Рішення № 32408604, 12.07.2013, Оболонський районний суд міста Києва

12.07.2013 Справа № 756/8269/13-ц

Унікальний № 756/8269/13-ц

Провадження № 4-с/756/94/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

при секретарі - Поливко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду через свого представника ОСОБА_2 з указаною скаргою, в якій зазначила, що 27.03.2013 р. Відділом ДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку був отриманий виконавчий лист, виданий Оболонським районним судом м. Києва 18.03.2013 р., по справі № 2/756/367/13 про стягнення з ПАТ «Міська страхова компанія» (ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 49000 грн., 4 788,88 грн. пені за прострочення страхового відшкодування, 1 000 грн. моральної шкоди та 597,89 грн. судового збору. Однак Відділ ДВС виконавче провадження не відкрив, а надіслав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 01.04.2013 р. за підписом заступника начальника ВДВС Бондар О.М.

ОСОБА_1 вважала, що підстави відмови у відкритті виконавчого провадження є незаконними, а тому просила суд визнати неправомірними дії заступника начальника ВДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку Бондар О.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.04.2013 р., ВП № 37258362, скасувати указану постанову та зобов'язати зазначений Відділ ДВС відкрити виконавче провадження та вчинити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії з примусового виконання виконавчого листа.

Зазначила, що оскаржувану постанову отримала тільки 31.05.2013 р., чим пояснюється пізнє звернення до суду 10.06.2013 р., проте в межах 10-денного терміну, встановленого ст. 385 ЦПК України.

В судове засідання заявниця та її представник не з'явились. Але суду була надана заява з проханням задовольнити скаргу та проводити розгляд справи у їх відсутність на підставі наявних матеріалів справи.

Заінтересовані особи - Відділ ДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку та боржник ПрАТ «Міська страхова компанія» своїх представників до суду не направили і причин неявки не повідомили, хоча були сповіщені про час і місце розгляду скарги належним чином. Тому на підставі ст. 382 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності указаних осіб, які не з'явились.

Вивчивши доводи скарги та матеріали справи, суд встановив наступне.

16.01.2013 р. Оболонським районним судом м. Києва в цивільній справі № 2/756/367/13 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Міська страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування і моральної шкоди було ухвалене рішення про часткове задоволення позову, яким вирішено стягнути з ПрАТ «Міська страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у 49 000 грн., 4 788,88 грн. пені за прострочення страхового відшкодування, моральну шкоду 1 000 грн., судовий збір 597,89 грн.

18.03.2013 р. тим же судом був виданий виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення, який 27.03.2013 р. був отриманий на виконання Відділом ДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку (ВДВС).

01.04.2013 р. заступник начальника ВДВС Бондар О.М. винесла постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), ВП № 37258362.

Як свідчить супровідний лист № 814/3/7230 від 01.04.2013 р., зазначена постанова разом із оригіналом виконавчого листа надсилалась на адресу ОСОБА_1 двічі - 26.04.2013 та 27.05.2013 р., що узгоджується з її поясненнями про отримання постанови лише 31.05.2013 р.

За змістом оскаржуваної постанови, її було винесено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд не може вважати указану постанову законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 26 Закону чітко визначені випадки, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, застосовуючи указані правові норми до обставин справи суд приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа від 18.03.2013 р. державний виконавець Бондар О.М. була зобов'язана відкрити виконавче провадження та здійснити всі передбачені Законом заходи для примусового виконання рішення суду.

Зокрема, такими заходами згідно ст. 32 Закону є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Натомість, заступник начальника Відділу ДВС Бондар О.М., в порушення указаних норм, відмовила у відкритті виконавчого провадження і не здійснила указані заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Суд окремо звертає увагу на те, що п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону, на підставі якої заступник начальника ВДВС Бондар О.М. винесла оскаржувану постанову, передбачає відмову у відкритті виконавчого провадження за наявності саме передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Аналіз указаної норми свідчить, що її застосування можливе тільки у взаємозв'язку з іншою нормою закону, якою прямо передбачено інші, ніж зазначені в п.п. 1-7 ч. 1 ст. 26 Закону, обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. ст. 383, 384 ЦПК України, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», п. 8 Листа Пленуму ВССУ № 24-152/0/4-13 від 28.01.203 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців, що стосуються виконання судових рішень, розглядаються судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, якими порушено їх права чи свободи, здійснюється за правилами розділу VI ЦПК в рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, суд вважає подану скаргу обґрунтованою і доведеною, у зв'язку з чим вона підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 386, 387 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку- задовольнити

Визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку Бондар О.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 01 квітня 2013 р., ВП № 37258362.

Скасувати постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку Бондар О.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 01 квітня 2013 р., ВП № 37258362.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку відкрити виконавче провадження та вчинити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії з примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду від 18 березня 2013 р. у справі № 2/756/367/13 про стягнення з ПАТ «Міська страхова компанія» (ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) страхового відшкодування у розмірі 49000 грн., 4 788,88 грн. пені за прострочення страхового відшкодування, 1 000 грн. моральної шкоди та 597,89 грн. судового збору.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.В. Белоконна