Рішення № 32416443, 27.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2013 р. Справа № 911/1382/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво-ліфт",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, 64/25

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова,2

про стягнення 166 465,00 грн.

за участю представників:

позивача - Дорошенко Ю.Ю. (довіреність від 09.01.2013 № 333/ДЕБ);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво-ліфт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 166 465,00 грн., з яких: 145 000,00 грн. - основний борг та 21 495,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором з поставки та монтажу ліфтового обладнання від 15.12.2010 № 344-3, що укладений між сторонами, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар та виконані позивачем роботи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.05.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10723 від 29.04.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливість забезпечити явку представника в судове засідання.

У судове засідання 07.05.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 17.04.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 21.05.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11696 від 21.05.2013) відповідачем подано документи на вимогу ухвали суду від 17.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11715 від 21.05.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 17.04.2013.

У судовому засіданні 21.05.2013 оголошувалась перерва на 18.06.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13224 від 12.06.2013) позивачем подано письмові пояснення.

14.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13376 від 14.06.2013) подано відзив, в якому наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 100 000,00 грн. визнається, в решті позовних вимог - позов заперечується, з підстав, що вказані у відзиві.

25.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14066 від 25.06.2012) надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 153 350,00 грн. основного боргу та 7 723,40 грн. 3% річних.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача про уточнення позовних вимог у судовому засіданні 27.06.2013, з огляду на її зміст та зміст позовної заяви, а також на обставини справи, суд розцінює її як заяву про зміну предмету позову, оскільки позивачем замінено позовну вимогу про стягнення штрафу на вимогу про стягнення 3% річних, які мають різну правову природу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розгляд справи по суті розпочався в судовому засіданні 18.06.2013, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

Крім того, заява про зміну предмету позову за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, що не дотримано позивачем.

З урахуванням викладеного, судом заяву позивача про зміну предмету позову залишено без розгляду, оскільки її подано всупереч положенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України після початку розгляду справи по суті та без дотримання вимог статей 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні вказаного питання, судом враховано правову позицію, що викладена у підпункті 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

У судовому засіданні 27.06.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, судом враховано позицію відповідача, що викладена у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво-ліфт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" укладено договір про співпрацю від 15.12.2010 № 5, метою якого, є забезпечення двосторонньої співпраці сторін в сфері забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" житлових та адміністративних об'єктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво-ліфт" ліфтами, запасними частинами до них та надання послуг у сфері монтажу, пусконалагодженню і подальшому обслуговуванню ліфтів.

На підставі вищевикладеного, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво-ліфт" (далі - виконавець, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (далі - замовник) укладено договір з поставки та монтажу ліфтового обладнання від 15.12.2010 № 344-3 (далі - Договір), за умовами якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з постачання, монтажу та пусконалагодженню ліфтового обладнання виробництва підрядника, а замовник зобов'язується надати підряднику підготовлений об'єкт будівництва, прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами Договору (пункт 1.1. Договору).

Об'єкт будівництва: житловий будинок за адресою м. Бровари, вул. Чубинського 4, секція А, 5 мікрорайон (пункт 1.2. Договору).

Поставка ліфтового обладнання здійснюється згідно із Специфікацією обладнання (Додаток № 1 до Договору), кількістю 1 комплект.

Загальна ціна Договору визначена, виходячи з договірної ціни, яка погоджена з замовником (Додаток №3 до Договору) та складає 384 900,00 грн. До загальної ціни Договору входить: вартість обладнання - 334800,00 грн.; вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 50 100,00 грн.

Загальна ціна Договору включає: вартість обладнання на умовах DDP м. Бровари, транспортування обладнання до об'єкта будівництва, митні податки та збори, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, вартість оздоблюваних робіт по шахті ліфта, освітлення шахти, диспетчерського зв'язку, ПДВ.

Загальна ціна Договору не включає: вартість будівельних робіт по маш. приміщенню ліфта, облаштування риштувань та будівельних лісів, освітлення машинного приміщення, обрамлення дверей шахти.

Відповідно до пункту 2.1.2. Договору, розрахунки за Договором здійснюються поетапно, за визначеним графіком: 1 етап - 50% вартості обладнання замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника протягом 1 місяця з дня підписання Договору; 2 етап - 50% вартості обладнання замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника за 4 тижні до поставки та доставки обладнання на об'єкт будівництва, на підставі листа підрядника; 3 етап - 50% вартості монтажних і пусконалагоджувальних робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника за 2 тижні до початку таких робіт, на підставі листа підрядника; 4 етап - 50% вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акта виконаних підрядних робіт згідно з умовами Договору.

Згідно пункту 3.1. Договору, виконання Договору здійснюється в два етапи: 1-й етап - поставка обладнання, що оформлюється видатковою накладною та доставка його на об'єкт будівництва; 2-й етап - виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт, оздоблювальних робіт по шахті ліфта, освітлення шахти, диспетчерського зв'язку, які передаються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість робіт (форма № КБ-3).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та припиняється після виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 10.1. Договору).

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що підставою даного позову є наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання, строк виконання якого настав, у зв'язку з тим, що позивачем зобов'язання за Договором виконані: поставлено відповідачу товар та виконані підрядні роботи, проте, відповідач, у визначені Договором терміни, повністю за них не розрахувався.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту Договору вбачається, що він за правовою природою є змішаним договором та містить елементи договорів поставки та підряду.

Відповідно до частини 3 статті 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1,2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 31.03.2011 № Л-00000002 на суму 334 800,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач, за довіреністю від 31.03.2011 № 132, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної, а оригінал оглянутий судом у судовому засіданні. Вказане відповідачем не заперечується.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

На підтвердження факту виконання позивачем підрядних робіт за Договором, до матеріалів справи залучено копії актів здачі-прийняття виконаних робіт на суму 41 750,00 грн., а саме: за червень 2011 року на суму 13 285,00 грн., за червень 2011 року на суму 28 465,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками підрядника і замовника та скріплені відбитками їх печаток. Оригінали зазначених актів виконаних робіт залучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони Договору підписали вищевказані акти здачі-приймання виконаних робіт без зауважень.

З огляду на вказане та докази, що надані сторонами, судом встановлено, що за умовами Договору позивачем поставлено товар та виконано підрядні роботи на суму 367 500,00 грн.

Як зазначається представниками сторін та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар та надані підрядні роботи, на суму 276 550,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 05.06.2013 № 20-2-14/1260, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем за Договором утворилась заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. - різниця між загальною вартістю поставленого товару і виконаних робіт та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем та відповідачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 25.05.2013 року складає 100 000,00 грн. (копія в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.

Натомість, у позовній заяві зазначено про наявність заборгованості відповідача за Договором у більшому розмірі - 145 000,00 грн., що обґрунтоване наявністю додаткових зобов'язань сторін за Договором, а саме: позивач виконав повний комплекс робіт з поставки, монтажу ліфтового обладнання та введення ліфта в експлуатацію на об'єкті будівництва, з яких: вартість обладнання - 334 800,00 грн.; вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 50 100,00 грн., введення ліфта в експлуатацію - 45 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач посилається на Додаток № 5 до Договору про погодження договірної ціни на виконання додаткових робіт у розмірі 45 000,00 грн.

Як докази надання послуг відповідачеві з введення ліфта в експлуатацію в розмірі 45 000,00 грн., позивачем подано рахунок від 30.08.2011 №СФ-0000018, довідку Держгідпромнагляду від 10.11.2011 № 1/03-4.2.9/8493, дозвіл Держгідпромнагляду на експлуатацію ліфта № 170.11.32, акт приймання-передачі паспорта та технічної документації до ліфта від 23.01.2012 № 37. Проте, як стверджує позивач, спірні роботи, що зазначені в Додатку № 5 до Договору, відповідачем не приймаються, підписати необхідні документи відповідач відмовляється.

Як стверджує позивач, ним неодноразово на адресу відповідача надсилались листи з проханням сплатити заборгованість за Додатком № 5 до Договору та підписати акти приймання-передачі виконаних робіт.

На підставі розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та оцінки доказів, що надані сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, загальна ціна Договору визначена, виходячи з договірної ціни, яка погоджена з замовником (Додаток №3 до Договору), та складає 384 900,00 грн. До загальної ціни Договору входить: вартість обладнання - 334 800,00 грн.; вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 50 100,00 грн.

Загальна ціна Договору включає; вартість обладнання на умовах DDP м. Бровари, транспортування обладнання до об'єкта будівництва, митні податки та збори, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, вартість оздоблювальних робіт по шахті ліфта, освітлення шахти, диспетчерського зв'язку, ПДВ (пункт 2.1.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.5. Договору, будь-які додаткові роботи, не включені в розділ 1.3. Договору, виконуються тільки за умови згоди обох сторін та оплачуються додатково, згідно з домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою.

Суд, дослідивши поданий до матеріалів справи Додаток № 5 до Договору, як доказ погодження сторонами додаткових робіт, встановив, що останній не містить ні підпису, ані печатки відповідача, що спростовує твердження позивача про погодження сторонами змісту вказаного документу, а, відтак, і виникнення на підставі вказаного документу взаємних прав і обов'язків сторін: позивача - виконати роботи, що вказані в Додатку № 5, а відповідача - оплатити їх за ціною, що зазначена в спірному документі.

Згідно тверджень відзиву - протоколи погодження договірної ціни на виконання додаткових робіт (Додаток № 5 до Договору) на суму 45 000,00 грн. складені позивачем одноособово та відповідачем не погоджувались. Позивачем протилежне не доведено, до матеріалів справи не додано спірного документу, що містить підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відповідача.

Відповідно до частин 3, 4 статті 844 Цивільного кодексу України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Доводи позивача, стосовно неодноразового направлення на адресу відповідача листів щодо сплати заборгованості в розмірі 45 000,00 грн., є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів надіслання вказаних листів відповідачу, зокрема, фіскальних чеків УДППЗ «Укрпошта» та описів вкладення до цінних листів з відбитком календарного штемпелю поштового відділення.

З огляду на вказане, судом встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення сторонами Додатку № 5 до Договору, а також те, що позивачем вжито заходів для інформування відповідача про необхідність додаткових робіт та їх вартість.

Зважаючи на вказане, судом встановлено, що відповідно до вимог Цивільного кодексу України та умов Договору, наявність договору між сторонами у письмовій формі для виникнення взаємних зобов'язань з виконання, прийняття та оплати додаткових робіт, у даному випадку, є обов'язковою.

Оскільки договірні відносини між сторонами щодо додаткових робіт відсутні, підстави для стягнення заборгованості з відповідача за Договором в сумі 45 000,00 грн. відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач визначає зміст позовних вимог, обставини на яких вони ґрунтуються, докази, що їх підтверджують.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн. заборгованості за Договором, яка відповідачем не заперечується, є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі пункту 6.2. Договору, який за розрахунком позивача становить 21 495,00 грн., судом враховано наступне.

На відміну від пені, яка має триваючий характер та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, кваліфікуючою ознакою штрафу є визначення його у певній твердій сумі платежу.

У даному випадку, умовами пункту 6.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати, замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної суми вартості Договору.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі аналізу пункту 6.2. Договору, суд дійшов висновку, що передбачений сторонами у Договорі вид забезпечення виконання зобов'язання за своєю правовою природою є пенею.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вищезазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

З урахуванням викладеного та зважаючи на відсутність підстав у суду для виходу за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення 21 495,00 грн. штрафної санкції відповідно до пункті 6.2. Договору, що встановлена судом як пеня, задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок позивача здійснено на підставі його позиції, що вказана штрафна санкція - штраф та, зокрема, не містить періоду прострочення, за який вона заявляється до стягнення.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічно розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основної заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 45 000,00 грн. та пені у розмірі 21 495,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33212226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво-ліфт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, 64/25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36706319) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.07.2013.

Суддя С.О. Саванчук