Рішення № 32416402, 10.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10350/13 10.07.13

За позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»

до Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами»

про стягнення 491, 96 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ніколащенко С.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Одеська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» про стягнення заборгованості у розмірі 491, 96 грн. за договором про надання послуг утилізації відходів б/н від 20.06.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10350/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

17.06.2013 р. від Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника і іншому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.07.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2010 р. між Державним підприємством «Одеська залізниця» та Державним підприємством «Національний центр поводження з небезпечними відходами» укладено договір на надання послуг утилізації відходів, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги по утилізації або передачі на утилізацію відходів: відпрацьовані люмінесцентні лампи ЛБ та ДРЛ - 3, 50 грн./шт.; відпрацьовані автомобільні шини - 1 400, 00 грн./т.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач зобов'язаний надати послуги згідно усного повідомлення позивача на протязі одного місяця з дня поставки відходів, не раніше ніж буде проведена оплата послуг, але не пізніше ніж один місяць закінчення строку дії договору.

Відповідно до п. 2.4. договору по завершенню надання послуг на протязі трьох робочих днів сторони підписують акт прийому-передачі відходів.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору загальна вартість послуг визначається згідно об?ємів відходів вказаних в усному повідомлені позивача. Сплата послуг здійснюється на умовах авансу становить 500, 00 грн.

Договір, відповідно до п. 8.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами та зарахування авансового платежу на розрахунковий рахунок відповідача та діє до 31.05.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством «Одеська залізниця» надано відповідачу заявки на утилізацію відпрацьованих автошин вагою 0, 0364 тон. № 97/ДНГ-4 від 17.03.2011 р. та люмінесцентних ламп № 91-ДНГ-4 від 07.02.2011 р. та № 56-ДНГ-4 від 08.02.2011 р.

Також матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на користь Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» грошових коштів у розмірі 808, 56 грн. на виконання договору на надання послуг утилізації відходів від 29.08.2010 р.

Державним підприємством «Національний центр поводження з небезпечними відходами» надано передбачені договором від 29.08.2010 р. послуги на суму 316, 60 грн., що підтверджується актами № ОУ-000376 від 23.12.2010 р. та № 000374 від 08.12.2010 р.

13.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 268/ДНГ-4 від 12.05.2011 р. про повернення коштів у розмірі 505, 40 грн., сплачених за договором на надання послуг утилізації відходів від 29.08.2010 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що на виконання договору на надання послуг утилізації відходів від 29.08.2010 р. ним було перераховано відповідачу аванс у сумі 808, 56 грн.. в той час як відповідачем надано послуги лише на суму 316, 60 грн., а зважаючи, що термін дії вищевказаного договору закінчився, Державне підприємство «Одеська залізниця» просить повернути сплачені кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тож, положення наведеної норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, приймаючи до уваги, що термін дії договору на надання послуг утилізації відходів від 29.08.2010 р., на підставі якого позивачем перераховані кошти, закінчився, а зобов'язання в частині надання послуг Державним підприємством «Національний центр поводження з небезпечними відходами» не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення з відповідача зазначених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів на підтвердження надання ним послуг на суму, заявлену позивачем до стягнення, не надав.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 39, код ЄДРПОУ 25589850), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) заборгованість у розмірі 491, 96 (чотириста дев'яносто одна грн. 96 коп.) грн. та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.