Рішення № 32416534, 11.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р. Справа № 923/622/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Продукт М", м. Севастополь

до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон

про стягнення 42 041 грн. 41 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Салівонський О.М. договір про надання юр. допомоги № 03 від 13.05.2013 р.

від відповідача - представник Федоришина Н.О. дов. № 01 від 04.01.2013 р.

Приватне підприємство "Продукт М" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) основну заборгованість у розмірі 35 368 грн. 74 коп., 5 079 грн. 19 коп. пені, 1 593 грн. 48 коп. три відсотки річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору та 2 000 грн. витрат на правову допомогу.

Від представника позивача у порядку ст. 22 ГПК України були подані заяви від 07.06.2013 р., 01.07.2013 р. та 11.07.2013 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до останньої позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 35 368 грн. 74 коп., 98 грн. 37 коп. пені, 1 004 грн. 99 коп. три відсотки річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору та 2 000 грн. витрат на правову допомогу. Оскільки вищевказані заяви не суперечать законодавству, не зачіпають інтересів інших осіб і не порушують охоронювані законом їх права, суд прийняв їх до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що строки оплати поставленої позивачем продукції ще не настали, а отже позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та просив відмовити у її задоволенні.

Справа розглянута з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 02.07.2013 р. до 11.07.2013 р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Між приватним підприємством "Продукт М" та ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Каховська ДЕД" 20.08.2012 р. був укладений договір.

У відповідності до п. 1.2. договору позивач зобов'язався поставити відповідачу мазут М-100, кількістю 14 тонн. Пункт 5.1. та п. 5.2. договору встановлює строк поставки товару, а саме протягом 3 календарних днів з моменту отримання від замовника заявки. У заявці замовник вказує найменування, кількість товару та місце поставки.

Згідно п. 5.3. договору поставка товару здійснюється залізничним та автомобільним транспортом постачальника виключно на підставі письмової заявки замовника. Замовлення повинно передаватися в порядку, передбаченому для передачі сторонами одна одній повідомлень згідно п.11.2. договору Замовник відшкодовує постачальнику транспортні витрати на підставі виставленого останнім рахунку, який, підтверджується транспортною накладною та актом виконаних робіт.

Крім того, постачальник був зобов'язаний одночасно з товаром передати замовнику наступні документи: податкову накладу; видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспорту накладу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 11, 775 тонн мазуту, вартість доставленого товару разом із транспортними затратами складала 85 368 грн. 74 коп. (із яких вартість мазуту - 81 836 грн. 24 коп., транспортні затрати - 3 532 грн. 50 коп.), що підтверджується видатковою накладною № 5 від 31.08.2012 р., а також актом звірки розрахунків за серпень - вересень 2012р., що підписаний представниками обох сторін, та не заперечується відповідачем.

Відповідачем 19.03.2013 р. частково погашено заборгованість за договором у розмірі 50 000 грн.

Таким чином, відповідач погасив лише частину боргу та не виконав зобов'язання щодо оплати у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість складає 35 368 грн. 74 коп.

Відповідно до п.4.1 договору строк оплати за поставлений товар (протягом 30 банківських днів), однак за умови надходження грошових коштів на рахунок замовника від Служби автомобільних доріг у Херсонській області.

Позивач вважає, що даний пункт договору не містить чіткої інформації щодо строку надходження даних грошових коштів на рахунок замовника, а тому договір в даному випадку ґрунтується не на конкретно встановлених строках, а на настанні певної події. Як наслідок вважати, що в договорі поставки встановлений конкретний строк оплати за поставлений товар - неможливо, а тому Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд погоджується з позицією позивача про те, що фактично договором не встановлені строки оплати отриманого товару, а тому сторони у своїх взаємовідносинах повинні керуватись ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що обов'язок відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар настав 14.12.2012 р. після отримання позивачем відповіді на претензію.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а т ому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 7.5 договору в разі порушення строків оплати товару, замовник на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,001 % від суми боргу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 98 грн. 37 коп.., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

За період з 14.12.2012 р. по 19.03.2013 р.

85 368 грн. 74 коп. (сума заборгованості) х 96 (дні прострочки) х 0,001 : 100 = 81 грн. 95 коп.

За період з 20.03.2013 р. по 14.06.2013 р.

35 368 грн. 74 коп. (сума заборгованості) х 87 (дні прострочки) х 0,001 : 100 = 30 грн. 77 коп.

81 грн. 95 коп. + 30 грн. 77 коп. = 112 грн. 72 коп.

Розрахунок пені є неточним, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені, який складає 112 грн. 72 коп.

Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену до стягнення пеню в сумі 98 грн. 37 коп.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1 004 грн. 99 коп., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

За період з 14.12.2012 р. по 31.12.2012 р.

85 368 грн. 74 коп. (сума заборгованості) х 3% х 18 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) : 100 = 125 грн. 95 коп.

За період з 01.01.2013 р. по 19.03.2013 р.

85 368 грн. 74 коп. (сума заборгованості) х 3% х 78 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у поточному році) : 100 = 547 грн. 30 коп.

За період з 20.03.2013 р. по 11.07.2013 р.

35 368 грн. 74 коп. (сума заборгованості) х 3% х 114 (дні прострочки): 365 (кількість днів у поточному році) : 100 = 331 грн. 40 коп.

125 грн. 95 коп. + 547 грн. 30 коп. + 331 грн. 40 коп. = 1004 грн. 65 коп.

Розрахунок 3% річних є неточним, оскільки не враховано кількість днів у 2012 році, з врахуванням вищенаведеного 1004 грн. 65 коп. підлягають задоволенню, в задоволенні 34 коп. має бути відмовлено.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що відповідно до п. 6.3 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Господарським судом встановлено, що договором про надання юридичної допомоги № 03 від 13.05.2013 р. не передбачено за ведення якої саме справи позивачем перераховані кошти в розмірі 2 000 грн., а додаткова угода надана адвокатом Салівонський О.М. в судовому засіданні 11.07.2013 р. датована 12.07.2013 р., що не може бути належним доказом надання юридичної допомоги саме по цій справі. Крім того, п. 3.6 договору № 03 від 13.05.2013 р. передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується кожною із сторін, який в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи викладене, витрати на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь приватного підприємства "Продукт М" ( м. Сімферополь, вул. Індустріальна, буд. 15, код ЄДРПОУ 26315001) 35 368 грн. 74 коп. основного боргу, 98 грн. 37 коп. пені, 1004 грн. 65 коп. три відсотки річних та 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 34 коп. 3 % річних та 2 000 грн. витрат на адвокатські послуги відмовити.

4. Наказ видати.

Повне рішення складено 16.07.2013 р.

Суддя В.П.Ярошенко