Рішення № 32411209, 05.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 р. Справа № 909/492/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (вул.

Новокостянтинівська, 4-А, Оболонський район, м. Київ, 04080)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Іваськіва Петра Федоровича (вул. Чорновола, 2,

с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351)

про стягнення заборгованості в сумі 138 589, 71 гривень, з яких 110 973, 73 гривень - основний борг, 18 517, 83 гривень - пеня, 1 825, 88 гривень - штраф, 6 552, 95 гривень - 3 % річних та 719, 33 гривень - інфляційні втрати.

За участю представників сторін:

Від позивача: Резняну О.П. - директор Івано-Франківської філії (паспорт серії СЕ № 309285 виданий 17.01.2005 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 2504/13 від 25.04.2013 року).

Від відповідача: Якименко М.П.- представник (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 184 від 02.06.1995 року, нотаріально посвідчена довіреність, зареєстрована в реєстрі за № 2017 від 04.05.2013 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Іваськів Петра Федоровича (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 138 589, 71 гривень, з яких 110 973, 73 гривень - основний борг, 18 517, 83 гривень - пеня, 1 825, 88 гривень - штраф, 6 552, 95 гривень - 3 % річних та 719, 33 гривень - інфляційні втрати.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 23.04.2013 року порушено провадження у справі № 909/492/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.05.2013 року.

Ухвалами суду від 07.05.2013 року та 21.05.2013 року розгляд справи відкладався на 21.5.2013 року та 30.05.2013 року відповідно, у зв'язку із не подання витребуваних судом письмових доказів та нез'явленням представника відповідача в судові засідання.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2013 року у справі продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.07.2013 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити. Крім того просив суд долучити до матеріалів справи уточнений розрахунок суми основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу.

Суд долучив вказані розрахунки до матеріалів справи, при цьому вказує на той факт, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв про "уточнення" позовних вимог, тому суд вирішуючи спір, буде виходити з раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити у позові за його безпідставністю. Свої заперечення відповідач виклав у відзиві на позовну заяву (Вх. № 8550/13 від 21.05.2013 року), який мотивований тим, що у відповідності до вимог статей 1118 та 1120 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року, на який посилається позивач, не пройшов державної реєстрації, а позивач не забезпечив її, чим не виконав свої обов'язки право володільця. Крім того, відповідач вказує на той факт, що у позові не вказано чи зареєстровано та яким органом товарний знак позивача. Враховуючи наведене у відповідача не виник обов'язок сплати роялті за договором комерційної концесії, оскільки у відповідності до ст. 210 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії не може вважатися вчиненим.

Також вказує на те, що позивач жодним чином не передавав відповідачу право на торгівельний знак, адже і в договорі комерційної концесії і у позовній заяві відсутні посилання та не додано копії свідоцтва на знак для товарів і послуг. Адже, у відповідності до ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" набуття права власності на торгову марку посвідчується свідоцтвом.

05.07.2013 року представник відповідача подав суду заяву (Вх. № 11289/13) про застосування позовної давності в справі у якій просив суд застосувати позовну давність до нарахованої неустойки (штрафу, пені).

Суд розглянувши вказану заяву, визнав її обґрунтованою та долучив до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (надалі правоволоділець) та Фізичною особою - підприємцем Іваськів Петром Федоровичем (надалі користувач) укладено договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року.

У відповідності до вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" зобов'язується передати відповідачу в користування комплекс прав на виконання знаку для товарів та послуг, інформацію про комерційний досвід, а Фізична особа-підприємець Іваськів П.Ф. зобов'язується використовувати комплекс об'єктів інтелектуальної власності та сплачувати роялті.

У відповідності до п. 7.2. договору - до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, користувач зобов'язується на регулярній основі (щомісячно) виплачувати правоолодільцю роялті в розмірі % від обороту товару (товару, за який поступили кошти у звітному періоді. а також у відповідності до фінансових зобов'язань в даному звітному періоді), проданого за звітний місяць, не залежно від того чи були вони передані для продажу в режимі консигнації чи куплені користувачем на основі товарного кредиту. Виплати здійснюються у відповідності до наступної схеми:

а) на протязі дії даного договору - 8 % від обороту.

У відповідності до п. 7.3. договору у випадку прострочки чи затримки по строках перечислення правоволодільцю платежів вказаних у пунктах 7.1., 7.2., користувач зобов'язується оплатити всі прострочені платежі, а також пеню/неустойку в розмірі 0, 15 %, яка вираховується з суми заборгованості за кожний день прострочки платежу. У випадку, якщо така прострочка чи затримка перевищує 10 днів, користувач зобов'язується оплатити всі прострочені платежі, також пеню/неустойку в розмірі 0, 15 %, яка вираховується від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, а також штраф в розмірі 3 % від простроченої суми.

14.06.2012 року сторони уклали договір про реструкторизацію заборгованості, яким розстрочено борг з визначенням графіку погашення заборгованості частинами.

Однак умови вказаного договору не виконувались та заборгованість не погашена.

Згідно договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року, що має безпосередній зв'язок з договором комерційної концесії № 24/07.09Фр від 24.07.2009 року, відповідач зобов'язувався за дорученням позивача, за плату продавати третім особам отримані від позивача товари, а також зберігати товари з моменту їх отримання до моменту продажу, згідно з умовами договору.

Пунктом 5.10. договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року встановлено, що в будь - якому випадку, консигнатор по першій вимозі консигнанта зобов'язаний на протязі 7 календарних днів з дати відсилання такої вимоги консигнанта зберігати і повертати товар, прийнятий відповідно до договору, в його оригінальній упаковці, з збереженням етикеток, марок та іншими зовнішніми знаками, під загрозою компенсації збитків. Консигнатор у будь - якому випадку зобов'язаний повертати увесь непроданий товар не пізніше, чим в останній день строку дії договору, в обумовлений сторонами спосіб. Вказане повернення оформляється відповідною накладною.

Так, Фізична особа - підприємець Іваськів П.Ф. порушив умови договору та не повернув товар і не сплатив кошти за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 110 973, 73 гривень.

З метою врегулювання даного спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 20.12.2012 року (Вих. № 2012/12) з вимогою сплатити борг. Факт надсилання претензії підтверджується описом згрупованих рекомендованих відправлень з відтиском штемпеля "Укрпошти" від 20.12.2012 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання відповідачем 27.12.2012 року. Однак, відповіді на претензію не надійшло, а борг не сплачено.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 719, 33 гривень - інфляційних втрат та 6 552, 95 гривень - 3 % річних.

А також, у відповідності до умов договору нараховано штраф у розмірі 1 825, 88 гривень та пеню у розмірі 18 517, 83 гривень.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як видно з матеріалів справи між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" та Фізичною особою - підприємцем Іваськів Петром Федоровичем було укладено договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року.

У відповідності до вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" зобов'язувалось передати відповідачу в користування комплекс прав на виконання знаку для товарів та послуг, інформацію про комерційний досвід, а Фізична особа-підприємець Іваськів П.Ф. зобов'язується використовувати комплекс об'єктів інтелектуальної власності та сплачувати роялті.

У відповідності до п. 7.2. договору - до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, користувач зобов'язується на регулярній основі (щомісячно) виплачувати правоволодільцю роялті в розмірі % від обороту товару (товару, за який поступили кошти у звітному періоді, а також у відповідності до фінансових зобов'язань в даному звітному періоді), проданого за звітний місяць, не залежно від того чи були вони передані для продажу в режимі консигнації чи куплені користувачем на основі товарного кредиту. Виплати здійснюються у відповідності до наступної схеми:

а) на протязі дії даного договору - 8 % від обороту.

У відповідності до Актів про надання комплексу прав на використання знаку для товарів та послуг, інформацію про комерційний досвід (ноу-хау) згідно п. 7.2. договору комерційної концесії № 24/07.09 ФР від 24.07.2009 року розмір роялті складає 64 862, 60 гривень. Даний факт підтверджується Актом № 14 від 31.01.2011 року на суму 20 995, 00 гривень, Актом № 15 від 28.02.2011 року на суму 21 678, 40 гривень та Актом № 16 від 31.03.2011 року на суму 22 189, 20 гривень, копії яких містяться у матеріалах справи.

01.04.2011 року сторони уклали Угоду про розірвання Договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року, згідно п. 1. якого сторони домовились розірвати договір та всі додатки, доповнення та додаткові угоди до нього та припинити їх дію з 01.04.2011 року.

Згідно п. 2. угоди - користувач має сплатити наявний борг по даному договору в сумі 60 862, 60 гривень без ПДВ до 30.07.2011 року.

Крім того, як видно з розрахунку суми боргу, який міститься у матеріалах справи 28.02.2011 року позивачу перераховано 4 000, 00 гривень на виконання договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.04.2013 року складає 60 862, 60 гривень по договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року. Станом на час розгляду справи судом борг не сплачено.

Згідно договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року, що має безпосередній зв'язок з договором комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року, відповідач зобов'язувався за дорученням позивача, за плату продавати третім особам отримані від позивача товари, а також зберігати товари з моменту їх отримання до моменту продажу, згідно з умовами договору.

Пунктом 5.10. договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року встановлено, що в будь - якому випадку, консигнатор по першій вимозі консигнанта зобов'язаний на протязі 7 календарних днів з дати відсилання такої вимоги консигнанта зберігати і повертати товар, прийнятий відповідно до договору, в його оригінальній упаковці, з збереженням етикеток, марок та іншими зовнішніми знаками, під загрозою компенсації збитків. Консигнатор в будь - якому випадку зобов'язаний повертати увесь непроданий товар не пізніше, чим в останній день строку дії договору, в обумовлений сторонами спосіб. Вказане повернення оформляється відповідною накладною.

У матеріалах справи міститься Підсумкова накладна консигнатора по реалізації товару № РУ-0000159 від 02.04.2011 року на суму 48 470, 95 гривень та Підсумкова накладна консигнатора по реалізації товару № РУ-0000168 від 06.04.2011 року на суму 23 869, 24 гривень за підписами уповноважених осіб обох сторін та відтисками круглих печаток.

Крім того, досліджуючи матеріали справи суд встановив, що до матеріалів справи долучено Угоду від 20.06.2011 року про розірвання Договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року.

Так, згідно п. 1. якої сторони домовились розірвати Договір та всі додатки, доповнення та додаткові угоди до нього та припинити їх дію з 20.06.2011 року.

Згідно п. 2. угоди консигнатор має сплатити наявний борг в сумі 72 499, 88 гривень до 01.07.2011 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час розірвання угоди становила 72 499, 88 гривень з ПДВ.

Як видно з розрахунку заборгованості, який міститься у матеріалах справи - відповідачем було здійснено дві проплати, а саме 02.04.2011 року оплачено 18 229, 06 гривень та 06.04.2011 року - 4 000, 00 гривень. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовною заявою до суду становить 50 111, 13 гривень.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 110 973, 73 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і інфляційних втрат та встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунки. Причиною неправильного розрахунку, являється невірно обчислена сума заборгованості за вказаний у розрахунку позивача період.

Перевіряючи правильність проведених розрахунків позивачем згідно умов договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року, суд бере до уваги вказаний позивачем у своїх розрахунках період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а саме:

- з 02.03.2011 року по 10.04.2013 року на суму неоплачених роялті в розмірі 20 995, 00 гривень (кількість днів прострочки - 770).

Розрахунок 3 % річних здійснено в автоматизованій системі ІПС "Законодавство" станом на 05.07.2013 року.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3 %02.03.201110.04.201377020 995, 001 327, 00

- з 30.03.2011 року по 10.04.2013 року на суму неоплачених роялті в розмірі 17 678, 40 гривень (кількість днів прострочки - 742).

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3 %30.03.201110.04.201374220 995, 001 076, 68

Однак, за невиплачені роялті в розмірі 22 189, 20 гривень позивач зазначає період з 30.04.2011 року по 10.04.2013 року, тобто період нарахування починається через 30 календарних днів з дня відвантаження товару. Однак, як видно з розрахунку, датою відвантаження товару є 31.03.2011 року. Отже, перший день прострочення припадає на 01.05.2011 року - що є вихідним днем. Тому нарахування 3 % річних слід починати здійснювати з першого робочого дня, тобто з 03.05.2013 року по зазначений позивачем строк - по 10.04.2013 року.

- з 03.05.2011 року по 10.04.2013 року на суму неоплачених роялті в розмірі 22 189, 20 гривень (кількість днів прострочки - 711).

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3 %30.04.201110.04.201370822 189, 201 289, 40

Таким чином, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 3 693, 08 гривень (1 327, 00 +1 076, 68 + 1 289, 40) нарахованих на суму заборгованості, що виникла за договором № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року.

Розрахунок індексу інфляції здійснено згідно умов договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року в автоматизованій системі ІПС "Законодавство" станом на 05.07.2013 року.

Інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі № 62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Суд бере до уваги період з березня 2011 року по березень 2013 року, тобто той, що вказаний у розрахунку, який долучений до матеріалів справи.

Сума заборгованості за не виконанння зобов'язанняІндекс інфляції за березня 2011 року - березень 2013 рокуСума боргу з урахуванням індексу інфляціїСума інфляції20 995, 00 грн.102, 4921 519, 87 грн.524, 87 грн.

----------------------------------------------

Рік | Місяць | Індекс

----------------------------------------------

2011 3. Березень 101, 4

4. Квітень 101, 3

5. Травень 100, 8

6. Червень 100, 4

7. Липень 98, 7

8. Серпень 99, 6

9. Вересень 100, 1

10. Жовтень 100,0

11. Листопад 100,1

12. Грудень 100,2

2012 1. Січень 100,2

2. Лютий 100,2

3. Березень 100,3

4. Квітень 100,0

5. Травень 99,7

6. Червень 99,7

7. Липень 99,8

8. Серпень 99,7

9. Вересень 100,1

10. Жовтень 100,0

11. Листопад 99,9

12. Грудень 100,2

2013 1. Січень 100,2

2. Лютий 99,9

3. Березень 100,0

----------------------------------------------

Індекс інфляції за даний період: 102, 4959965

----------------------------------------------

Таким чином, інфляційні втрати на суму боргу 20 995, 00 гривень за період з березня 2011 року по березень 2013 року становлять 524, 87 гривень, тобто відповідач правильно здійснив розрахунки, щодо нарахування інфляційних втрат.

- з 30.03.2011 року по 10.04.2013 року на суму неоплачених роялті в розмірі 17 678, 40 гривень ;

Сума заборгованості за не виконанння зобов'язанняІндекс інфляції за квітень 2011 року - березень 2013 рокуСума боргу з урахуванням індексу інфляціїСума інфляції17 678, 40 грн.101, 08 грн.17 869, 48 грн.191, 08 грн.

----------------------------------------------

Рік | Місяць | Індекс

----------------------------------------------

2011 4. Квітень 101,3

5. Травень 100,8

6. Червень 100,4

7. Липень 98,7

8. Серпень 99,6

9. Вересень 100,1

10. Жовтень 100,0

11. Листопад 100,1

12. Грудень 100,2

2012 1. Січень 100,2

2. Лютий 100,2

3. Березень 100,3

4. Квітень 100,0

5. Травень 99,7

6. Червень 99,7

7. Липень 99,8

8. Серпень 99,7

9. Вересень 100,1

10. Жовтень 100,0

11. Листопад 99,9

12. Грудень 100,2

2013 1. Січень 100,2

2. Лютий 99,9

3. Березень 100,0

----------------------------------------------

Індекс інфляції за даний період: 101, 0808644

----------------------------------------------

Інфляційні втрати у період з 03.05.2011 року по 10.04.2013 року на суму неоплачених роялті в розмірі 22 189, 20 гривень позивач не нараховував.

Таким чином, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 715, 95 гривень (524, 87 + 191, 08) нарахованих на суму заборгованості, що виникла за договором № 24.07/09 Фр від 24.07.2009 року.

В задоволенні 3, 38 гривень інфляційних втрат - слід відмовити.

Перевіряючи правильність проведених розрахунків позивачем згідно умов договору № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року, суд бере до уваги вказаний позивачем у своїх розрахунках період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а саме:

- з 02.05.2011 року по 10.04.2013 року на суму боргу по підсумковій накладні з урахуванням проплати в розмірі 30 241, 89 гривень (кількість днів прострочки - 709).

Однак, судом встановлено, що 02.05.2011 року являється вихідним днем, тому розрахунок 3 % річних слід починати здійснювати з першого робочого дня, який за ним слідує - тобто з 03.05.2011 року.

Розрахунок 3 % річних здійснено в автоматизованій системі ІПС "Законодавство" станом на 05.07.2013 року.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3 %03.05.201110.04.201370830 241, 891 757, 34

- з 06.05.2011 року по 10.04.2013 року на суму боргу по підсумковій накладні з урахуванням проплати в розмірі 19 869, 24 гривень (кількість днів прострочки - 705).

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3 %06.05.201110.04.201370519 869, 241 149, 69

Згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом на суму заборгованості 19 869, 24 гривень - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 1 149, 69 гривень. Однак вказана сума, є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому при розрахунку 3 % річних бере до уваги 3 % річних нараховані позивачем за вказаний період, тобто 1 079, 59 гривень.

Таким чином, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 2 836, 93 гривень (1 757, 34 + 1 079, 59) нарахованих на суму заборгованості, що виникла за договором № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року.

Отже суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних нарахованих по обох договорах в сумі 6 530,01 гривень (2 836, 93 + 3 693,08)

В задоволенні 22, 94 гривень 3 % річних - слід відмовити.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 18 517, 83 гривень та штрафу в розмірі 1 825, 88 гривень то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 7.3. договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року у випадку прострочки чи затримки по строках перечислення правоволодільцю платежів вказаних в статтях 7.1., 7.2., користувач зобов'язується оплатити всі прострочені платежі, а також пеню/неустойку в розмірі 0, 15 %, яка вираховується з суми заборгованості за кожний день прострочки платежу. У випадку, якщо така прострочка чи затримка перевищує 10 днів, користувач зобов'язується оплатити всі прострочені платежі, також пеню/неустойку в розмірі 0, 15 %, яка вираховується від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, а також штраф в розмірі 3 % від простроченої суми.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Як видно з розрахунку, який міститься у матеріалах справи, позивач нараховує пеню не за шість місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, а за весь період прострочки до моменту звернення до суду з позовною заявою, що є помилковим.

Так, частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного Кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінено за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

У матеріалах справи міститься заява відповідача (Вх. № 11289/13 від 05.07.2013 року) про застосування позовної давності.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, про застосування позовної давності до нарахованих штрафу в сумі 1 825, 88 гривень та пені в сумі 18 517, 83 гривень, оскільки з моменту виникнення заборгованості та до моменту звернення з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права минуло більше як один рік. Отже, у стягненні штрафу в розмірі 1 825, 88 гривень та пені в сумі 18 517, 83 гривень слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача, на яких ґрунтується його позиція захисту порушеного права, а саме відповідач вказує на той факт, що у відповідності до вимог статей 1118 та 1120 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року, не пройшов державної реєстрації, а позивач не забезпечив її, чим не виконав свої обов'язки правоволодільця. Крім того, вказує на те, що у позові не вказано чи зареєстровано та яким органом товарний знак позивача. Також вказує на те, що позивач жодним чином не передавав відповідачу право на торгівельний знак, адже і в договорі комерційної концесії і у позовній заяві відсутні посилання та не додано копії свідоцтва на знак для товарів і послуг. Адже у відповідності до ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" набуття права власності на торгову марку посвідчується свідоцтвом.

Суд вказує на наступне. У матеріалах справи міститься світлокопія рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 13.04.2009 року за реєстраційним номером 8140-М про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" ліцензії на використання міжнародного знака, відповідно до яких ліцензія на використання міжнародного знака для: товарів і послуг класів 11, 35, на які зареєстровано міжнародний знак, зі строком дії ліцензійного договору до 11.08.2013 року, а також світлокопія ліцензійного договору про надання дозволу (виключної ліцензії) на використання міжнародного знаку для товарів і послуг від 14.03.2008 року. У зв'язку із чим, твердження відповідача є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 253, 256, 258, 260, 494, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629, 1115, 1118, 1120 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 223, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" до відповідача Фізичної особи - підприємця Іваськіва Петра Федоровича про стягнення заборгованості в сумі 138 589, 71 гривень, з яких 110 973, 73 гривень - основний борг, 18 517, 83 гривень - пеня, 1 825, 88 гривень - штраф, 6 552, 95 гривень - 3 % річних та 719, 33 гривень - інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваськіва Петра Федоровича (вул. Чорновола, 2, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351, реєстраційний номер фізичної особи - підприємця в ЄДР: 20031520835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (вул. Новокостянтинівська, 4/А, Оболонський район, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код: 32346937) - 118 219, 69 гривень (сто вісімнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень шістдесят дев'ять копійок) заборгованості, з яких 110 973, 73 гривень - основний борг, 6 530, 01 гривень - 3 % річних та 715, 95 гривень - інфляційних втрат, а також 2 364, 39 гривень (дві тисячі триста шістдесят чотири гривні тридцять дев'ять копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 1 825, 88 гривень, пені в розмірі 18 517, 83 гривень, 22, 94 гривень - 3 % річних та 3, 38 інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.13

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_______ Михайлишин В. В. 12.07.13