Рішення № 32413722, 16.07.2013, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/248/13-ц

Провадження № 2/419/91/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 р. Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М

при секретарі - Сороковенко І. В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку, третя особа: Новоайдарське РКПТІ та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до Новоайдарської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту родинних відносин, третя особа: приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Новоайдарської селищної ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку, третя особа: Новоайдарське РКПТІ, посилаючись на те, що вона у 1995 році вирішила придбати у свого рідного брата ОСОБА_7 1/2 частку будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 З цією метою 28.07.1995 року вона передала йому грошові кошти, а ОСОБА_7 власноруч склав та надав їй розписку, яка підтверджує отримання ним від неї 500 (п'ятисот) доларів США за 1/2 частку будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 30.11.1989 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підставою набуття ними домоволодіння є договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Новоайдарської державної нотаріальної контори Сумцовою А.Я., реєстр за № 836 від 10.07.1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер рідний брат позивача - ОСОБА_7. Спадщину після померлого прийняла ОСОБА_8 - його дружина, коли фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла власниця житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ОСОБА_8. Спадщину після померлої ніхто не приймав.

Позивач право власності, набуте за договором купівлі-продажу від 28.07.1995 року, належним чином на ? частку домоволодіння не оформила, посилаючись на те, що є необізнаною людиною в області юриспруденції, тому нотаріально укладений договір не посвідчила.

Позивач просила визнати дійсним правочин, щодо купівлі - продажу 1/2 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Луганської області, визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1

Ухвалою Новоайдарського районного суду від 01.04.2013 року до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги залучено ОСОБА_5.

11.04.2013 року ОСОБА_5 звернулась до Новоайдарського районного суду з позовом до Новоайдарської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту родинних відносин, третя особа: приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу ОСОБА_6, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла її двоюрідна сестра ОСОБА_8, яка проживала в АДРЕСА_1. На момент смерті ОСОБА_8 проживала та була зареєстрована за вказаною адресою сама. За життя ОСОБА_8 заповіту не залишила. Вона є двоюрідною сестрою спадкодавиці, бо її батько ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та батько спадкодавиці ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_2) були рідними братами. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 загинули у період Великої Вітчизняної Війни (у 1943 році). Тому вона, як двоюрідна сестра спадкодавиці, має право на спадкування за правом представлення. Спадкоємців першої, другої черги у ОСОБА_8 немає, її чоловік ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

ОСОБА_5 подала приватному нотаріусу Новоайдарського районного нотаріального округу ОСОБА_6 у передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_8 До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_8, входить житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 Вказаний будинок належав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на підставі договору довічного утримання (посвідченого 10.06.1989 року державним нотаріусом Новоайдарської державної нотаріальної контори, реєстр № 836). Після смерті чоловіка, ОСОБА_8 прийняла його спадщину відповідно до ст. 549 ЦК України, чинного на той час, - шляхом фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном (так як проживала разом зі своїм чоловіком у спільному будинку). В позасудовому порядку ОСОБА_5 не має можливості оформити право на спадщину оскільки не має документів, які підтверджують факт родинних відносин між нею та спадкодавцем, просила встановити факт того, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, визнати за нею право власності на спадкове майно після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а саме на домоволодіння (житловий будинок з усіма господарськими, побутовими будівлями та спорудами) розташоване в АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити, вимоги, заявлені третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5, не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні представники третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені ОСОБА_1 вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, вимоги, заявлені третьою особою ОСОБА_5, підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача за обома позовами - Новоайдарської селищної ради Євдокимова З.О., у судовому засіданні в своїх поясненнях при вирішенні відповідного спору покладалася на розсуд суду.

Представник третьої особи за позовом ОСОБА_1 - Новоайдарського РКПТІ, не з'явилась, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надала.

Представник третьої особи за позовом ОСОБА_5 - приватний нотаріус ОСОБА_6, у судове засідання не з'явилась, надала письмову заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають задоволенню, а вимоги, заявлені ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що предметом спору є домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Власниками даного домоволодіння з 30.11.1989 року були ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується копією реєстраційного надпису на документі про право особистої власності (а.с.12), що є похідним від договору довічного утримання (а.с.11).

Один з власників спірного домоволодіння - ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.13).

За життя ОСОБА_7 заповіту не залишив, особою, що фактично після нього прийняла спадщину - частину домоволодіння АДРЕСА_1, стала його дружина - ОСОБА_8, яка мешкала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном за правилами ЦК в редакції 1963 року, але свідоцтва про право на спадщину не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, яке складається з домоволодіння (садиби), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 06.03.1996 року (а.с.7-9) та копією реєстраційного напису на документі про право особистої власності (а.с.12).

В зазначеному домоволодінні ОСОБА_8 мешкала до відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5, 22.09.2012 року звернулась до приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с.88).

ОСОБА_5 вважає себе єдиним спадкоємцем за законом після ОСОБА_8 на підставі ч. 4 ст. 1266 ЦК України та бажає прийняти спадщину в повному обсязі.

З пояснень позивача ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні, встановлено, що остання є рідною сестрою ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на підтвердження даного факту надала копію свідоцтво про її одруження з ОСОБА_13 (а.с.14), що підтверджує зміну її прізвища з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

Позивач ОСОБА_1 вважає себе власником ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 Луганської області на підставі укладення договору купівлі-продажу, який укладено між нею та ОСОБА_7 28.07.1995 року шляхом надання останнім письмової розписки.

З копії розписки (а.с.15), наданої позивачем ОСОБА_1, вбачається, що нею 28.07.1995 року в рахунок ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 Луганської області, передано ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 500 доларів США, а ним ці кошти прийняті.

З пояснень, наданих позивачем ОСОБА_1 у судовому засіданні встановлено, що остання не посвідчила договір купівлі-продажу частини домоволодіння АДРЕСА_1 нотаріально та не зареєструвала його у встановленому законом порядку, посилалась на те, що є необізнаною у діючому законодавстві.

Також позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 посилались на ст. 220 ЦК України (в ред. 2003 р.) як на підставу позову, з якої вбачається, що, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання правочину у вигляді договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку з побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 дійсним та визнання за позивачем права власності на предмет договору - не підлягає задоволенню за відсутності законних підстав.

Так, відповідно до положень абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З матеріалів справи вбачається, що дії, які вказують на правочин з боку позивача, були вчинені 28.07.1995 року, що підтверджується копією розписки (а.с.15), тобто під час дії ЦК України в редакції 1963 року, тому застосуванню підлягають норми саме цього кодексу.

Відповідно до положень ст. 227 ЦК України (1963 р.), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Тобто, наведена норма передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договору даного типу та реєстрацію в органі місцевого самоврядування.

В даному випадку не посвідчення договору нотаріально тягне його недійсність.

Статтею 47 ЦК України (1963 р.) передбачено можливість визнання договору дійсним у разі ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення при повному або частковому її виконанні кимось з них.

Факт вчинення правочину сторона зобов'язана доводити належними доказами, в даному випадку, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків, перевагу мають письмові докази, засоби аудіо- чи відеозапису. З огляду на наведене суд не бере до уваги пояснення свідків на підтвердження укладення договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_1 не зазначає ані в позовній заяві, ані в поясненнях, наданих у судовому засіданні, про те, що ОСОБА_7 ухилявся від нотаріального посвідчення правочину у вигляді договору купівлі-продажу, посилаючись на необізнаність в діючому законодавстві, що не є поважною причиною укладення договору з порушенням норм діючого законодавства, що тягне відразу його недійсність та є суттєвим, тим більш, що зміст норм законів є загальнодоступним та кожен громадянин не позбавлений права звернутись за правовою допомогою, та не надає на підтвердження цього факту належних доказів.

Беручи до уваги позицію ВСУ, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, положення ч. 2 ст. 47 ЦК України (1963 р.) застосуванню до правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та реєстрації не підлягають, оскільки момент вчинення таких правочинів, зокрема, відповідно до ст. 227 ЦК України (1963 р.), пов'язується з реєстрацією в органі місцевого самоврядування, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується жодною зі сторін, спірне домоволодіння належало ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві спільної власності.

Суд вважає, що позивачем та продавцем ОСОБА_7 при купівлі та продажу частини домоволодіння АДРЕСА_1 також були порушені правила спільного володіння, користування та розпорядження майном, яке знаходиться у власності кількох осіб, зокрема щодо надання дозволу співвласника на розпорядження спільним майном, щодо права привілеєвої купівлі, досягнення домовленості щодо порядку користування певними приміщеннями чи їх частинами між співвласниками та правила щодо продажу домоволодіння, зокрема його частини (ч. 5 ст. 226 ЦК України (1963 р.), що при відчуженні частини домоволодіння, відчужувана частина повинна бути виражена у вигляді відокремленого жилого приміщення за винятком продажу її власнику.

Суд вважає, що наведені порушення є суттєвими та в сукупності також є підставами нікчемності правочину, який позивач ОСОБА_1 просить визнати дійсним, тому її вимоги задоволенню не підлягають з огляду на відсутність законних підстав.

Третя особа ОСОБА_5, що заявляє самостійні вимоги, вважає себе спадкоємицею після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, за правом представлення, як двоюрідна сестра спадкодавця, в порядку ч. 4 ст. 1266 ЦК України, згідно якої двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Вимоги третьої особи ОСОБА_5 підлягають вирішенню в порядку книги 6-ої ЦК України (в редакції 2003 року), оскільки вимоги її пов'язані з відкриттям спадщини, а спадщина відкрилась в 2012 році.

Представники ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_5 є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_8, бо її батько - ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1), та батько спадкодавця - ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_2), були рідними братами, вони загинули у період Великої Вітчизняної Війни (у 1943 році), що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с.92), копією актового запису про народження ОСОБА_14 (а.с.107), де батьком зазначено на російській мові "ОСОБА_11", відповіддю Гречишкінської сільської ради Новоайдарського району Луганської області № 76 від 26.06.2013 року, з якої вбачається, що третя особа ОСОБА_5 та спадкодавець ОСОБА_8 дійсно мешкали в с. Гречишкіне, їх батьками є ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.157), витягами з ОБД "Мемориал" (а.с.50, 51) з яких вбачається, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 є безвісно відсутніми в період ВОВ.

На підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 суд також приймає свідчення свідків, які були опитані у судовому засіданні, а саме ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які є мешканцями с. Гречишкіне Новоайдарського району Луганської області, та підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є двоюрідними сестрами, їх батьки ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, між собою є рідними братами, вони загибли під час ВОВ. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в дитинстві були мешканками с. Гречишкіне Новоайдарського району.

Оцінюючи в сукупності докази, які надані представниками третьої особи ОСОБА_5 з метою доведення факту родинних відносин, суд приходить до висновку про доведеність з боку третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги факту родинних відносин останньої зі спадкодавцем ОСОБА_8, що є підставою для задоволення позову в даній частині.

Третьою особою ОСОБА_5 також заявлено вимогу про визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом на підставі ч. 4 ст. 1266 ЦК України (2003 р.) після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Суд вважає, що дана вимога є безпідставною, оскільки такий спосіб захисту як "визнання права власності на спадкове майно" є винятковим та підлягає застосуванню лише у тих випадках, коли існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З матеріалів цивільної справи, матеріалів дослідженої у судовому засіданні спадкової справи вбачається, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Ноайдарського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_17 (а.с.88).

Єдиною перешкодою в реалізації спадкових прав ОСОБА_5 була відсутність документів, які підтверджують ступінь родинних відносин зі спадкодавцем та її право на спадкування за правом представлення, що було усунуто в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В матеріалах спадкової справи ОСОБА_8 відсутня постанова нотаріуса про відмову ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину, що виключає наявність цивільно-правового спору з даного питання.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 45, 47, 226, 227 ЦК Української РСР в редакції 1963 р., ст. 16 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 56, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 234, 256, 259 ЦПК України, Постанововю Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Постановою Пленуму ВСУ №Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку, третя особа: Новоайдарське РКПТІ - залишити без задоволення.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до Новоайдарської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту родинних відносин, третя особа: приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а саме, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, є двоюрідними сестрами.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.М. Іванова