Рішення № 32416338, 15.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2013 р. Справа № 906/774/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. (довіреність №100/16 від 09.01.13)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 08.10.12)

за участю прокурора Матюшенко М.Л. (посвідчення №016620)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 25653,10 грн.

Прокурором в інтересах позивачів пред'явлено позов про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" 25653,10грн. боргу за використану теплову енергію.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила про часткову сплату боргу відповідачем в сумі 16000,00грн. на підтвердження чого подала платіжні доручення, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 9653,10грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просив надати час для проведення звірки розрахунків з позивачем.

Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача, вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, оскільки розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача і у відповідача було достатньо часу для проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (теплопостачальна організація/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (споживач/відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №523 (а.с.14-17), за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Відповідно до п.4.8 вказаного договору всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно з п. 5.5 зазначеного договору розрахунки по даному договору здійснюються у національній валюті та в безготівковій формі, якщо інше не визначено законом або за домовленістю сторін.

18 вересня 2012 року сторони уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №1349, за умовами якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.18-21).

За п.3.1 договору, остаточні розрахунки за надані послуги проводяться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

За п.3.6 договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку на оплату не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги з теплопостачання, на оплату яких за період з жовтня 2012 по квітень 2013 року виставив відповідачеві відповідні рахунки (а.с.23-29).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за використану теплову енергію виконав частково, в результаті чого станом на день звернення з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем, згідно розрахунку позивача (а.с.12) за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. в сумі 25653,10 грн.

За даними позивача, після подачі позову до суду (31.05.13) відповідач частково сплатив суму боргу в загальній сумі 16000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №483 від 03.06.13 на суму 6000,00 грн., №487 від 12.06.13 на суму 2000,00грн., №491 від 27.06.13 на суму 6000,00грн., №494 від 10.07.13 на суму 2000,00грн. (а.с.43-46).

Не проведення відповідачем розрахунків за отримані послуги стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог. Згідно наданих позивачем копій платіжних доручень відповідачем частково борг сплачено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 9653,10 грн., а в частині стягнення 16000,00грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1.ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою відповідачем цієї суми після подачі позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771) - 9653,10 грн. боргу.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) - 1720,50грн. судового збору на користь Державного бюджету України.

4. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 16000,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.07.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1-в справу