Постанова № 32416547, 15.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.07.2013р. справа №913/1055/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Осипенко Ю.С. за посвідченням;

від відповідача: Дем'яненко О.В. по дов.;

від третіх осіб: Скворчевський В.О. по дов., Кравцов А.І. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 23.05.2013р. (повний текст від 27.05.2013р.) у справі № 913/1055/13 (суддя Середа А.П.)

за позовом Першого заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ

до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Допоміжного сільського господарства Сватівської обласної психоневрологічної лікарні, с. Сосновий Сватівського району Луганської області

а також за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу Держземагенства у Сватівському районі Луганської області, м. Сватове Луганської області

про визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області, за участю третьої особи - Відділу Держземагенства у Сватівському районі Луганської області, м. Сватове Луганської області, про визнання недійсним та скасування розпорядження Сватівської районної державної адміністрації №759 від 27.12.2012р., а також про зобов'язання третьої особи внести зміни до статистичної звітності 6-зем, повернувши земельну ділянку площею 1013га із земель запасу Сватівської міської ради у користування Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні.

Ухвалами від 10.04.2013р. та від 29.04.2013р. господарський суд порушив провадження у справі №913/1055/13 та в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та позивача Відділ Держземагенства у Сватівському районі Луганської області та Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні відповідно.

Рішенням від 23.05.2013р. господарський суд Луганської області позовні вимоги прокурора задовольнив частково, визнавши незаконним та скасувавши розпорядження Сватівської районної державної адміністрації №759 від 27.12.2012р., у задоволенні решти позову відмовивши.

Висновок про часткове задоволення позову господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні є юридичною особою та має законне право користуватись спірною земельною ділянкою на умовах, визначених Державним актом ІІ-ЛГ №006218 від 02.03.2001р. за №155. Підстави для припинення вказаній особі права користування спірною земельною ділянкою, визначені ст. 141 ЗК України, відсутні, оскільки остання не зверталась до землевласника із заявою про добровільну відмову від права користування землею, а у самому розпорядженні №759 від 27.12.2012р. відсутні посилання на конкретний пункт ст. 141 ЗК України, що унеможливлює визначення правових підстав, з яких Допоміжному господарству припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою. Доказів порушення вимог земельного законодавства землекористувачем, що стало б підставою для застосування приписів ст. 144 ЗК України, до матеріалів справи відповідачем також не надано. Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання третьої особи внести зміни до статистичної звітності форми 6-зем, суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, оскільки Положенням про відділ Держземагентства у Сватівському районі Луганської області визначено зобов'язання вказаного органу вжити заходів до приведення реєстраційних даних земельного кадастру у попередній стан у разі скасування спірного розпорядження районної державної адміністрації. Крім того, оскільки земельна ділянка у допоміжного господарства не вилучена, за актом приймання-передачі не повернута, Державний акт землекористувачем до архіву не здано, суд не знайшов підстав для задоволення позову в цій частині.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Сватівська районна державна адміністрація Луганської області, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову прокурора відмовити та задовольнити клопотання про припинення провадження у справі щодо визнання недійсним та скасування спірного розпорядження №759 від 27.12.2012р., оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що по-перше, при винесенні спірного рішення суд першої інстанції невмотивовано залишив поза увагою клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах. По-друге, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2012р. №4236, такого суб'єкта господарської діяльності як Допоміжне сільське господарство Сватівської психоневрологічної лікарні не існує, що підтверджено також довідкою Головного управління статистики у Луганській області №13-49/2 від 21.01.2013р. Проте, за висновком скаржника, господарський суд Луганської області зробив безпідставний висновок про те, що Допоміжне сільське господарство Сватівської психоневрологічної лікарні та Підсобне сільське господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні є однією і тією ж самою юридичною особою.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на наявність в матеріалах справи доказів неналежного виконання землекористувачем обов'язків щодо сплати земельного податку, оскільки такі платежі проводились через розрахункові рахунки приватних підприємців, як і страхові внески до ПФУ, що за твердженням апелянта, є прямим порушенням податкового та земельного законодавства України. Також, оскільки з питання сільськогосподарської діяльності невідомих осіб на землі, зазначеній в Державному акті постійного користування землею ІІ-ЛГ №006218, було відкрито кримінальне провадження, на думку скаржника, впевнено стверджувати про законність видачі відповідного Державного акту на землю суд першої інстанції не мав ніяких підстав.

Не погоджується заявник апеляційної скарги і з твердженням суду про існування третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача як зареєстрованої юридичної особи.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасуванні незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить розглянути справу без участі свого представника.

03.07.2013р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов лист Відділу Держземагентства в Сватівському районі Луганської області №980 від 25.06.2013р., в якому третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомила про згоду з вимогами, що викладені в апеляційній скарзі, та просила провести слухання справи без участі представника відділу.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вважає викладені в ній доводи необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні даної справи.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Сватівської міської Ради народних депутатів Сватівського району Луганської області від 01.02.2001р. Допоміжному сільському господарству Сватівської психоневрологічної лікарні (с. Соснове) 02.03.2001р. було видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ№006218, відповідно якого землекористувачу надавалось для ведення сільськогосподарського виробництва 1013га землі в межах згідно з планом землекористування.

Разом з цим, розпорядженням Сватівської районної державної адміністрації Луганської області №759 від 27.12.2012р. «Про припинення права постійного користування землею (Сватівська міська рада)», було припинено право постійного користування землею в частині площі земельної ділянки 1011,8га, в тому числі: ріллі - 407,2га, садів - 25,0га, пасовищ - 254,7га, під господарськими будівлями і дворами - 11,0га, під господарськими шляхами і прогонами - 14,0га, полезахисні лісосмуги - 8,0га, інші лісові землі - 6,1га, інші землі - 5,0га, землі громадського призначення - 10,8га, кам'янисті місця - 10,3га, яри - 9,0га, інші відкриті землі без рослинного покриву - 151,3га, природні водостоки - 2,0га, ставки - 1,0га, яка знаходилась у постійному користуванні Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №006218, зареєстрованим у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 02.03.2001р. за №155.

Крім того, вказаним розпорядженням зазначену земельну ділянку було зобов'язано передати до земель запасу Сватівської міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки, рекомендовано Сватівській міській раді прийняти рішення про припинення права постійного користування землею в частині решти площі земельної ділянки 1,2га - землі громадського призначення, та передати дану земельну ділянку до земель державної власності Сватівської міської ради, зобов'язано відділ Держкомзему у Сватівському районі та рекомендовано Сватівській міській раді внести зміни до земельно-кадастрової документації, а також повідомлено органи статистики та податкової служби про втрату Допоміжним сільським господарством Сватівської психоневрологічної лікарні права користування землею згідно з вказаним державним актом.

В обґрунтування розпорядження №759 від 27.12.2012р. Сватівська районна державна адміністрація посилалась на довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2012р. №4236, а також керувалась при його винесенні ст.ст. 17, 141, 144 Земельного кодексу України, п.п. 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесенні змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної рестрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010р. №2390-VI, і ст.ст. 6,21,41 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації».

Згідно листа Відділу Держземагентства у Сватівському районі Луганської області №233 від 16.02.2013р., на підставі вказаного розпорядження було внесено зміни до статистичної звітності форми 6-зем, земельні ділянки загальною площею 1011,9га, які враховані по Допоміжному сільському господарству Сватівської психоневрологічної лікарні за межами населеного пункту, передані до земель запасу Сватівської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором Сватівського району Луганської області було направлено подання про скасування вищевказаного розпорядження №759 від 27.12.2012р., за результатами розгляду якого листом №1/39-579 від 21.02.2013р. Сватівська районна державна адміністрація відхилила таке подання за необґрунтованістю як таке, що не ґрунтується на порушенні норм чинного законодавства України.

Вищевикладене зумовило звернення першого заступника прокурора Луганської області до господарського суду із зазначеним позовом в інтересах держави.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 7 Земельного кодексу УРСР (в редакції, чинній на момент видачі Державного акту ІІ-ЛГ №006218) визначено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Згідно ст. 19 ЗК УРСР (у відповідній редакції), міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. (ст.ст. 22,23 ЗК УРСР у відповідній редакції).

Згідно з матеріалами справи, 02.03.2001р. Допоміжному сільському господарству Сватівської психоневрологічної лікарні (с. Соснове) було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1013га для ведення сільського виробництва ІІ-ЛГ №006218, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №155.

В подальшому, у зв'язку з прийняттям Земельного кодексу України, ЗК УРСР втратив чинність, та на даний час земельні відносини відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЛГ №006218 регулюються чинним земельним законодавством.

Пунктом 6 Розділу Х «Перехідні положення» нового Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 року (згідно Закону України від 06.10.2004р. № 2059-IV - до 01.01.08року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Але рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верхової Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990р. № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємства, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Отже, положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України «Про земельну реформу» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, Допоміжне сільське господарство мало право і надалі користуватися згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою на умовах, визначених Державним актом ІІ-ЛГ №006218, державна реєстрація від 02.03.2001р. №155.

Пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (чинний на момент прийняття спірного розпорядження №759 від 27.12.2012р.) закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у відповідній редакції), до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням №759 від 27.12.2012р. Сватівська районна державна адміністрація Луганської області припинила Допоміжному сільському господарству Сватівської психоневрологічної лікарні право постійного користування землею в частині площі земельної ділянки 1011,8га, посилаючись при цьому на довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2012р. №4236 та ст.ст. 17, 141, 144 Земельного кодексу України.

Судова колегія вважає вищевказане розпорядження таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, враховуючи наступне.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції станом на 27.12.2012р.) встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно наданих відповідачем до матеріалів справи пояснень, підставою для припинення Допоміжному господарству права постійного користування частиною земельної ділянки стала відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних про державну реєстрацію юридичної особи - Допоміжного господарства Сватівської обласної психоневрологічної лікарні.

Разом з цим, апеляційний господарський суд вважає такий висновок районної державної адміністрації необґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції станом на 27.12.2012р.), який набрав чинності з 01.07.2004р., визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону у відповідній редакції).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4236 від 25.12.2012р. (на яку посилався відповідач у спірному розпорядженні), станом на 25.12.2012р. в Єдиному державному реєстрі записів про проведення реєстраційних дій по Допоміжному господарству Сватівської обласної психоневрологічної лікарні (код 01973696, с. Сосновий Сватівського району Луганської області, 92606) не знайдено.

Разом з цим, у вказаній довідці зазначено, що Єдиний державний реєстр знаходиться у стадії формування, у зв'язку з чим відомості станом на 25.12.2012р. про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є неповними. Інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004р., та не включених до Єдиного державного реєстру, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

В матеріалах справи наявне свідоцтво Луганського обласного управління статистики №36/2120 від 15.12.1993р., відповідно якого за ідентифікаційним кодом 01973696 зареєстроване Підсобне сільське господарство обласної психіатричної лікарні 3 відділу охорони здоров'я Луганської облради. Крім того, згідно листа Головного управління статистики у Луганській області №13-49/ від 13.02.2012р., Допоміжне господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні (ідентифікаційний код 01973696) внесено до ЄДРПОУ на підставі реєстраційної картки звітних (статистичних) одиниць від 27.04.1994р., наданої органам статистики Сватівською районною державною адміністрацією. В матеріалах справи також наявні Тимчасовий статут Допоміжного господарства Сватівської обласної психіатричної лікарні (мовою оригіналу - Подсобное хазяйство Сватовской областной психиатрической больницы), зареєстрований у 1996р., та лист Головного управління юстиції у Луганській області №10563/24/34 від 29.04.2013р., в якому зазначено, що Підсобне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні зверталось до комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004р., відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із заявою про включення його до узагальненої інформації.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, третя особа у справі - Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні, має статус юридичної особи, доказів його припинення, реорганізації чи ліквідації до матеріалів справи не надано, та вказана особа із заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою до землевласника не зверталась.

Незважаючи на викладене, 27.12.2012р. Сватівською районною державною адміністрацією з посиланням на ст. 141 ЗК України та вищевказану довідку з ЄДР було винесено спірне розпорядження №759. Судова колегія погоджується також із висновком суду першої інстанції про те, що у спірному розпорядженні відсутнє посилання на конкретний пункт ст. 141 ЗК України, що унеможливлює достеменне визначення правових підстав, з яких Допоміжному сільському господарству Сватівської психоневрологічної лікарні було припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованим посилання адміністрації у спірному розпорядженні на ст. 144 ЗК України з огляду на наступне.

Статтею 144 Земельного кодексу України (в редакції станом на 27.12.2012р.) закріплено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Разом з цим, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів проведення уповноваженою особою відповідних перевірок дотримання землекористувачем вимог земельного законодавства на спірній земельній ділянці, складання інспектором законодавчо визначеного пакету документів, надання землекористувачу приписів про усунення виявлених порушень тощо. Посилання відповідача на порушення Допоміжним сільським господарством норм Податкового та Земельного кодексів України не знайшли свого підтвердження, оскільки лист Сватівської МДПІ від 14.02.2013р. №20 не є доказом в розумінні чинного земельного законодавства, що підтверджував би порушення землекористувачем обов'язку щодо сплати земельного податку.

Таким чином, правові підстави для посилання у спірному розпорядженні на ст.144 Земельного кодексу України у районної державної адміністрації також відсутні.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» роз'яснено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що права землекористувача у даному випадку порушені прийняттям Сватівською районною державною адміністрацією спірного розпорядження, розпорядження №759 від 27.12.2012р. є таким, що не відповідає законодавчо встановленим вимогам, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання внести зміни до статистичної звітності 6-зем, повернувши земельну ділянку площею 1013га із земель запасу Сватівської міської ради у користування Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні, апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі, за яким Допоміжне сільське господарство мало б передати спірну земельну ділянку власнику, Державний акт на право постійного користування землею також перебуває у розпорядженні землекористувача, а третя особа у справі - Відділ Дерржземагентства у Сватівському районі Луганської області відповідно до покладених на нього Положенням завдань самостійно здійснює ведення державного земельного кадастру, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що прокурором належними і допустимими доказами підтверджено наявність правових підстав для визнання спірного розпорядження недійсним та його скасування, проте необґрунтовано заявлено вимоги про зобов'язання внести зміни до статистичної звітності 6-зем, повернувши спірну земельну ділянку із земель запасу у користування Допоміжного сільського господарства, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 23.05.2013р. у справі №913/1055/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Натомість, доводи заявника апеляційної скарги відносно того, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, є необґрунтованими з огляду на наступне.

У пункті 1.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) висловлено правову позицію про те, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Крім того, з огляду на висновки пунктів 1.2.4, 1.2.5, 1.3 зазначеної Постанови, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Твердження апелянта відносно наявності сумнівів у законності видачі відповідного Державного акту на землю ІІ-ЛГ №006218, оскільки з питання сільськогосподарської діяльності невідомих осіб на землі, зазначеній в ньому, було відкрито кримінальне провадження, судова колегія до уваги не приймає з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження викладеного.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства України, у зв'язку з чим судовою колегією до уваги також не приймаються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 23.05.2013р. (повний текст від 27.05.2013р.) у справі № 913/1055/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.05.2013р. (повний текст від 27.05.2013р.) у справі № 913/1055/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-третім особам

1-прокуратурі Донецької обл.

1-господарському суду

1-ДАГС