Рішення № 32407983, 10.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10891/13 10.07.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування"

про стягнення 581 356,11грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчик С.М. - юрисконсульт, Кучкова Ю.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 563 375,29 грн., пені в сумі 14 984,01 грн. та трьох процентів річних в сумі 2 996,80 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521364 від 01.11.2000 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права та охоронювані законом інтереси порушено, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.11.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", далі Енергопостачальна організація, та Закритим акціонерним товариством "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування", далі Абонент, було укладено Договір № 521364 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1.) є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Згідно пунктів 2.2.1 та 2.3.1 Договору обов'язок Енергопостачальної організації поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах, згідно з Додатком № 1 до Договору, Абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру, не допускати їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1 Додатку № 3 від 04.09.2007 року до Договору визначені тарифи на теплову енергію, розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року та за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ становлять 171,62 грн.

Пунктами 2, 5 Додатку № 4 від 01.11.2000 року встановлено обов'язок Абонента, зокрема:

· до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати Енергопостачальній органызації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця;

· щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 5 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.02.2013 року по 01.05.2013 року за ним утворився основний борг за використану теплову енергію, який станом на 01.05.2013 року дорівнює 563 375,29 грн. Виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку споживання теплової енергії та табуляграмами.

Згідно п. 7 Додатку № 4 до Договору Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день до моменту погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 14 984,01 грн.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 2 996,80 грн. за весь період прострочення грошового зобов'язання.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, встановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 692, 712, 714 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 ГК України, він вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Судом прийнято до уваги, що відповідач зайво перерахував на адресу позивача 10 000 грн. основного боргу, тому спір вирішується виходячи із заявлених позивачем вимог відповідно до статті 55 ГПК України.

Відповідач надав суду розрахункові документи на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості в сумі 93 375,29 грн., що підтверджують наступні розрахункові документи у вигляді платіжних доручень, зокрема:

· № 343 від 13.05.2013 року на суму 10 000 грн.;

· № 393 від 24.05.2013 року на суму 63 375,29 грн.;

· № 414 від 30.05.2013 року на суму 20 000 грн.

Оскільки погашення основної заборгованості в сумі 93 375,29 грн. відбулося перед зверненням позивача до суду, тому в частині стягнення основного боргу в сумі 93 375,29 грн. слід відмовити.

Крім того, відповідач надав суду розрахункові документи на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості в сумі 480 000 грн., що підтверджують наступні платіжні доручення, зокрема:

· №443 від 07.06.2013 року на суму 230 000 грн.;

· №444 від 10.06.2013 року на суму 250 000 грн.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки перерахування основного боргу в сумі 480 000 грн. відбулося після звернення позивача з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 480 000 грн.,слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

В процесі розгляду справи позивачем подано суду акт звіряння розрахунків за теплову енергію, згідно якого основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, даний акт підписаний обома сторонами.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14 984,01 грн. за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 2 996,80 грн. за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.07.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 599, 627, 638, 625, 655, 692, 712, 714, ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 265, 266, 275 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 49, ч. 1 п.1-1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 480 000 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування", 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 00239089, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305, пеню в сумі 14 984,01 грн., три проценти річних в сумі2 996,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 959,61 грн., видавши наказ.

4. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" в частині стягнення основного боргу в сумі 93 375,29 грн. - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 12.07.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко