Рішення № 32407336, 25.06.2013, Деснянський районний суд міста Києва

Справа № 754/9473/13

Провадження № 2-3634/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Пархоменко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсітігруп-ЛТД" до ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання договору, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.05.2013 року Товариство на підставі вимог закону уклало з відповідачем Договір про заснування товариства. Розділом 2 Договору визначено, що предметом угоди є зобов"язання сторін об"єднати свої зусилля і спільно діяти для досягнення загальної мети по створенню ТОВ "Інтерсітігруп-1" та забезпечення виконання інвестиційних зобов"язань. Договором визначено, що частки учасників у статутному капіталі повинні складати: ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД" - 50 % (150000, 00 грн.), ОСОБА_1 - 50 % (150000, 00 грн.). Вкладом позивача в обмін на частку у статутному капіталі Товариства є наступне майно: майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складається з нежитлових будівель: літера "А", загальною площею 20, 6 кв.м.; літера "Б", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "В", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "Г", загальною площею 23, 8 кв.м., та літера "Д", загальною площею 23, 8 кв.м. Загальна балансова вартість комплексу становить 150000, 00 грн. Вкладом відповідача в обмін на частку у статному капіталі Товариства є грошові кошти в розмірі 150000, 00 грн. Відповідно до Договору частки учасників повинні бути оплачені до 03.06.2013 року в розмірі не менше 50 %. Зустрітися для оформлення угоди сторони повинні були у приватного нотаріуса ОСОБА_3 03.06.2013 року. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов"язання, підготовив акт на передачу майна, який було підписано відповідачем, підготовлено довідку про балансову вартість майна, що передається до статуту. Але відповідач в зазначений строк до приватного нотаріуса не з"явився, довідку про внесення грошей не надав, на телефонні дзвінки не відповідав. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд розірвати Договір про заснування Товариства та акт приймання-передачі майна від 29.05.2013 року, укладені між сторонами, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд:

- розірвати Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю та акт приймання-передачі майна від 29.05.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД";

- визнати за ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД" право власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складається з нежитлових будівель: літера "А", загальною площею 20, 6 кв.м.; літера "Б", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "В", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "Г", загальною площею 23, 8 кв.м., та літера "Д", загальною площею 23, 8 кв.м.;

- стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що він фізично не мав можливості прибути на оформлення угоди, має намір внести грошові кошти, а тому вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає. Також зазначив, що він, дійсно, на даний час користується майновим комплексом, оскільки вважає, що має на це всі права. На підставі викладеного просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2013 року ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД" на підставі ч. 1 ст. 142 ЦК України уклало з відповідачем ОСОБА_1 Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю.

Розділом 2 Договору визначено, що предметом угоди є зобов"язання сторін об"єднати свої зусилля і спільно діяти для досягнення загальної мети по створенню ТОВ "Інтерсітігруп-1" та забезпечення виконання інвестиційних зобов"язань. Пунктом 4.2 Договору визначено, що частки учасників у статутному капіталі повинні складати: ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД" - 50 % (150000, 00 грн.), ОСОБА_1 - 50 % (150000, 00 грн.).

Вкладом позивача в обмін на частку у статутному капіталі Товариства є наступне майно: майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складається з нежитлових будівель: літера "А", загальною площею 20, 6 кв.м.; літера "Б", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "В", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "Г", загальною площею 23, 8 кв.м., та літера "Д", загальною площею 23, 8 кв.м. Загальна балансова вартість комплексу становить 150000, 00 грн. Вкладом відповідача в обмін на частку у статному капіталі Товариства є грошові кошти в розмірі 150000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.6 Договору частки учасників у статутному капіталі Товариства повинні бути оплачені сторонами у розмірі: не менше 50 % - при створенні Товариства до його державної реєстрації, але не пізніше ніж у строк до 03.06.2013 року. Тобто, кожна із сторін Договору повинна внести до статутному капіталу майбутнього товариства, до моменту проведення державної реєстрації, по 75000, 00 грн. кожна.

Пунктом 4.7 Договору сторони узгодили, що з метою формування установчої документації, формування статутного капіталу Товариства сторони зустрічаються для підписання нотаріально засвідченого Статуту товариства 03.06.2013 року у приватного нотаріуса ОСОБА_3

Як встановлено судом, позивач в повному обсязі виконав свої зобов"язання, підготовив акт на передачу майна, який було підписано відповідачем, підготовлено довідку про балансову вартість майна, що передається до статуту. Позивач з"явився до приватного нотаріуса в зазначений час та день, але відповідач в цей час не з"явився, довідку про внесення грошей не надав, на телефонні дзвінки не відповідав.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов"язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із змісту зобов"язання.

Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Договір негайно припиняється у випадку невиконання будь-яким з Засновників пунктів 4.6, 4.7 Договору.

Як було встановлено при розгляді справи, відповідач ОСОБА_1 не виконав вимоги вказаних пунктів Договору, зокрема не надав підтвердження сплати ним частки у статутному капіталі майбутнього Товариства не з"явився до нотаріуса для підписання статутних документів. Крім того, у відповідача знаходиться оригінал акту приймання-передачі майнового комплексу, який він до цього часу не повертає.

З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору від 29.05.2013 року та Акту приймання-передачі повинні бути задоволені.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності, то судом встановлено наступне.

З моменту укладення Договору і до часу звернення позивача до суду відповідач зайняв майновий комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_2, використовує його з іншою метою, ніж було передбачено Договором, стверджуючи при цьому, що у позивача відсутні підстави для володіння, розпоряджання та користування будівлями і він є власником вказаного комплексу. Даний факт не заперечував відповідач і при розгляді справи.

Але судом встановлено, що на початку 2011 року позивач розпочав будівництво нежитлових будівель по АДРЕСА_2, та отримав відповідну дозвільну документацію. Позивач є користувачем земельної ділянки під майновим комплексом та сплачує відповідні податки за користування земельною ділянкою, що підтверджується відповідними письмовими доказами по справі.

На замовлення позивача ПП "АКБ "Готика" розроблено проект "Будівництво майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2".

Будівництво вказаного майнового комплексу було завершено позивачем наприкінці 2012 року, а Київським міським БТІ виготовлено технічний паспорт на спірні об"єкти нерухомого майна.

Відповідно до Висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 0545 від 10.06.2013 року майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 відповідає вимогам, чинним у галузі будівництва України, та придатний до експлуатації.

З наведеного вбачається, що на момент укладення між сторонами Договору від 29.05.2013 року позивачем вже було створено об"єкт нерухомості, яким він користувався та розпоряджався на власний розсуд. Відповідач безпідставно стверджує про те, що він самостійно провів реконструкцію вказаної будівлі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності, як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Частина 1 статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна вправі предявити позов про визнання права його власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об"єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 2 статті 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи те, що відповідачем оспорюється право власності позивача на вказаний об"єкт нерухомості, що робить неможливим для позивача здійснення права власності в повному обсязі, суд вважає, що є всі підстави для визнання за Товариством права власності на майновий комплекс та задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства є підставними та обгрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1.614 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 16, 182, 321, 328, 386, 392, 526, 626, 629, 638, 652, 653 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсітігруп-ЛТД" до ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання права власності - задовольнити.

Розірвати Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю та Акт приймання-передачі майна від 29.05.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД".

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсітігруп-ЛТД" (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 8, кв.97, код ЄДРПОУ 38732094) право власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складається з нежитлових будівель: літера "А", загальною площею 20, 6 кв.м.; літера "Б", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "В", загальною площею 23, 8 кв.м.; літера "Г", загальною площею 23, 8 кв.м., та літера "Д", загальною площею 23, 8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інтерсітігруп-ЛТД" витрати по сплаті судового збору в сумі 1.614 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий: