Постанова № 32414154, 09.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2013 року Справа № 812/5103/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

за участю:

представника позивача: Ганзія С.В.

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганську справу за адміністративним позовом Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по єдиному податку,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по єдиному податку в сумі 846,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Старобільською райдержадміністрацією 03.09.2008 про що зроблено запис в ЄДР за № 237700000003509.

Відповідачем подано до Старобільської МДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 19.11.10 з 01.01.2011.

В даній заяві зазначено вид діяльності - розведення та реалізація товарної риби.Рішенням Старобільської міської ради №25/4 від 29.02.2008 встановлено ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб згідно до п.13 якого ставка виду діяльності роздрібна торгівля поза межами району в великих містах та обласних центрах складає 200,00 грн., пунктом 11 визначено, що ставка виду діяльності розведення та реалізація товарної риби складає 150, 00 грн.

Станом на 22.05.13 відповідач має податкову заборгованість з єдиного податку у сумі 846,19 грн., з яких основний борг -832,92 грн. нараховано у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання у сумі 32,92 грн. по строку сплати до 20.07.11; 200,00 грн. по строку сплати до 20.08.11; 20.09.11; 20.10.11; 20.11.11 та пеня у розмірі 13,27 грн. нарахована за несвоєчасну сплату згідно п.п. 129.1.1 п.129.1 ст.129 ПКУ.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання, боржнику сформовано податкову вимогу форми «Ф» №9 від 25.10.12 року, яку направлено поштою 26.10.12 року.

26.06.2013 року на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в обґрунтування якої зазначено, що заборгованість ФОП -ОСОБА_2 з єдиного податку ( основний борг) складає 800 грн. за період з 20.08.2011 року по 22.05.2013 року по строкам сплати:

20.08.2011 - 200,00 грн.;

20.09.2011-200,00 грн.;

20.10.2011- 200,00 грн.;

20.11.2011 - 200,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача податковий борг по єдиному податку в сумі -800,00 грн.

Відповідач у судове засідання не прибув про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

06 червня 2013 року та 08 липня 2013 року на адресу суду повернулися конверти із позначкою пошти «за зазначеною адресою не проживає», які були надіслані відповідачу з повістками про виклик у судове засідання, за адресою, яка зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію та в довідці адресно-довідкового підрозділу ТО ДМС України.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Ухвалою суду від 09 липня 2013 року за письмовою заявою позивача допущено процесуальне правонаступництво позивача по справі, а саме - Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Відповідач - ОСОБА_2, і.к.НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області 03.09.2008 року за № 2 377 000 0000 003509( а.с.13).

Перебуває на обліку у позивача як платник єдиного податку, що підтверджується довідкою від 04.09.2008 № 383.( а.с.12).

19.11.2010 відповідачем подано до позивача заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2011 року, в якій зазначено вид діяльності -розведення та реалізація товарної риби ( а.с.14) та на підставі якої видано свідоцтво серія НОМЕР_2, що засвідчує сплату -200 грн. єдиного податку ( а.с.12).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач у даних правовідносинах є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України. Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення заборгованості у відповідача) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно підпункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до рішення Старобільської міської ради №41/3 від 26.03.2010 року(а.с.15-20) встановлено ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб - підприємців, згідно до п.13 якого ставка виду діяльності -роздрібна торгівля поза межами району в великих містах та обласних центрах -складає 200,00 грн.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Судом встановлено, що відповідач не виконував обов'язки по сплаті податку, та 22.05.2013 за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 800,00 грн. за період з 20.08.2011 по 22.05.2013 (арк. справи 35).

26.10.2012 позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 25.10.2012 №9 на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 25.10.2012 року у розмірі 1327,65 грн. (арк. справи 11).

Податкова вимога відповідачем не оскаржувалась (сторонами не надано суду доказів відкликання податкової вимоги), а тому вона є узгодженою та чинною на час розгляду справи.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку за період з 20.08.2011 по 22.05.2011 становить 800,00 грн., яка в добровільному порядку не сплачена.

Статтею 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених ( зменшених) позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 17, 87, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по єдиному податку у сумі 800,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (і.н.НОМЕР_1) податковий борг по єдиному податку у сумі 800,00 грн. ( вісімсот гривень 00 коп.) перерахувавши кошти на р/р 31510970700332, отримувач Старобільська міська рада , код отримувача 37858396, код бюджетної класифікації 18050400, банк отримувача ГУДКСУ в Луганській області , МФО 804013.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12 липня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін