Рішення № 32411321, 16.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/2286/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів,

до відповідача: Військової частини А2166, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники,

про: стягнення 5 419 грн. 23 коп. суми основної заборгованості, 348 грн. 78 коп. пені, 105 грн. 20 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Непийвода Ю.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився,

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Військової частини А2166 про стягнення 5 419 грн. 23 коп. суми основної заборгованості, 348 грн. 78 коп. пені, 105 грн. 20 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 11.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.06.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 13.06.2013 року рекомендованою поштою №79010 0669419 8 та 14.06.2013 року рекомендованою поштою №01601 1161971 6, відповідач - 14.06.2013 року рекомендованою поштою №81134 0007889 99 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Розгляд справи 27.06.2013 року відкладено на 16.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 16.07.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 27.06.2013 року подав клопотання (вх. №25071/13), у якому просить суд зменшити розмір неустойки на 80 відсотків.

Враховуючи неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Регіональний центр технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 Філії «Дирекція первинної мережі» Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», є структурним підрозділом ПАТ «Укртелеком» без створення юридичної особи, знаходиться за адресою: 79010, Львівська область, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 41 (докази в матеріалах справи).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, а відтак, стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21560766, знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №752259, Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААБ №794019 та Довідкою Головного управління регіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП серії АА № 636891 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Військова частина А-2166 є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ № 08137796, знаходиться за адресою: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники, що підтверджується Довідкою Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Міністерства оборони України з ЄДРЮО та ФОП №638/12 (докази в матеріалах справи).

20.03.2012 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (надалі - позивач, виконавець) в особі заступника директора з питань економіки та фінансів філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» Пригоди В.М. та військовою частиною А-2166 (надалі - відповідач, споживач) в особі командира Курчака М.М. укладено договір оренди рухомого майна товариства №110-8 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування обладнання, яке розміщується за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 43, відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною договору для організації лінійного тракту с. Відники - ВЗ403с та лінійного тракту ВЗ151с (надалі - майно). Вартість орендованого майна станом на 30.11.2011 року складає 8 511 грн. 83 коп. без урахування податку на додану вартість.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Станом на час розгляду справи по суті сторонами доказів розірвання, та/або визнання недійсним договору оренди рухомого майна товариства від 20.03.2012 року №110-8 сторонами суду не заявлено та не подано.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що на договірні відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також Постанови кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

Розділом 2 договору встановлено умови передачі та повернення орендованого майна, розділом 3 - умови розрахунку.

Так, згідно пункту 2.1. договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до пунктів 3.1.1. та 3.1.2. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і розраховується за базовий місяць оренди майна (листопад 2011 року) на підставі річної орендної плані встановленої у розмірі 42 відсотків від справедливої вартості майна і становить 297 грн. 92 коп., крім того нараховується податок на додану вартість в розмірі 59 грн. 58 коп. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 357 грн. 50 коп. з урахуванням ПДВ. За кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Згідно пункту 3.4. договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до пункту 3.5. договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата за перший місяць обчислюється згідно з п. 3.1.1 та 3.1.3, з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймання-передачі орендованого майна.

Розділом 5 договору встановлено права сторін, розділами 6 та 7 - їх обов'язки.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору орендодавець, серед іншого, має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати з користування майном.

Згідно пункту 6.1. договору орендар зобов'язаний, серед іншого, використовувати орендоване майно відповідно до пункту 1.1. договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати передбачену договором орендну плату.

Розділом 8 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 9 - порядок вирішення спорів.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені договором, і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до розділу 9 договору усі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що договір укладено з 20.03.2012 року по 18.03.2015 року.

Актом приймання-передачі майна від 01.02.2012 року до договору від 20.03.2012 року №110-8 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно згідно переліку. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія Акту в матеріалах справи).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, в період з березня 2012 року по квітень 2013 року включно надавав послуги відповідачу, та, за обсягом наданих послуг в календарних місяцях, виставляв відповідачу до оплати рахунки за спожиті останнім послуги, що підтверджується Рахунками від 31.03.2012 року №832000/12-449, від 30.04.2012 року №832000/12-494, від 31.05.2012 року №8320000/12-637, від 30.03.2012 року №832000/12-770, від 31.07.2012 року №832000/12-1065, від 31.08.2012 року №832000/12-1244, від 30.09.2012 року №832000/12-1416, від 31.10.2012 року №832000/12-1552, від 30.11.2012 року №832000/12-1734, від 31.12.2012 року №832000/12-1779, від 31.01.2013 року №832000/13-374, від 28.02.2013 року №832000/13-509, від 31.03.2013 року №832000/13-641, від 30.04.2013 року №932000/13-782 та Актами від 31.03.2012 року №832000/12-449, від 30.04.2012 року №832000/12-494, від 31.05.2012 року №8320000/12-637, від 30.03.2012 року №832000/12-770, від 31.07.2012 року №832000/12-1065, від 31.08.2012 року №832000/12-1244, від 30.09.2012 року №832000/12-1416, від 31.10.2012 року №832000/12-1552, від 30.11.2012 року №832000/12-1734, від 31.12.2012 року №832000/12-1779, від 31.01.2013 року №832000/13-374, від 28.02.2013 року №832000/13-509, від 31.03.2013 року №832000/13-641, від 30.04.2013 року №932000/13-782 (належним чином завірена копія Рахунків та Актів долучена до матеріалів справи).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за вказаний період не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 5 419 грн. 23 коп.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування майном за договором становить 5 419 грн. 23 коп., станом на момент розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди рухомого майна товариства від 20.03.2012 року №110-8, що відповідає вимогам статті 174 ГК України.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Нормою частини третьої вказаної статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 348 грн. 78 коп., нарахованої у відповідності до пунктів 8.2. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 105 грн. 20 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у своєму клопотанні, поданому до суду 27.06.2013 року за вх. №25071/13, просить суд зменшити розмір нарахованих відповідачем штрафних санкцій на 80 відсотків з підстав того, що відповідач є бюджетною організацією, а кошти на сплату вказаних санкцій за порушення порядку і строку оплати орендної плати не передбачена кошторисом Міністерства оборони України.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов до висновку про те, що клопотання відповідача (від 27.06.2013 року вх. №25071/13) з підстав того, що заборгованість за договором почала утворюватись в березні 2012 року, відповідачем протягом строку дії договору не здійснено жодних заходів, спрямованих на її погашення, а також не долучено до вказаного клопотання належних і допустимих доказів в підтвердження винятковості обставин для застосування приписів пункту 3 статті 83 ГПК України, а також важкого матеріального становища відповідача та відсутності коштів для погашення суми нарахованих за порушення порядку і строку сплати орендної плати за договором.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати та інших передбачених договором платежів.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Військової частини А-2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники; код ЄДРПОУ № 08137796) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) 5 419 грн. 23 коп. суми заборгованості зі сплати орендної плати, 348 грн. 78 коп. пені, 105 грн. 20 коп. трьох відсотків річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

16.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 16.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.