Рішення № 32411229, 01.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 р. Справа № 914/2136/13

Позивач: Приватне підприємство "Промінстал" (79057, вул. Цегельського, 10, кім. 10, м. Львів; ідентифікаційний код 35327063)

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, вул. Фабрична, м. Жидачів, Львівська область; ідентифікаційний код 00278801)

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 18270,40грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача - Усенко М.І.- представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Приватним підприємством "Промінстал" заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з вимогою стягнення боргу у сумі 17743,92грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлений товар), передбачених умовами Договору № ПР0102 від 01.02.2012 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 526,48грн. 3% річних від простроченого платежу.

06.06.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 05хв. 18.06.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 18.06.2013р.

Протягом розгляду справи Сторонам по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, клопотання про долучення документів до матеріалів справи документів з додатками згідно опису.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Позивачу та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 17743,92грн. боргу.

01.02.2002р. Приватним підприємством "Промінстал" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (Покупець) уклали договір поставки №ПР0102 з додатками (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених у Договору, запасні частини (надалі - товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані у Додатках до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.3.1 Договору, ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах зазначених у Додатках, що додаються на кожну партію товару (п. 3.5).

У п.3.8 Договору зазначено, що датою оплати вважається день відправки грошей з розрахункового рахунку Покупця. В матеріалах справи відсутні, Сторонами, в тому числі Відповідачем, не наведені доводи та не подані докази відправки грошей Відповідачем з його розрахункового рахунку на рахунок Позивача в частині сплати основного боргу чи 3% річних.

Пунктом 4 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, з врахуванням особливостей, встановлених Договором; терміни поставки партій Товару узгоджуються Сторонами у Додатках до Договору; Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати штемпеля на залізничній накладній станції призначення або відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом; датою поставки Товару вважається дата отримання Товару Покупцем або перевізником на складі Постачальника, вказана в видатковій накладній.

Відповідно до п.5.1 Договору, товар приймається Покупцем відповідно до видаткової накладної.

Згідно п.8.6 Договору, не врегульовані Сторонами спори шляхом переговорів, підлягають вирішенню господарським судом у відповідності з діючим законодавством України.

Приписами п.10.1 Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами; у випадку якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати Договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.10.2). В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази заяв Сторін про розірвання Договору, відтак, укладений між Сторонами Договір продовжував свою дію на кожен наступний рік.

Згідно з п.12.1 Договору, будь-які зміни чи доповнення до Договору є дійсними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані представниками Сторін та скріплені печатками обох Сторін; такі документи є невід'ємною частиною Договору, про що в них зазначається.

22.05.2012р. на виконання умов Договору згідно довіреності №0483 від 22.05.2012р. (у якій зазначено як назву Товару, так і зразок підпису уповноваженої особи Відповідача) Постачальником передано, а Відповідачем прийнято Товар згідно видаткової накладної №22/05-3 від 22.05.2012р. на суму 6789,72грн. та згідно видаткової накладної №22/05-4 від 22.05.2012р. на суму 10954,20грн. (всього, - 17743,92грн. (6789,72+10954,20)); при чому у видаткових накладних вказано підставу поставки - укладений між Сторонами Договір.

У видатковій накладній №22/05-3 від 22.05.2012р. на суму 6789,72грн. з ПДВ (5658,10грн. без ПДВ) вказано, що поставка здійснюється згідно рахунку №81/02 від 08.02.2012р. Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку №81/02 від 08.02.2012р., виписаного з посиланням на укладений між Сторонами Договір, вказано поставлений згідно видаткової накладної №22/05-3 від 22.05.2012р. Товар.

У видатковій накладній №22/05-4 від 22.05.2012р. на суму 10954,20грн. з ПДВ (9128,50грн. без ПДВ) вказано, що поставка здійснюється згідно рахунку №681/12 від 16.12.2011р. Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку №681/12 від 16.12.2011р., виписаного з посиланням на укладений між Сторонами Договір, вказано поставлений згідно видаткової накладної №22/05-4 від 22.05.2012р. Товар.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Згідно доводів Позивача, Відповідачем поставлений згідно наведених вище видаткових накладних Товар не оплачено. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової оплати Відповідачем за поставлений Товар згідно вищенаведених видаткових накладних.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем за поставлений згідно вищенаведених видаткових накладних Товар становить 17743,92грн.

Позивачем 21.02.2013р. (№1802 від 18.02.2013р.) та 22.05.2013р. (№1605 від 16.05.2013р.) скеровано Відповідачу претензії з вимогами оплатити поставлений Товар, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відбитками поштових штемпелів. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповідей на зазначені претензії чи здійснення повної або часткової оплати Відповідачем поставленого Товару.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між Сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того суд зазначає, що в нормативному обґрунтуванні позовних вимог Позивач не покладається на укладений між Сторонами Договір.

З даного приводу суд зазначає, що згідно нижче перерахованих норм законодавства, у Відповідача, і без врахування положень Договору, також виник обов'язок сплати боргу, оскільки:

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. В матеріалах справи наявні видаткові накладні та виставлені рахунки на оплату поставленого Товару.

В силу вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою, відносини що виникли між Сторонами, є відносинами з договору поставки.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, строк оплати отриманого Товару повинен врегульовуватись ч.1 ст.692 ЦК України, а не ст.530 ЦК України. Наведена позиція викладена у постанові ВГС України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012 та в оглядовому листі ВГС України від 29.04.2013р. №01-06/67/2013.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що матеріалами справи доведено здійснення Позивачем Відповідачу поставки Товару на суму 17743,92грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення відповідачем оплати за отриманий Товар на суму 17743,92грн. повністю чи частково, суд зазначає, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар на суму 17743,92грн., а відтак, позовні вимоги в частині стягнення 17743,92грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 526,48грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 526,48грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви, та який проведено за період з 01.06.2012р. по 27.05.2013р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, розрахованих Позивачем за період з 01.06.2012р. по 27.05.2013р., суд зазначає, що такий проведено вірно, оскільки при розрахунку 3% річних за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р. Позивачем не взято до уваги, що кількість календарних днів у 2012р. становила 366, а не зазначені та вжиті Позивачем при розрахунку 365. Відтак, розмір 3% річних з суми боргу 17743,92грн. за період з 01.06.2012р. по 27.05.2013р. становить 525,64грн.: (17743,92/100*3/366*214 (кількість днів прострочення з 01.06.2012р. по 31.12.2012р.) = 311,25) + (17743,92/100*3/365*147 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 27.05.2013р.) = 214,39); 311,25+214,39=525,64.

При цьому суд зазначає, що період, за який Позивач нараховує 3% річних, є меншим, аніж період боргу; проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 526,48грн. 3% річних за період з 01.06.2012р. по 27.05.2013р. підлягають до задоволення в розмірі 525,64грн., в частині стягнення 0,84грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.07.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 08.07.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що розмір позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив (0,84грн.) становить менше 1% від ціни позову (0,005%), судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, вул. Фабрична, м. Жидачів, Львівська область; ідентифікаційний код 00278801) на користь Приватне підприємство "Промінстал" (79057, вул. Цегельського, 10, кім. 10, м. Львів; ідентифікаційний код 35327063) 17743,92грн. основного боргу, 525,64грн. 3% річних, а також судовий збір у сумі 1720,50грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.