Рішення № 32411905, 10.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2737/13-ц

Провадження № 2/265/1313/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що 24 червня 2009 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі, зареєстрований 24 червня 2009 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за № 1435.

Відповідач є сином його сестри ОСОБА_4, яка постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Він є одинокою особою, в 1990 році розірвав шлюб з ОСОБА_5, від якого мають двох дітей, однак з дітьми він спілкується рідко через погані відносини. До 2000 року він проживав з ОСОБА_6

Зі своєю сестрою підтримував зв»язок по телефону і зимові місяці по 2009 рік гостював у неї, так як у нього в будинку відсутнє опалення. В період перебування його у своєї сестри вона та її чоловік ОСОБА_7 запропонували йому укласти договір довічного утримання, або написати заповіт на їх користь з правом наступного спадкування спірного домоволодіння. Розуміючи те, що власними силами він не зможе провести опалення в будинку, зробити ремонт він погодився укласти договір довічного утримання, або скласти заповіт на сестру.

24 червня 2009 року він в присутності відповідача і ОСОБА_8 відвідали приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, де він і підписав документи, а саме спірний договір купівлі-продажу. При підписанні договору він помилково вважав, що підписує заповіт, текст договору він не читав, так як був без окулярів і не міг розібрати надруковане. Йому вручили копію договору, а всі інші документи відповідач забрав із собою. І по даний час він продовжує проживати в будинку, сплачує усі комунальні послуги. Ознайомившись з повним текстом спірного договору він звернувся до відповідача і родичів з проханням добровільно його розірвати і повернути йому правовстановлюючі документи на будинок, однак відповідач відмовляється від того і вимагає від нього 2 500 дол. США. З тексту спірного договору йому стало відомо про те, що вартість проданого домоволодіння складає 32 582 грн., які відповідач йому так і не передав.

Вважає, що при підписанні спірного договору купівлі-продажу не було враховано його волевиявлення, наміру продавати будинок у нього не було, оскільки це його єдине житло; йому не були відомі обставини, що відносяться до укладеного договору і наслідки його укладення; помилка, допущена ним при укладенні спірного договору має істотне значення для нього, так як в результаті укладеного договору він позбавляється житла; будь-яких наслідків від укладеного договору не наступило, так як він до цих пір залишається проживати в будинку, відповідач його у володіння не прийняв.

Просить суд визнати недійсним укладений 24 червня 2009 року між ним та відповідачем договір купівлі-продажу домоволодіння по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі, зареєстрований 24 червня 2009 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за № 1435 та визнати за ним право власності на домоволодіння по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі.

Позивач ОСОБА_1 при розгляді справи в суді підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Окрім того, просив суд поновити йому строк позовної давності для звернення до суду з позовом, так як він в період починаючи з квітня 2012 року хворів, не міг вільно пересуватися, пересувався з палицею, був доставлений в хірургічне відділення Маріупольської ЛШМД. Для проведення оперативного лікування йому необхідні були гроші і тому він покинув лікарню. Однак хвороба прогресувала і 23 жовтня 2012 року йому була зроблена операція ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини бедра. Таким чином його хвороба і була поважною причиною пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач ОСОБА_9 на розгляд справи до суду не з»явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, а також письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позов не визнав, зазначаючи про те, що позивач не підтвердив свої позовні вимоги належними доказами по справі. При укладенні спірного договору текст договору позивачеві зачитувала нотаріус у голос, ОСОБА_1 особисто його підписав, нотаріус пояснила йому усі наслідки укладеної угоди. Тому вимоги ст.ст.203,208,210 ЦК України виконані сторонами у повному обсязі. Гроші за договором купівлі- продажу він передавав в момент вчинення нотаріальної дії. Окрім того, позивач і на даний час проживає в спірному будинку, і він розуміючи його становище не наполягає навіть на наслідках, обумовлених договором щодо звільнення будинку позивачем та зняття його з реєстрації. Тому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 на розгляд справи до суду не з»явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність, а також письмові пояснення, відповідно до яких для укладення спірного договору купівлі-продажу домоволодіння по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі до неї звернувся безпосередньо власник нерухомого майна ОСОБА_1, який є продавцем та покупець ОСОБА_10 з бажанням укласти договір купівлі-продажу. Усі необхідні правовстановлюючі документи на домоволодіння для оформлення договору їй були надані продавцем, який перебував при здоровому розумі та ясній пам»яті, залишаючи враження людини, яка повністю розуміє значення своїх дій та діє добровільно без будь-якого примусу, самостійно прочитав підготовлений нею проект договору, дав погодження на його укладення і підписав його особисто. Зазначила також, що передача оплати за товар по договору між сторонами здійснювалася без її участі (так як цього не передбачено законодавством). При укладенні договору нотаріус отримує інформацію про розрахунок у сторін і при отриманні згоди прописує це в договорі.

Заслухавши пояснення позивача, свідків та дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає з наступних підстав.

Судом втановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили суду, що наміру укладати договір купівлі-продажу ОСОБА_1 з відповідачем не мав. Він просто хотів щоб його довічно доглядала сестра та її сім»я, а він їм за це після смерті залишить свій будинок. Безпосередніми свідками укладення спірного договору купівлі-продажу вони не були, однак знають зі слів позивача про те, що він просто підписав якісь документи, не читаючи їх, так як не мав окулярів та довіряв родичам. Грошей вони йому за придбаний будинок не передавали.

24 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі, зареєстрований 24 червня 2009 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за № 1435 (а.с.6).

Вказаний договір підписаний позивачем ОСОБА_1

Згідно п.17 спірного договору сторони розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки для кожної із сторін, дійсні наміри кожної із умов правочину, кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі.

23 червня 2009 року ОСОБА_1 написав заяву до БТІ про видачу йому інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно - будинок по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі. Заява підписана ОСОБА_1О

У вказаній заяві метою отримання такої інформації зазначено купівля-продаж (а.с.79-80).

24 червня 2009 року ОСОБА_1 написав заяву на ім»я нотаріуса ОСОБА_3 про те, що засвідчує, що земельна ділянка на якій розташований будинок по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі не приватизована. Вказана заява підписана позивачем (а.с.70).

Як свідчить акт сусідів ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 01.04.2013 року, позивач ОСОБА_1 проживає по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі, де і зареєстрований з 2008 року по даний час. Проживає один. (а.с.8).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у Державному реєстрі відомості про реєстрацію права власності домоволодіння по перевулку Межовому, 12 «А» в м.Маріуполі відсутні (а.с.38-39).

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, відповідно до ст.257 ЦК України, а її перебіг відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 15.03.2013 року (а.с.7), згідно епікризу з історії хвороби № 471 перебував в хірургічному відділенні лікарні № 4 в період з 19 жовтня 2012 року по 05 листопада 2012 року (а.с.10).

В період із 07 жовтня по 10 жовтня 2012 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КЗ «Петриківська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (а.с.20), про що свідчить виписка із медичної картки № 2808 стаціонарного хворого хірургічного відділення.

Тому суд вважає, що строк звернення до суду з позовом ним пропущений з поважних причин та приходить до висновку про поновлення йому такого строку.

Згідно статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, правочин вчинений під впливом помилки відповідно до ст.229 ЦК України, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує те, що відповідно до ст.60 ЦПК України, позивачем не доводено у чому саме полягала його помилка під час укладення спірного договору купівлі-продажу, яку саме істотну умову такої угоди він неправильно сприймав, і яким чином таке неправильне сприйняття вплинуло на його волевиявлення, з огляду на те, що договір купівлі-продажу як стверджував сам позивач він підписав, хоча і не читаючи, такий договір є відплатним договором і мотиви укладення угоди не мають правового значення для вирішення спору про визнання недійсним договору з підстав його укладення внаслідок помилки.

При розгляді справи в суді позивач ОСОБА_1 стверджував, що відповідач йому не передав грошей за спірним договором купівлі-продажу.

Виходячи з положень ч.3 ст. 692 ЦК України, якщо покупець не виконав обов"язок щодо оплати переданого йому товару, то продавець набуває права вимоги такої оплати або розірвання договору з підстав, передбачених ст.651 ЦК України. Невиконання ж стороною умов договору не є підставою для визнання його недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.203,215,229,230 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,11,60, 213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її розгляді - в 10-денний строк з дня отримання копії.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_14