Рішення № 32411213, 16.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 911/2259/13

за позовом дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м. Жашків Черкаської області,

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Борекс», смт. Бородянка Київської області,

про стягнення 16608,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: не з’явився; від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач – дочірнє підприємство «Жашківський машинобудівний завод» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м. Жашків (згідно довідки з ЄДРПОУ від 06.02.2013р. АБ № 681995 має правовий статус юридичної особи), звернувся до господарського суду Київської області з позовом без номера і дати до відповідача – відкритого акціонерного товариства «Борекс», смт. Бородянка Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 16608,00 грн. заборгованості та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, згідно видаткової накладної від 04.12.2012р. № 1877 передав відповідачу товар на суму 16608,00 грн., однак відповідач грошові кошти за товар не сплатив. Позивач направив відповідачу претензію від 04.02.2013р., однак відповіді також не отримав. У зв’язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за отриманий товар в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, та призначено справу до розгляду. Ухвалою від 02.07.2013р. розгляд справи було відкладено у зв’язку із неявкою сторін.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно даних витягу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ПАТ «Борекс» відповідне поштове відправлення (копію ухвали суду від 02.07.2013р.) отримав особисто 12.07.2013р., відповідно відповідач був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань.

Крім того, відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м. Жашків (далі по тексту – ДП «Жашківський машинобудівний завод»), до відповідача – відкритого акціонерного товариства «Борекс», смт. Бородянка Київської області (далі по тексту – ВАТ «Борекс»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема правочинів, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Позивач за видатковою накладною від 04.12.2012р. № 1877 здійснив поставку товару (шестерня та вал-шестерня) на суму 16 608,00 грн., а відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у вказаній видатковій накладній, яка засвідчена печаткою ВАТ «Борекс», а також копією довіреності на отримання матеріальних цінностей від 29.11.2012р. №817 (дійсна до 19.12.2012р.), виданої відповідачем.

За правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у кількох документах (видаткова накладна від 04.12.2012р. № 1877, довіреність від 29.11.2012р. № 807, рахунок на оплату від 04.12.2012р. № 1168), сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Доказів того, що відповідач відмовився від прийняття товару від позивача за видатковою накладною від 04.12.2012р. № 1877, повернув товар, надав позивачу претензії щодо якості, асортименту або кількості поставленого товару, суду не подано.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Перебіг строку виконання грошового зобов’язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 28.02.2012р. у справі № 5002-8/481-2001 та пункт 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як твердить позивач у позовній заяві, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв’язку з чим позивач направляв відповідачу претензію від 04.02.2013р. № 10 поштою, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.02.2013р. № 1920001014850, та додатково факсом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд двічі, ухвалами від 11.06.2013р. та від 02.07.2013р. в порядку ст. 65 ГПК України зобов’язував відповідача подати суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують оплату відповідачем грошових коштів за видатковою накладною від 04.12.2012р. № 1877. Відповідачем не надано суду доказів того, що ним надано відповідь на претензію та/або належним чином сплачено кошти за отриманий за спірною видатковою накладною товар.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Таким чином, судом встановлено факт порушення з боку ВАТ «Борекс» своїх зобов’язань перед ДП «Жашківський машинобудівний завод» щодо оплати грошових коштів за отриманий товар в сумі 16608,00 грн., відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми в примусовому порядку є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Суд звертає увагу на те, що особою, яка отримала товар за спірною видатковою накладною є ВАТ «Борекс», і відповідачем у справі визначено ВАТ «Борекс» (код 05764593). Разом із тим в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за кодом 05764593 значиться публічне акціонерне товариство «Борекс». Приведення назви акціонерного товариства у відповідність до ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» не є реорганізацією, відповідно у суду відсутні підстави для здійснення заміни відповідача правонаступником відповідно до ст. 25 ГПК України (пункт 1.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2012р. №18). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, що і було здійснено відповідачем – ПАТ «Борекс», про що свідчить залучена до матеріалів справи інформація з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 15.07.2013р. При цьому ідентифікаційний код юридичної особи 05764593 та адреса – 07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Індустріальна 2 не змінилися і відповідають зазначеному позивачем в позовній заяві.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи твердження позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача – публічного акціонерного товариства «Борекс» на користь позивача – дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» заборгованості в розмірі 16608,00 грн. та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в сумі 1720,50 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, 610, ч.1 ст. 612, ч.1. ст. 614, ст. ст. 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Борекс» (07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Індустріальна 2, ідентифікаційний код 05764593)

на користь дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (19200, Черкаська обл., Жашківський район, м. Жашків, вул. Маслозаводська, буд. 3, ідентифікаційний код 05767284)

16608,00 грн. (шістнадцять тисяч шістсот вісім гривень нуль копійок) заборгованості,

1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п’ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя Конюх О.В.