружиною, просила не позбавляти його волі та заявила, що усе викрадене у неї майно повернуто та будь-яких претензій до ОСОБА_2 вона не має, а тому висновок суду про те, що підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням колегія суддів вважає необґрунтованим.

Врахувавши всі наведені вище обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення ОСОБА_2 цілком можливе без ізоляції від суспільства і є всі підстави для звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку і покладення обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Любомльського районного суду від 26 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України ОСОБА_2 зобов'язати: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти.

В решті вирок залишити без змін.

Головуючий:

Судді: