Рішення № 32416383, 08.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9185/13 08.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ»

про стягнення 56 281,84 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шепеляк С.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» про стягнення заборгованості у розмірі 56 281,84 грн. за договором поставки № 6 від 02.01.2013р., з яких: 54 073,83 грн. - сума основного боргу, 1 840,13 грн. - пеня, 367,88 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9185/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

10.06.2013 р. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням останнього у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. розгляд даної справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 08.07.2013 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих представником позивача, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» укладено договір поставки №6, за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача харчові продукти, а відповідач - прийняти та здійснити оплату за поставлену продукцію.

Відповідно до пункту 1.2 договору, постачальник передає покупцю продукцію згідно діючих прайсів на продукцію, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у товарно-транспортній накладній (-них), які є невід'ємними частинами цього договору та визнаються сторонами специфікаціями на продукцію.

Згідно з пунктом 2.3 договору, доказом передачі продукції покупцю у власність є товарно-транспортна накладна (-ні), оформлена належним чином:з підписом уповноваженої особи покупця, відтиском печатки покупця та довіреність на отримання продукції, з посиланням на номер та дату товарно-транспортної накладної.

Пунктами 2.6 та 2.7 договору сторони узгодили, що витрати по транспортуванню продукції покупцю включаються у вартість продукції. Продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем за кількістю - з моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної (- них), за якістю - відповідно до сертифікатів якості, наданих постачальником.

Відповідно до пункту 3.1 договору, кількість та асортимент продукції зазначається у товарно-транспортній накладній (-них), на кожну партію продукції.

Згідно з пунктів 5.1 та 5.2 договору, продукція відвантажується за цінами вказаними у товарно-транспортній накладній. Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату вартості відповідної партії продукції протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати фактичної передачі продукції згідно товарно-транспортної накладної (-них). У випадку, якщо сторони у відповідній товарно-транспортній накладній встановили інший строк для оплати продукції, покупець здійснює оплату продукції у строк встановлений в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5.3. договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний при проведенні оплати за продукцію вказувати призначення платежу: оплата за продукцію ПАТ "КВЗ" згідно договору поставки № 6 ВІД 02.01.2012 року. Позначення ПАТ "КВЗ" означає організаційно-правову форму та повне найменування постачальника. В іншому випадку постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, як кошти з неправильним призначенням платежу.

Відповідно до пункту 5.5 договору, сторони дійшли згоди, що грошові кошти, які покупець перераховує за оплату продукції направляються на погашення заборгованості по тим накладним, строк оплати по яким наступив на дату оплати, починаючи з самої ранньої накладної згідно дати її оформлення у відповідності до п. 2.3 договору.

Згідно з п. 8.2. договору в разі порушення покупцем строку оплати продукції згідно п.5.2. договору або строку оплати згідно відповідної товарно-транспортної накладної або строку оплати починаючи з дати розірвання договору в порядку визначеному п.9.7., покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. Нарахування пені згідно даного пункту договору здійснюється з моменту фактичного повернення покупцкм постачальнику неоплаченої продукції або здійснення повного розрахунку з постачальником за поставлену та неоплачену продукцію.

Згідно до пункту 9.4 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» поставлено Підприємству з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» товар на загальну суму 54 073, 83 грн., що підтверджується видатковими накладними №12 від 08.01.2013 р. та №13 від 08.01.2013 р. належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар отримано представником Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» Буханенко В.М. на підставі довіреності № 002217 від 08.01.2013 р., належним чином засвідчена копія якої містяться в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору, не виконав свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно з умовами договору № 6 від 02.01.2013 р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних позивача. Остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту одержання товару відповідачем за накладною.

На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 54 073, 83 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, заперечень щодо отримання від позивача товару, зазначеного в накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем не заявлено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару в обумовлені договором строки в порядку п. 5.2. договору не надав.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 6 від 02.01.2013 р. щодо оплати вартості товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, посилання позивача на наявну заборгованість відповідача в сумі 54 073,83 грн. підтверджується матеріалами справи, а відтак - вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 840 грн. - пені та 367, 88 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 22.02.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 15.05.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 1 840,13 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 22.02.2013 р. до 15.05.2013 р. становить 367, 88 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ - 21568905), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» (04073, м. Київ, вул. Копилівська, буд. 38, код ЄДРПОУ - 35251822) 54 073 (п'ятдесят чотири тисячі сімдесят три) грн. 83 коп. основного боргу, 1 840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 13 коп. - пені, 367 (триста шістдесят сім) грн. 88 коп. - 3 % річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.