Постанова № 32414431, 16.07.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2479/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.07.2013 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.06.2013, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Сіщуком В.В. та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийняти рішення, передбачене Законом України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом - виконавчим листом №2а/2570/1562/2012, виданим Чернігівським окружним адміністративним судом 25.02.2013 про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.05.2012 по день винесення постанови.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при здійсненні виконавчих дій неправомірно відмовлено йому у відкритті виконавчого провадження. При цьому, відповідач посилався на те, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено суму заборгованості, яку необхідно стягнути з боржника - Львівської митниці на користь стягувача - ОСОБА_1 Позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець не міг застосовувати п.8 ч. 3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки законодавством України не передбачено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як не зазначення суми заборгованості, яку необхідно стягнути з боржника.

Протокольною ухвалою суду від 08.07.2013 замінено неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на належного - Головне управління юстиції у Львівській області.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив та заперечень на позов не надав.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 по справі №2а/2570/1562/2012, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 09.04.2012 № 730-к, наказ Львівської митниці від 09.04.2012 № 506-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора ВМО № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 10.04.2012 та стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.04.2012 по день винесення постанови (а.с.8-13).

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 вказана вище постанова залишена без змін.

05 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з заявою про примусове виконання постанови суду (а.с.16) та подав на примусове виконання виконавчий лист, виданий 25.02.2013 Чернігівським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2а/2570/1562/2012 (а.с.20).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Сіщука В.В. від 13.06.2013 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено суму заборгованості, яку необхідно стягнути з боржника - Львівської митниці на користь стягувача - ОСОБА_1 (а.с.19).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту першого та другого статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою також виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Дослідивши надані до суду матеріали справи, суд прийшов до висновку, що виконавчий лист відповідає загальним установленим законом вимогам, зокрема ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», пред'явлений до виконання у встановленому законом порядку та у визначений строк, а за ст. 21 цього Закону є підвідомчим відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Що стосується посилання державного виконавця на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що став підставою для винесення оскаржуваної постанови, то суд зазначає, що законодавством України не передбачено такої підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, як не зазначення суми заборгованості, яку необхідно стягнути з боржника.

При цьому, приписи пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» не наділяють державного виконавця правом на власний розсуд встановлювати наявність інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, крім тих, які передбачені законом.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання.

Таким чином, з наведеної норми випливає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, державний виконавець може звернутися до суду для усунення проблем при виконанні рішення, в процесі здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Сіщуком В.В. неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 13.06.2013 ВП №38371597, яка виходячи із вищенаведеного є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесеного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області підлягають задоволенню, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.06.2013, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Сіщуком В.В.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийняти рішення, передбачене Законом України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом - виконавчим листом № 2а/2570/1562/2012, виданим Чернігівським окружним адміністративним судом 25.02.2013 про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.05.2012 року по день винесення постанови

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001) на користь ОСОБА_1 34 грн. 41 коп. судових витрат

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков