Рішення № 32413557, 15.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/10052/2012

Провадження № 2/265/301/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, зобов»язання зарахувати незаконно отриманні суми на погашення тіла кредиту на дату списання таких грошей та визнання кредитного договору припинившим свою дію,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між банком та відповідачем договору № SAMDN03000004776927 від 01 грудня 2005 року (далі Договір), відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, що підтверджується і підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання.Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Однак в порушення ст.ст.526,527 та 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконав.

І в зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором станом на 02.12.2012 року має заборгованість в сумі 13 133,97 грн., яка включає: заборгованість за кредитом 7 558,84 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 4 473,51 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. і штраф (процентна складова) 601,62 грн. Тому просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати в сумі 214,60 грн.

Заперечуючи проти первісного позову ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, зобов»язання зарахувати незаконно отриманні суми на погашення тіла кредиту на дату списання таких грошей та визнання кредитного договору припинившим свою дію, посилаючись на те, що між ним та банком був укладений договір № SAMDN03000004776927 від 01 грудня 2005 року. За умовами договору відсоткова ставка за використаний кредитний ліміт складає 1,4 % в місяць із розрахунку 360 днів в році, що фактично становить 0,04667 % в день на суму використаного кредитного ліміту. Договір складений на двох аркушах і підписаний двома сторонами. В 2011 році банк вже звертався до суду з позовом до нього про стягнення кредитної заборгованості, судом першої інстанції позов банку було задоволено, однак при розгляді справи в апеляційній інстанції було з»ясовано, що банк неодноразово збільшував відсоткову ставку в односторнньому порядку не погоджуючи змін із позичальником. Умови укладеного договору не передбачають такого підвищення відсоткової ставки. В рішенні апеляційного суду було вказано на незаконність підвищення відсоткової ставки по даному кредитному договору і це стало однією із підстав для скасування рішення суду. Із виписки по рахунку кредитного договору відповідача видно, що банк і на даний час нараховує підвищену відсоткову ставку. Так в розрахунку заборгованості наданому банком на 31.10.2012 року вказана сума відсотків 107,56 грн., в той же час по рахунку на дату 30.10.2012 року 252,1 грн., також 31.07. 2012 0 107,55 грн., а у виписці на 30.07.2012 - 244,46 грн. Тобто сума реально нараховуваних відсотків перевищує вказану в розрахунку заборгованості більш ніж в два рази. Згідно документу «Розрахунок заборгованості» сума боргу позичальника на 02.12.2012 року складає 12032,35 грн., а згідно виписки по рахунку 29.11.2012 року сума заборгованості складає 20 405,63 грн. При розгляді апеляційним судом справи було встановлено, що в період з 31.07.2006 року по 30.04.2008 року банк використовував збільшену відсоткову ставку в 22,8 % річних, в період з 12.06.2008 року по 03.10.2008 року 25,5 % річних, а в період з 15.10.2008 року по 06.09.2010 року 26,4 %. Таким чином, банк в порушення умов кредитного договору та вимог законодавства України збільшував обсяг зобов»язань позичальника, нараховував і стягував підвищені відсотки без погодження з позичальником, що є недійсним. За його попередніми підрахунками тільки в період з 02.12.2005 року по 01.10.2010 року банк незаконно утримав з позичальника суму збільшених відсотків в розмірі 3 958,41 грн.

Окрім того банк списав з рахунку позичальника щомісячні суми комісій: в період з 30.12.2005 року по 30.04.2008 року 29 раз по 126,25 грн., з 30.05.2008 року по 28.11.2008 року суми 121,3, 121,22, 121,13,121,14, 121,53, 144,01,168,55, а в період з 31.12.2008 року по31.03.2009 року 4 рази по 192,5 грн., що в сукупності складає 5037,57 грн. Також з позичальника утримано видавничу комісію (4012,9 грн. і комісію за обслуговування 5 621,32 грн.). Однак дані комісії не передбачені кредитним договором, інших додаткових документів позичальник не підписував. Банк списав із позичальника і щорічні суми комісій: 02.12.2005 року 1010 грн., 13.12.2006 року 505 грн., 08.01.2008 року 505 грн., 18.12.2008 року 786,48 грн., що складає 2 806,48 грн., однак вони також не передбачені кредитним договором. Не передбачено також кредитним договором і списані банком суми комісії - 11.01.2006 року 541,89 грн., 08.03.2007 року 546,76 грн., 12.06.2008 року - 242,47 грн., що складає 1 331,12 грн.

Строк дії укладеного договору між ним та банком відповідає строку дії кредитної картки. Кредитна картка була випущена 01.12.2005 року і строк її дії сплив 01.12.2007 року, після чого вона була повернена в банк. Однак банк не визнає договір таким, що припинив свою дію і продовжує нараховувати відсотки, пеню і штраф йому.

Просить суд визнати дії банку незаконними в частині підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку за кредитним договором і зобов»язати банк здійснити перерахунок кредитної заборгованості відповідно до відсоткової ставки 1,4 в місяць з 01.12.2005 року по 01.12.2009 року, визнати незаконними дії банку в частині стягнення з позичальника грошових коштів не передбачених кредитним договором а саме: комісій «видавничої, за обслуговування», списання по «службовій операції», «за овердрафт», «за несвоєчасну сплату», зобов»язати банк зарахувати незаконно отриманні суми на погашення тіла кредиту на дату списання таких грошей та визнати кредитний договір припинившим свою дію, а будь-які нарахування по ньому з дати закінчення його дії незаконними.

Також 15.07.2013 року уточнив свої позовні вимоги, наполягав на застосуванні строків позовної давності до первісних вимог позивача та просив суд окрім своїх вимог, заявлених раніше також зобов»язати банк повернути ОСОБА_1 незаконно отримані гроші в сумі 6 722,47 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та повністю заперечувала проти зустрічного позову, зазначаючи, що посилання відповідача на закінчення строку дії картки та припинення тим самим строку кредитного договору є безпідставними, так як строк дії картки після завершення її строку дії лонгується, картка перевипускається. Тому строк позовної давності не може бути застосований, так як договір пролонгований.

ОСОБА_1 оспорює законність нарахування ряда сум (комісій) з посиланням на їх відсутність в умовах договору. Однак, на момент укладення спірного договору ОСОБА_1 надав свою згоду з Тарифами і взяв на себе зобов»язання виконувати їх. Тривалий час користувався грошовими коштами, в тому числі і здійснював погашення усіх комісій без будь-яких заперечень.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, повністю підтримав пред»явлений відповідачем зустрічний позов, посилаючись на обставини викладені в ньому.

Відповідач ОСОБА_1 на розгляд справи до суду не з»явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку про те, що первісна позовна заява підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

01 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDN03000004776927, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За п.1.1 договору встановлена базова відсоткова ставка по кредитному ліміту в розмірі 1,4 %.

Як свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 02.12.2012 року ОСОБА_1 має перед банком заборгованість в сумі 13 133,97 грн., яка включає: заборгованість за кредитом 7 558,84 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 4 473,51 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. і штраф (процентна складова) 601,62 грн.

При цьому, із вказаного розрахунку видно, що банком застосовано 16,8 % ставку на рік.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, що підтверджується і підписом у заяві.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що виникає з підстав, встановлених ст.11 ЦК.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до положень ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов»язання за кредитним договором і станом на 02.12.2012 року має заборгованість в сумі 13 133,97 грн., то вона підлягає стягненню з нього на користь банку, зокрема заборгованість за кредитом 7 558,84 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 4 473,51 грн., а також штраф (процентна складова) 601,62 грн. і штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.

При зверненні до суду позивачем банком був сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією в сумі 214,60 грн., який на підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, відповідно до ст.257 ЦК України, а її перебіг відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності в три роки до первісних позовних вимог банку.

Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено при розгляді справи, банк вже звертався до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у жовтні 2010 року, таким чином строк позовної давності перервався і його відлік починається заново, тому суд вважає, що такий строк банком не пропущений.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє до моменту належного виконання сторонами зобов»язань.

Згідно п.9.3 спірного договору він діє необмежений період часу, за виключенням п.9.4, відповідно до якого при відсутності достатньої суми грошових коштів для продовження дій Картки і виконання розрахункових операцій по рахунку згідно п.4.6 і ненадходження грошових коштів на рахунок протягом 6-ти місяців з момента спливу строку дії Картки, залишок грошових коштів передається у власність банку і є його доходом зі згоди Клієнта, яку він підтвердив підписанням договору. Картрахунок закривається і договір припиняє свою дію.

Як встановлено при розгляді справи відповідач має невиконані зобов»язання перед банком, жодна із сторін, банк так як і відповідач ОСОБА_1 не інформували іншу сторону про припинення дії спірного кредитного договору, тому підстав для визнання його припинившим свою дію 01.12.2009 року у суду не має.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 02 лютого 2012 року скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 квітня 2011 року та відмовлено банку в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 01 грудня 2005 року.

Вказаним рішення суду встановлено, що банк в односторонньому порядку без попереднього повідомлення позичальника підвищував відсоткову ставку.

Однак при розгляді справи в суді представник банку пояснював, що пред»явлені до ОСОБА_1 вимоги перераховані із врахуванням 1,4 % ставки згідно укладеного між сторонами договору.

Наданий суду представником банком розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору від 01.12.2005 року свідчить про те, що при здійсненні такого розрахунку банком застосовано 16,80 % відсоткової ставки річних, тобто 1,4 % ставки в місяць, що відповідає п.1.1 спірного кредитного договору (а.с.4-10), тому підстав для визнання дій банку незаконними в частині підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку за кредитним договором і зобов»язати банк здійснити перерахунок кредитної заборгованості відповідно до відсоткової ставки 1,4 в місяць з 01.12.2005 року по 01.12.2009 року не має.

Статтею 60 ЦПК України покладено на кожну із сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

З урахуванням обставин справи, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дій банку в частині стягнення з позичальника грошових коштів не передбачених кредитним договором а саме: комісій «видавничої, за обслуговування», списання по «службовій операції», «за овердрафт», «за несвоєчасну сплату», зобов»язання банку зарахувати незаконно отриманні суми на погашення тіла кредиту на дату списання таких грошей, зобов»язання банку повернути ОСОБА_1 незаконно отримані гроші в сумі 6 722,47 грн., необхідно відмовити повністю, у зв»язку з відсутністю правових підстав.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.526,527,530,1048,1050,610 Цивільного кодексу України, ст.ст.8,10,11,57,58,59,60,213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ 29092829003111, МФО № 305299 заборгованість за договором № SAMDN03000004776927 від 01 грудня 2005 року в сумі 13 133 (тринадцять тисяч сто тридцять три) гривні 97 копійок та судовий збір (рах. № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, зобов»язання зарахувати незаконно отриманні суми на погашення тіла кредиту на дату списання таких грошей та визнання кредитного договору припинившим свою дію, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її розгляді - в 10-денний строк з дня отримання копії.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_4