Рішення № 32416513, 10.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 5023/2311/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет", м. Львів доПублічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Півень А.М. (дов. № б/н від 12.12.2012 р.)

відповідача - Шамраєва М.Є. (дов. № 13-333/11д від 17.05.2011 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2012 р. у справі №5023/2311/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 р., відмовлено у позові ТОВ "Мальви-Маркет" про зобов'язання ПАТ "Мегабанк" перерахувати залишок грошових коштів з поточного рахунку № 20011300034 в банку ПАТ "Мегабанк" (МФО 351629) на поточний рахунок №260011300034 в ПАТ "Банк Форум" (МФО 322948) та про закриття поточного рахунку №260011300034, відкритого в ПАТ "Мегабанк" (МФО 351629).

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 квітня 2013 року по справі № 5023/2311/12 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 р. у справі № 5023/2311/12 (5004/2421/11) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно витягу від 26 квітня 2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Жигалкіну І.П.

Суд досліджує матеріали справи та запитує у сторін щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог де просить суд: - Зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) закрити поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) № 260011300034 в банку ПАТ „Мегабанк", МФО 351629.

- Зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) перерахувати залишок коштів у розмірі 4 224 355,01 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) № 260011300034 в банку ПАТ „Мегабанк", МФО 351629 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) №26001301076002 в Публічному акціонерному товаристві „Банк Форум", МФО 322948.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Суд приймає уточнення позовних вимог Позивача до розгляду, як таке, що не суперечить чинному законодавству та продовжує розгляд справи з прийнятими уточненнями.

Від Відповідача надійшла заява та додаткове пояснення про припинення провадження у справі, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки Позивачем не сплачена платна послуга банку, а саме подання заяви про закриття рахунку, на підставі умов укладеного між сторонами договору.

Представник Позивача проти заяви та додаткового пояснення Відповідача щодо припинення провадження у справі заперечує.

Дослідивши заяву та додаткове пояснення Відповідача щодо припинення провадження у справі та матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні щодо припинення провадження у справі на підставі наступного.

Підпунктом 2.4.7. пункту 2.4. договору передбачено, що банк зобов'язується надавати консультації Клієнту з питань застосування банківського законодавства щодо правовідносин за Договором.

Клієнт доручає Банку самостійно здійснювати списання коштів з рахунків у ВАТ "Мегабанк" для оплати виконаних Банком операцій за рахунками та послуг, що надаються ним, у розмірі, визначеному Додатками №№ 1, 2 до Договору. (пп. 3.1. п. 3 Договору).

Тобто виходячи з вищевикладеного суд вбачає, що сплата за послуги Банку, а саме подання заяви про закриття рахунку, на підставі умов укладеного між сторонами договору, здійснюється самим Банком. А інших доказів, щодо зміни або виключення даного пункту Договору до суду надано не було.

Суд переходить до початку розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України (ст. 111-12 ГПК України), суд встановив наступне.

На підставі рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 р. у справі №53/321-10 на задоволення вимог ПАТ "Мегабанк" було звернуто стягнення за іпотечним договором, укладеним з ТОВ "Мальви-Маркет", шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки, у зв'язку з чим постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 26.04.2011 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 26153885, боржником за яким було Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет".

На прилюдних торгах, які відбулись 31.12.2011 р., з реалізації предмету іпотеки, за результатами проведення яких переможцем торгів стало Приватне підприємство "Елітон-2011".

Постановою головного державного виконавця Мазура Г.І. про закінчення виконавчого провадження ВП №26153885 від 26.01.2012 р. дане виконавче провадження було закінчено.

Розпорядженням головного державного виконавця Мазура Г.І. № 173/10 від 23.01.2012 р. в порядку ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" позивачу були повернуті 4.224.355,01 грн. (як надлишково стягнуті) на поточний рахунок №260011300034 в банку ПАТ "Мегабанк", МФО 351629.

Між Позивачем та Відповідачем (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк") укладено договір банківських рахунків юридичної особи № 49 від 15.05.2004 р., на підставі якого був відкритий поточний рахунок ТОВ "Мальви-Маркет" № 260011300034 в банку ПАТ "Мегабанк" (правонаступника ВАТ "Мегабанк", МФО 351629).

Пунктом 1 Договору передбачено, що Банк (Відповідач) зобов'язався приймати та зараховувати на рахунки, відкриті Клієнтові (Позивачеві) володільцеві рахунків, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору Клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання коштів. Операції за рахунками можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 Договору Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахункових та інших передбачених Договором послуг.

Підпункт 2.4.1 п. 2.4 Договору встановлює, що Банк зобов'язується не визначати та не контролювати напрями використання Клієнтом грошових коштів на рахунках, а також не встановлювати інші, не передбачені законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У пп. 2.4.2 п. 2.4 Договору Банк зобов'язався своєчасно, згідно з чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, здійснювати для Клієнта операції, передбачені для рахунків.

Згідно з пп. 2.4.6 п. 2.4. Договору Банк зобов'язався видавати за вимогою Клієнта виписки з рахунків з доданням необхідних документів.

У пп. 2.4.9 п. 2.4 Договору зазначено, що Банк зобов'язується виконувати платіжні доручення Клієнта з урахуванням сум, що надходять на його рахунок протягом операційного дня.

Як зазначено у п. 4.1 Договору, у випадку несвоєчасного зарахування на рахунки грошових коштів, їх безпідставного списання Банком або порушення Банком розпорядження Клієнта про перерахування грошових коштів з рахунків Банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати необхідну суму на відповідні рахунки або належному отримувачу, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

22.02.2012 р. Позивачем було подано до Відповідача наступні документи: заяву про закриття поточного рахунку № 26001130034, реєстраційний № 826, заяву про закриття поточного рахунку № 26001130034, реєстраційний № 827, заяву про надання виписок з поточного рахунку № 26001130034, реєстраційний № 828.

Позивач зазначає, що відповідей на вказані заяви отримано не було та станом на час розгляду спору поточний рахунок № 260011300034 в банку ПАТ "Мегабанк", МФО 351629 не є закритим та Позивачем не отримано виписок по рахунку.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що рахунки клієнта закриваються на підставі та в порядку, передбачених чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України та Договором.

Начальником Сихівської ВДВС ЛМУЮ 08.07.2013 р. за вих. № 17992 листом повідомляє Позивача, що виконавчі провадження ВП № 4930754, ВП № 4504234, ВП №26214109, ВП №26214129, ВП №26214136, ВП №31950675, ВП №34718347, ВП №34853642, ВП № 35110962, ВП № 35286437 по виконанню рішень судів про стягнення з ТзОВ «Мальви-Маркет» ЄДРПОУ 13835841 на користь юридичних осіб, які перебували на виконанні у Сихівському відділі ДВС Львівського міського управління юстиції виконані фактично та винесено постанови згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

По ВП №31949061 винесено постанову про закінчення виконавчого документа згідно п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», ВП № 33459816 винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі ч. 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», ВП № 34718571 винесено постанову про повернення керуючись п. 1 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а також припинено чинність всіх арештів на рухоме та нерухоме майно та припинено чинність арештів на розрахункові рахунки боржника в банківських установах.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (далі - Інструкція), яким встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); а також на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).

Відповідно до ст. 1068 ЦК України, Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Що також підтверджується постановою Верховного суду України від 28 листопада 2011 р. № 3-126гс11. А рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (ст. 111-28 ГПК України).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено відсутність будь-яких арештів або заборон стосовно рахунку відносно якого виник спір. Зокрема це підтверджено і постановою Вищого господарського суду України від 08 квітня 2012 р. (т. ІІ а.с.42), а також листом Начальника Сихівської ВДВС ЛМУЮ 08.07.2013 р. за вих. № 17992.

Крім того суд вважає, що обраний спосіб захисту відповідає ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та збігається з правовою позицією Верховного суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-48704св10 де зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призводить до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Як вбачається з частини 4 статті 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Пп. 3.1. п. 3 Договору передбачено, що Клієнт доручає Банку самостійно здійснювати списання коштів з рахунків у ВАТ "Мегабанк" для оплати виконаних Банком операцій за рахунками та послуг, що надаються ним, у розмірі, визначеному Додатками №№ 1, 2 до Договору.

Тобто виходячи з вищевикладеного суд вбачає, що сплата за послуги Банку, а саме подання заяви про закриття рахунку, на підставі умов укладеного між сторонами договору, здійснюється самим Банком.

Суд не розглядає надане Позивачем уточнення щодо зобов'язання Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) закрити поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) № 260011300034 в банку ПАТ „Мегабанк", МФО 351629; зобов'язання Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) перерахувати залишок коштів у розмірі 4 224 355,01 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) № 260011300034 в банку ПАТ „Мегабанк", МФО 351629 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) №26001301076002 в Публічному акціонерному товаристві „Банк Форум", МФО 322948, як зміну предмету або підстав позову, оскільки грошова сума, яка підлягає перерахуванню на користь Позивача, як залишок коштів з поточного рахунку була зазначена у позові (т. І а.с. 4) з чим погодився Вищий господарський суд України від 08 квітня 2012 р. (т. ІІ а.с. 39 - 43), а тому зміни предмету позову не відбулось так саме, як і підстав.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) перерахувати залишок коштів у розмірі 4 224 355,01 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) № 260011300034 в банку ПАТ „Мегабанк", МФО 351629 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) №26001301076002 в Публічному акціонерному товаристві „Банк Форум", МФО 322948.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) закрити поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) № 260011300034 в банку ПАТ „Мегабанк", МФО 351629.

Стягнути з Публічне акціонерне товариство „Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. З, код 13835841) суму судового збору за подання позовної заяви у розмір 1 073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.