Постанова № 32408241, 08.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 912/64/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р.

у справі № 912/64/13-г Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

про стягнення 86 943,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення 19663,33грн. інфляційних втрат, 15726,51грн.- 3% річних, 51553,18грн. пені, які були нараховані позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем розрахунків за отриманий природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2013р. (суддя Мохонько К.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. (судді: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.), позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 19663,33грн. інфляційних втрат, 15726,51грн.- 3% річних, 5000,00грн. пені. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 46553,18грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

31.01.2011р. між позивачем (продавець, постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір № 14/291/11 про купівлю-продаж природного газу, з додатковими угодами №№ 1 - 10, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ в обсязі до 377,0 тис. куб. м., а покупець (відповідач) прийняти та оплатити природний газ. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві у 2011р. газ в обсязі до 377,0 тис.куб.м.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили ціну за 1000 куб.м. природного газу, яка в подальшому змінювалась додатковими угодами.

Договір поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач протягом січня-жовтня 2011р. та з лютого по вересень 2012р. за відповідними актами приймання-передачі поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 1361488,61грн., який відповідач оплатив з порушенням встановлених договором строків, здійснивши останній платіж 15.11.2012р.

У зв'язку з простроченням відповідачем платежів позивачем нараховано 19663,33грн. інфляційних втрат, 15726,51грн.- 3% річних, 51553,18грн. пені. Вказані розрахунки перевірені судами попередніх інстанцій та визнані правильними.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вважаючи нарахування вказаного розміру пені позивачем неправомірним, відповідач у відзиві на позов пояснив причини несвоєчасної оплати отриманого природного газу та подав документи на підтвердження свого пояснення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 5000грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. у справі № 912/64/13-г - без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.